Постанова № 44265326, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 927/94/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2015 року (суддя - Блохіна Ж.В.) у справі № 927/94/15

За позовом прокурора Борзнянського району Чернігівської області в інтересах держави

в особі Чернігівської обласної державної адміністрації

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Хоробор Агро»

2. Борзнянської районної державної адміністрації

про визнання недійсним розпорядження, додаткової угоди та

зобов'язання повернути земельні ділянки

Представники сторін:

від прокуратури: Винник О.О. посвідчення № 015627 від 14.03.2013р.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1 (скаржник): Крищенко Я.В. (довіреність № 02/01/-15-02 від 02.01.2015р.);

від відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2015р. у справі № 927/94/15 частково задоволено позовні вимоги прокурора Борзнянського району Чернігівської області:

- визнано недійсним розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 28.04.2006р. № 191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 року № 83 щодо терміну оренди СТОВ «Хоробор Агро» земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469, 2 га, розташованих на території Берестовецької міської ради Борзнянського району;

- присуджено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро» повернути земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469, 2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, їх розпоряднику Чернігівській обласній державній адміністрації шляхом підписання між СТОВ «Хоробор Агро» та Чернігівською облдержадміністрацією акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок;

- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро» до державного бюджету 2 436 грн. судового збору;

- в решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро», у якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2015р. по справі № 927/94/15 в частині задоволеного позову; відмовити прокурору Борзнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- СТОВ «Хоробор Агро» правомірно отримало право оренди та приступило до використання земельних ділянок, та враховуючи, що земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині умов та обсягів використання та охорони лісового фонду;

- однією з особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням;

- базове лісовпорядкування, за відсутності істотних змін в організації території і основних положеннях ведення господарства, повторюється через 15-20 років; в інтервалі між періодичним базовим лісовпорядкуванням в процесі безперервного лісовпорядкування через кожні 10 років здійснюється оновлення лісовпорядних матеріалів, термін дії яких закінчився;

- згідно з Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.03.2007р. № 120 «Про затвердження розрахункових лісосік для постійних лісокористувачів областей» для встановлення норм заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, обчислених за результатами базового та безперервного лісовпорядкування, для постійного лісокористувача - СТОВ «Хоробор Агро» визначено певний об'єм ліквідної деревини на період - 2007-2015 роки, відповідно наведеним і обумовлено доцільність та необхідність укладення договору оренди земель лісового фонду на 10 років, а не на 5, як помилково було визначено в розпорядженні Борзнянської РДА від 06.03.2006 № 83;

- по своїй суті, оскаржуване розпорядження Борзнянської РДА від 28.04.2006 № 191 не є рішенням органу про надання землі в оренду, а є документом, який спрямований на зміну вже існуючих правовідносин та на виправлення допущених при прийнятті законного рішення (розпорядження № 83 від 06.03.2006) помилок шляхом внесення відповідних змін до нього;

- оскільки, розпорядженням від 28.04.2006 № 191 Борзнянська державна адміністрація лише виправила помилку стосовно строків передачі в оренду земельних ділянок, а не вирішувала питання щодо виникнення, переходу або припинення права оренди земельних ділянок, з посиланням на приписи ст. 182 ЦК України скаржник стверджує, що вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації додаткової угоди № 1 до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Борзнянською РДА та СТОВ «Хоробор Агро», якою було змінено лише строки надання земельних ділянок в оренду, не застосовуються.

В судове засідання не з'явились представники позивача та відповідача-2, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно клопотання позивача за вих. № 10-04/1499 від 07.04.2015р. Чернігівська обласна державна адміністрація просить дану справу розглядати без участі її представника на підставі наявних в ній матеріалів.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 06.03.2006 року №83 надано в оренду СТОВ «Хоробор Агро» для ведення лісового господарства терміном на 5 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га із земель запасу на території Берестовецької сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження між Борзнянською районною державною адміністрацією та СТОВ «Хоробор Агро» 16.03.2006 року укладено договір оренди земельної ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, строком на 5 років, для ведення лісового господарства, який зареєстрований 17.03.2006 року Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040684200001.

28.04.2006 року розпорядженням Борзнянської райдержадміністрації за № 191 внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року № 83 із викладенням п.2 розпорядження в такій редакції:

«2. Надати СТОВ «Хоробор Агро» (директор Іващенко В.М.) в оренду терміном на 10 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, в тому числі: 455,37 га під лісом, 8,69 на інші лісові землі, 5,14 га невкриті лісовою рослинністю для ведення лісового господарства із земель запасу на території Берестовецької сільської ради».

У розпорядженні зазначено, що його прийнято враховуючи подані документи, керуючись ст. 17 та п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в зв'язку з розробкою матеріалів лісовпорядкування.

Розпорядженням від 28.04.2006 року №191, про визнання недійсним якого заявлено позов, Борзнянська райдержадміністрація збільшила строк оренди землі з 5 до 10 років.

На підставі вказаного розпорядження між відповідачами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі, згідно з п. 1, 2 якої:

- викладено пункт 8 договору в такій редакції:

«8. Договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи, ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію»;

- доповнено п. 31 договору: «Орендар зобов'язується виконувати умови природоохоронного законодавства, як тимчасовий лісокористувач».

Як правильно встановлено судом першої інстанції згідно матеріалів справи, додаткова угода №1 без дати, підписана уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплена печатками сторін договору (аркуш справи 89).

Вимоги прокурора у даній справі обґрунтовані відсутністю повноважень Борзнянської районної державної адміністрації розпоряджатися спірною земельною ділянкою на час прийняття оскаржуваного розпорядження від 28.04.2006р. № 191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 року № 83 щодо терміну оренди СТОВ «Хоробор Агро» земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469, 2 га, розташованих на території Берестовецької міської ради Борзнянського району, окрім того, всупереч вимогам ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про оренду землі», прокурор посилається на те, що державна реєстрація додаткової угоди №1 до договору оренди земельних ділянок не проводилась, а відтак, відповідач не має права користуватись земельною ділянкою після спливу п'ятирічного строку оренди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006р.) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначені у ст. 17 Земельного кодексу України, до яких, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а»); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (п. «ж»).

Згідно ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація має певні повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті (пункт «б» ч.3 ст. 122).

Врахувавши наведені законодавчі приписи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приймаючи розпорядження про надання СТОВ «Хоробор Агро» в оренду терміном на 5 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га із земель запасу на території Берестовецької сільської ради та укладаючи з СТОВ «Хоробор Агро» договір оренди землі від 16.03.2006 року, Борзнянська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Земельним кодексом України.

Оскаржуваним розпорядженням Борзнянської райдержадміністрації за № 191 від 28.04.2006 року внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року № 83 в частині збільшення строку оренди землі з 5 до 10 років.

Прийняття вказаного розпорядження № 191 від 28.04.2006р. мало місце на час коли набули чинності зміни внесені до Земельного кодексу України Законом України від 8 лютого 2006 року № 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України»

Законом від 08.02.2006р., який набрав чинності 29.03.2006 року внесені зміни до Земельного кодексу України, зокрема, у частині третій статті 122 у пункті «б» слова «лісового і» виключено, відповідно з 29.03.2006 року районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті ( частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України).

Після внесення зазначених змін до Земельного кодексу України, надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті є повноваженнями обласних державних адміністрацій згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Висновки суду першої інстанції про те, що з 29.03.2006 року правом розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів, для ведення лісового господарства наділені обласні державні адміністрації, а районні державні адміністрації таке право втратили свідчить про правильне застосування норм матеріального права під час розгляду справи.

Задовольняючи вимоги про недійсність розпорядження Борзнянської райдержадміністрації за № 191 від 28.04.2006 року суд першої інстанції врахував відсутність законодавчої заборони щодо прийняття розпоряджень про внесення змін до розпоряджень голів райдержадміністрацій, натомість правильно зазначив, що розпорядження мають бути прийняті в межах компетенції на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень.

Доводи апелянта щодо необхідності врахування при вирішенні спору норм лісового законодавства в частині умов та обсягів використання та охорони лісового фонду не свідчать про неповне з'ясування обставин справи чи про неправильне застосування норм матеріального права при вирішення спору, оскільки такі не спростовують факту відсутності повноважень Борзнянської райдержадміністрації на вирішення питання щодо строку оренди земельної ділянки у періоді після набрання чинності змінами внесеними до Земельного кодексу України Законом України від 8 лютого 2006 року № 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України».

При цьому, апеляційним господарським судом враховуються посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 24.12.2014р. у справі № 6-212цс14, однак висновки вказаної постанови, зокрема щодо необхідності врахування положень пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України стосуються вирішення питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, яким відповідач-1 не є, а згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Спір у даній справі не стосується підтвердження права користування державного лісогосподарського підприємства на раніше надані землі, а з посиланням на п. 2 ст. 5 лісового кодексу України, Верховний Суд України, зокрема зазначив, що застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Згідно положень ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження № 191 від 28.04.2006р. та згідно із Законом України від 8 лютого 2006 року № 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України») затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів; тобто обов'язкові при веденні лісового господарства відповідним суб'єктом, однак не регулюють питання повноважень органів виконавчої влади на вирішення питання щодо строку оренди земельної ділянки лісового фонду наданої для ведення лісового господарства.

За наведених обставин, внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року Борзнянською районною державною адміністрацією шляхом прийняття розпорядження 28.04.2006 року № 191 в частині збільшення строку оренди земельних ділянок лісового фонду здійснено поза межами повноважень районних державних адміністрацій щодо надання таких земельних ділянок державної власності у користування, оскільки з 29.03.2006 року і на момент видачі такого розпорядження таке право відповідно до законодавства перейшло до обласних державних адміністрацій.

Такими, що обґрунтовуються належною оцінкою доказів наявних у справі є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 укладеної між Борзнянською районною державною адміністрацією та СТОВ «Хоробор Агро» до договору оренди земельних ділянок, зареєстрованого Борзнянським районним відділом Чернігвської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 17.03.2006р. за № 040684200001 при встановленні факту її не вчинення через нездійснення державної реєстрації.

Згідно приписів п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. № 11:

… - не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено);

- у зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо);

- зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на 2006 рік, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

03.08.2004р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Абзацом 3 ст.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року N1878-VI встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. №1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно було визначено Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, а в редакції, чинній з 15.08.09р., -Державне Підприємство «Центр державного земельного кадастру».

23.05.2003р. Держкомземом був виданий наказ №135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Висновок суду першої інстанції про необхідність реєстрації угоди якою змінювались та доповнювались умови договору від 16.03.2006 року відповідає наведеним положенням нормативно-правових актів, не спростовується доводами апелянта, оскільки, договір від 16.03.2006 року був зареєстрований 17.03.2006 року державним органом - Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» відповідно до діючого на момент укладення договору земельного законодавства, а земельним законодавством передбачена державна реєстрація правочинів, внаслідок яких між сторонами виникають земельні правовідносини, та визначено відповідні державні органи і порядок такої реєстрації.

При визнанні недійсним розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 28.04.2006р. № 191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 року № 83 щодо терміну оренди СТОВ «Хоробор Агро» земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469, 2 га, розташованих на території Берестовецької міської ради Борзнянського району та встановленні факту не вчинення додаткової угоди до договору оренди землі про внесення змін в частині збільшення строку орендного користування, судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги прокурора про повернення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469, 2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, їх розпоряднику Чернігівській обласній державній адміністрації шляхом підписання між СТОВ «Хоробор Агро» та Чернігівською облдержадміністрацією акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро» та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2015 року.

Згідно положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Хоробор Агро» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2015р. у справі № 927/94/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/94/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка