Постанова № 44262383, 24.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року № 813/1438/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представник позивача - не прибув,

відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанов, -

встановив:

управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Яворівському районі) звернулося в суд з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС ЛМУЮ), в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250 з примусового виконання виконавчої вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчої вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ із заявою про стягнення в примусовому порядку з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн, відповідно до вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У. Однак 26.11.2014 державним виконавцем Шевченківський ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням. Вважає, що постанову винесено безпідставно з порушення норм ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання від 24.04.2015 року про розгляд справи без участі представника управління та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення від, в яких вказує, що усі виконавчі дії державним виконавцем були проведені у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження є законною, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності сторін у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що УПФУ в Яворівському районі звернулось до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ із заявою про стягнення в примусовому порядку з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн, відповідно до вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У.

12.09.2014 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Баіровою Н.М. відкрито виконавче провадження № 34238250 та приєднано дане виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.

20.10.2014 з розрахункових рахунків ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» стягнуто кошти в загальній сумі 22085,33 грн, з яких на виконання вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У на розрахункові рахунки УПФУ в Яворівському районі перераховано кошти у сумі 4550,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2014 року № 6415 .

22.10.2014 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Баіровою Н.М. винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 34238250 із зведеного виконавчого провадження.

26.11.2014 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Баіровою Н.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250 у відповідності до п.8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України і є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набули законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати, передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ст. 25 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 12.09.2012 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Баіровою Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34238250 з примусового виконання вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн.

Як вбачається з листа УПФУ в Яворівському районі від 04.11.2014 року № 3277/06, стягувачем були зазначені банківські реквізити, на які необхідно нарахувати кошти по вимозі від 01.09.2010 року № Ю-1438У.

Розпорядженнями від 05.11.2014 року № 34238250 /В-4/ головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Баіровою Н.М. на зазначені банківські реквізити були перераховані грошові кошти в сумі 4550,09 грн.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік обставин, коли державний виконавець має право закінчити виконавче провадження, до якого входить випадок, коли боржник фактично виконав в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( п. 8 ч. 1 ст. 49 цього Закону).

Частиною 3 цієї статті зазначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, головний державний виконавець Шевченківського ВДВС ЛМУЮ БаіроваН.М., керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», 26.11.2014 було винесено постанову № 34238250 про закінчення виконавчого провадження. У якості мотивів закінчення провадження зазначено, що боржником фактично виконано виконавчий документ - вимогу УПФУ в Яворівському районі від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення боргу в сумі 4550,09 грн.

Оскільки сума в розмірі 4550,09 грн в повному обсязі перерахована позивачу, державний виконавець обґрунтовано дійшов висновку про повне фактичне виконання виконавчого документу - вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У, відповідно, є правомірним закінчення виконавчого провадження, відкритого за цією вимогою, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо перерозподілу відповідачем грошових коштів з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківського ВДВС ЛМУЮ знаходиться зведене виконавче провадження з виконання декількох виконавчих документів щодо стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» різних сум заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, дана норма встановлює черговість задоволення вимог за виконавчими документами, якщо стягнення здійснюється на користь різних стягувачів.

З вищевикладеного вбачається, що УПФУ в Яворівському районі є лише одним стягувачем по зазначеному виконавчому провадженні, а тому відповідач, відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» мав право розподіляти кошти на виконання конкретного виконавчого документу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250 з примусового виконання виконавчої вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250 не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчої вимоги від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн, залишаються судом без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Зазначена постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2014 року № 34238250 начальником Шевченківського ВДВС ЛМУЮ не скасована, судом незаконною не визнана, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 01.09.2010 року № Ю-1438У про стягнення з ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» заборгованості в сумі 4550,09 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, з огляду на те, що права, свободи та інтереси позивача не порушені, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 94 КАС України, такі стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.