Рішення № 44264279, 14.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 р. Справа№ 914/1270/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФУД-ПРОЦЕСИНГ ІНСТАЛЕЙШН”, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства “Тіз-Карбогаз”, м.Глиняни Львівської області

про: стягнення 18 854,31 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “ФУД-ПРОЦЕСИНГ ІНСТАЛЕЙШН” (м.Київ) до Приватного підприємства “Тіз-Карбогаз” (м.Глиняни Львівської області) про стягнення 18854,31 грн.

Ухвалою суду від 20.04.15 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 14.05.15р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі, визнано обов’язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 14.05.2015р. сторони участь повноважних представників не забезпечили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2015 року направлено до суду для огляду оригінали долучених до матеріалів справи документів. Крім цього, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог з огляду на оплату відповідачем суми основного боргу та клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника (вх. № 1958/15 від 12.05.2015 року).

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фуд- процесинг інсталейшн” (постачальником згідно договору, позивачем у справі) та Приватним підприємством “Тіз-Карбогаз” (покупцем згідно договору, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 01/07/2014 № 4, відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати, або виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в кількості і асортименті та за ціною, що визначається сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід’ємною частиною.

Ціна товару, що постачається за цим договором встановлюється в національній валюті України, визначається сторонами на дату підписання сторонами відповідної специфікації на товар та відображається у рахунках-фактурах і накладних. Загальна вартість договору складається з сукупності сум всіх накладних, за якими постачальник поставив товар покупцю протягом строку дії даного договору (п.п.2.1.2.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 8170 від 22.08.2014 року на суму 60580,80 грн. та видатковою накладною № 8323 від 16.09.2014 року на суму 21432,00 грн. Товар отримано згідно довіреностей № 2108-6 від 21.08.2014 року та № 1609 від 16.09.2014 року відповідно.

У п. 3.1 договору сторони визначили, що якщо інший порядок оплати товару не визначений сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, оплата за товар по цьому договору здійснюється покупцем у наступному порядку: 50% вартості відповідного товару оплачується покупцем на умовах попередньої оплати протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати виставлення рахунку – фактури постачальником, решта 50% вартості товару протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати отримання товару покупцем від постачальника за відповідною видатковою накладною.

09.09.2014 року відповідачем здійснено проплату в розмірі 30000,00 грн.; 19.12.2014 року – 10000,00 грн. та 22.12.2014 року – 30000,00 грн.

Таким чином, загальна сума оплаченої відповідачем вартості товару складає 70000,00 грн., а загальна вартість поставленного позивачем товару складає 82012,80 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 12012 грн. 80 коп. вартості неоплаченного відповідачем товару.

На дану суму позивачем нараховано 2081,35 грн. пені, 1201,28 грн. штрафу, 1555,08 грн. - 25% річних та 2003,80 грн. інфляційних втрат.

06.05.2015 року відповідачем здійснено оплату суми основного боргу, що складає 12012,80 грн., з огляду на що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року сторони уклали договір поставки № 01/07/2014, який став підставою виникнення взаємних прав та обов’язків відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 82012,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1 договору, якщо інший порядок оплати товару не визначений сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору, оплата за товар по цьому договору здійснюється покупцем у наступному порядку: 50% вартості відповідного товару оплачується покупцем на умовах попередньої оплати протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати виставлення рахунку – фактури постачальником, решта 50% вартості товару протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати отримання товару покупцем від постачальника за відповідною видатковою накладною.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати, встановлених умовами цього договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. У випадку, якщо покупець затримує здійснення оплати поставленого товару понад строк, більший за 20 календарних днів, від дати, коли товар повинен був бути оплачений покупцем, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф за недотримання строків в розмірі 10% вартості неоплаченого товару.

Відтак, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-24гс12).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.4 договроу сторони визначили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання на користь постачальника за даним договром, зобо’язаний окрім пені, визначеної договром, також сплатити на користь постачальника 25% процентів річних від простроченої суми.

Правильність нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних судом перевірено.

Відповідно до ч. 4 п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанці]” зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягають до задоволення.

Витрати позивача, понесені на оплату послуг адвоката, не підлягають відшкодуванню відповідачем з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У наведеній постанові зазначено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1. чт. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Тіз-Карбогаз” (80720, Львівська область, м. Глиняни, вул. Червоноармійська, 1А, ідентифікаційний код 33957741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуд- процесинг інсталейшн” (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, оф. 100, ідентифікаційний код 36564492) 2081,35 грн. пені, 1201,28 грн. штрафу, 1555,08 грн. - 25% річних, 2003,80 грн. інфляційних втрат та 662,95 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Фуд- процесинг інсталейшн” (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, оф. 100, ідентифікаційний код 36564492) з державного бюджету 1164,05 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 19.05.2015 р.

Суддя Король М.Р.