Постанова № 44265341, 18.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 927/1801/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 09.02.2015 року Фермерського господарства «Агріатік» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року

у справі 927/1801/14 (суддя - Федоренко Ю.В.)

за позовом Фермерського господарства «Агріатік»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ»

про стягнення 580 587,82 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Верещинська О.В., довіреність №8 від 15.05.2015 року;

Чемерис С.М., довіреність №1 від 21.01.2015 року

від відповідача: Барінцев В.С., довіреність №99 від 01.04.2015 року

ВСТАНОВИВ:

21.11.2014 року фермерське господарство «Агріатік» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» (відповідач у справі) про стягнення 580 587,82 грн (а.с. 3-8).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не поставку відповідачем товару згідно договору поставки №040515-14 від 15.05.2014 року, за який позивач здійснив 100% попередню оплату, а тому на підставі ст. ст. 22, 625, 629, 693 ЦК України просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» 510 400,00 грн - суму попередньої оплати, 39 320,10 грн - інфляційних втрат та 7 047,72 грн - 3 % річних, нарахованих на суму попередньої оплати, а також 23 820,00 грн - збитків понесених у зв'язку з витратами на організацію автомобільного перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 300 000, 00 грн у зв'язку з оплатою. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» на користь фермерського господарства «Агріатік» 210 400, 00 грн попередньої оплати та 10 208,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем у справі належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару, однак, враховуючи часткове повернення суми попередньої оплати товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» в процесі розгляду справи, а також те, що сума попередньої оплати не може вважатись грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, і враховуючи не подання позивачем доказів на підтвердження понесених реальних збитків, позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням, відповідач 09.02.2015 року надіслав апеляційну скаргу №06/02 від 06.02.2015 року, в якій просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 скасувати повністю, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.02.2015 року позивач, фермерське господарство «Агріатік», надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки вважає, що обов'язок повернути суму попередньої оплати є грошовим зобов'язанням, а відтак на вказану суму попередньої оплати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Також, позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні 23 820,00 грн збитків, оскільки вважає, що їх понесення позивачем повністю підтверджується наявними документами у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» та фермерського господарства «Агріатік» прийняті до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Власова Ю.Л., суддів - Станіка С.Р., Корсакової Г.В. та призначені до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2015 року.

10.03.2015 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, справу №927/1801/14 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., суддів - Мальченко А. О., Сухового В. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 року справу №927/1801/14 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 20.04.2015 року.

20.04.2015 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з перебуванням судді Сухового В. Г. у відпустці, відповідно до абзацу 2 підпункту 2.3.50, підпункту 2.3.52 п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду для розгляду справи №927/1801/14 визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., судді: Агрикова О. В., Мальченко А. О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 року справу №927/1801/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., судді: Агрикова О. В., Мальченко А. О. та призначено до розгляду справу на 18.05.2015 року.

20.04.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» надійшла заява №17/04 від 17.04.2015 року (вх. №09-10/2260/15 а.с. 130) про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» від апеляційної скарги №06/02 від 06.02.2015 року на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 та на підставі ст. 100 ГПК України припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» №06/02 від 06.02.2015 року. Однак, апеляційний господарський суд продовжує перегляд рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 за апеляційною скаргою позивача у справі.

У судовому засіданні 18.05.2015 року представники позивача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.05.2015 року представник відповідача у справі заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/18001/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства «Агріатік» без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

15.05.2014 року між фермерським господарством «Агріатік» (покупець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» (продавець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №040515-14, згідно п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар, зазначений у специфікації до цього договору, зобов'язується приймати товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (а.с. 12-15).

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару договірна і визначається сторонами у відповідній специфікації, що додається до даного договору.

Згідно Специфікації №1 від 15.05.2014 року загальна вартість товару визначена у розмірі 510 400,00 грн. Пунктом 5.1 сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати сум, зазначених у рахунках у повному обсязі на розрахунковий рахунок або у касу продавця.

Згідно п.10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до 31.12.2014 року.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000777 від 14.05.2014 року на суму 510400,00 грн, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Позивач на підставі вищевказаного рахунку та на виконання умов п.п. 5.1, 5.2 договору перерахував на поточний рахунок відповідача 100% вартості товару в сумі 510400,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №320 від 15.05.2014 року та банківською випискою №13727/15-703 від 20.05.2014 року (а.с.17-18).

Таким чином, покупець в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині 100% попередньої оплати вартості товару.

Відповідно до п.4.1 договору постачання товару здійснюється на умовах визначених у відповідній специфікації. Пунктом 5 Специфікації передбачено, що відвантаження товару здійснюється до 25.05.2014 року.

20.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» листом №193 (а.с. 19) повідомило покупця - фермерське господарство «Агріатік» про неможливість здійснення поставки товару за договором, в зв'язку з прорахунком щодо кількості кукурудзи в наявності у відповідача, тому просив покупця підготувати лист щодо повернення сплачених по договору коштів або ж пропонував розглянути можливість розрахунку кукурудзою урожаю 2014 року.

21.05.2014 року позивач направив на адресу продавця претензію №05/21-П про повернення 510 400,00 грн, отриманих за товар по договору від 15.05.2014 року, а також вимагав сплатити 23 820,00 грн заподіяних збитків, а саме 22 620,00 грн за пробіг автотранспорту та 1200,00грн за простій автотранспорту (а.с. 20-21).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді. 15.08.2014 року фермерське господарство «Агріатік» повторно звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» з претензією №08/15-Пр, в якій просило терміново перерахувати на його поточний рахунок заборгованість в сумі 510400,00грн за договором та 23 820,00 грн збитків (а.с. 22).

15.09.2014 року між сторонами було складено акт звіряння розрахунків, згідно якого сторони визначили, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» перед фермерським господарством «Агріатік» станом на 15.09.2014 року становила 510400,00грн.

Невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» свого обов'язку з поставку товару за договором №040515-14 від 15.05.2014 року та неповернення 510 400,00 грн, сплачених фермерським господарством «Агріатік» в якості попередньої оплати, стали підставою звернення позивача до суду.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.693 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи доводиться, сторонами підтверджується факт невиконання відповідачем взятого за договором від 15.05.2014 року обов'язку з поставки товару, який повністю оплачений позивачем в сумі 510 400,00 грн, а тому колегія суддів вважає позовну вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» суми попередньої оплати обґрунтованою та правомірною.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково сплатив грошові кошти на рахунок позивача у розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №157 від 23.01.2015 року на суму 150000,00грн. та №163 від 26.01.2015 року на суму 150000,00грн.

З урахуванням зазначеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Чернігівської області про стягнення з відповідача на користь позивача 210 400,00 грн та припинення провадження у справі в частині стягнення 300 000,00 грн попередньої оплати на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України на суму попередньої оплати 39 320,10 грн - інфляційних втрат та 7 047,72 грн - 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених вимог і зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» кн. 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. З огляду на зазначене, при застосуванні ст. 625 ЦК України слід враховувати: чи існує зобов'язання між сторонами; чи є це зобов'язання грошовим; чи доведена наявність прострочення у виконання зобов'язання; чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст. 625 ЦК України.

Так, за договором поставки №040515-14 від 15.05.2014 року між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини: відповідач зобов'язаний був продати позивачу товар, зазначений у специфікації до цього договору, а саме кукурудзу урожаю 2013 року у кількості 232 тон вартістю 510 400,00 грн, а позивач зобов'язаний був оплатити вказаний товар. Тобто, у відповідача згідно договору виникло не грошове зобов'язання, оскільки таке зобов'язання виникло у самого позивача як покупця за договором.

Лист товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» №193 від 20.05.2014 року, яким останній повідомляв про неможливість поставити товар і відповідно просив розглянути можливість розрахунку кукурудзою 2014 року чи можливість повернення коштів на вибір покупця, не є підставою в розумінні ст. 11 ЦК України для виникнення нового зобов'язання між сторонами. Вказаним листом відповідач повідомляв про неможливість виконання вже існуючого обов'язку з поставки (не грошового зобов'язання), який виник на підставі укладеного між сторонами договору.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов'язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов'язанням.

Як зазначено у п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, серед іншого, і у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Разом з цим, частиною 3 ст. 693 ЦК України закріплено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Дана норма є прямою вказівкою законодавця про можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, тобто ч. 3 ст. 693 ЦК України є спеціально нормою, яка регулює відносини сторін у випадку порушення обов'язку з поставки товару, який вже оплачений покупцем, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватись лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України. Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду України, які викладені у постановах від 15.10.2013 року у справі №5011-42/13539-2012 та від 16.09.2014 року у справі №921/266/13-г/7.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованою та законною відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39 320,10 грн - інфляційних втрат та 7 047,72 грн - 3 % річних.

Також, фермерським господарством «Агріатік» заявлено вимоги про стягнення з відповідача 23 820,00грн понесених ним збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода), в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодженням її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Матеріалами справи підтверджується, що між Фізичною особою-підприємцем Гусаком Т.В. та фермерським господарством «Агріатік» було укладено договір №04/24 від 24.04.2014 року на транспортне обслуговування та складено акт №2 від 21.05.2014 року надання-приймання послуг, акт прогону (простою) автомобілів (а.с. 53-54, 40-41), на які позивач посилається як на підставу стягнення з відповідача суми збитків.

Однак, вказані докази не підтверджують понесення позивачем збитків, оскільки не надано узгодженого між позивачем та перевізником замовлення (згідно п.2.2. договору №04/24), в якому б узгоджувався маршрут перевезення, оформлених товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу, акту про простій автомобілів з підписом представника відповідача, доказів про оплату позивачем перевізнику 23 820,00 грн за надані послуги. Окрім того, акт №2 надання-приймання послуг (прогону (простою) автомобілів) складений позивачем і Фізичною особою-підприємцем Гусаком Т.В. 21.05.2014 року, в той час як 20.05.2014 року він отримав лист відповідача №193 від 20.05.2014 року про неможливість поставки кукурудзи і вже 21.05.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №05/21-П.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували, факт понесення позивачем збитків у сумі 23 820,00 грн, колегія суддів вважає правомірними висновок Господарського суду Чернігівської області про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 23 820,00 грн збитків.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Агріатік» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2015 року у справі №927/1801/14 залишити без змін.

3. Справу № 927/1801/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко