Постанова № 44261736, 13.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. справа № 804/3169/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача не прибув

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

24 лютого 2015 року засобами поштового зв'язку згідно ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла за підсудністю адміністративна справа № 215/6315/14-ц за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції щодо:

- порушення виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - Рішення № 8, що станом на 11.12.2013 р. не набуло законної сили, враховуючи, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набула законної сили 24.04.2014 року;

- щодо вимог про оплату виконавчого збору у розмірі 1690,58 грн.;

- здійснення арешту усього нерухомого майна, у тому числі і після оплати;

- утримання майна під арештом до теперішнього часу.

2. Визнати протиправною бездіяльність Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції щодо:

- не вручення особисто, або рекомендованим листом Постанови про відкриття виконавчого провадження протягом семи днів з дня її винесення;

- не вручення жодного документу про зняття арешту з майна та закриття виконавчого провадження.

3. Стягнути з Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 50047):

- безпідставно стягнутий виконавчий збір - 1690,58 грн.;

- комісійний збір за оплату вищезазначеної суми - 25,36 грн.;

- оплату за оформлення нотаріально посвідченої довіреності - 248,00 грн., всього 1963,94 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано під час здійснення примусового виконання рішення № 8 від 13.01.2012 року про стягнення з СПД ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 1490,92 грн. вимог ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, надання строку на добровільне виконання. Також, позивач вважає, що відповідачем протиправно було накладено арешт на майно позивача при здійсненні виконавчих дій і було допущено протиправну бездіяльність, щодо не зняття вказаного арешту майна після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у даній справі, та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

13.05.2015 р. у судове засідання прибув представник позивача.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідачем було надано письмові заперечення, відповідно до яких останній заперечував проти задоволення позову. Також зазначав, що при примусовому виконанні рішення № 8 від 13.01.2012 року ним було дотримано всі вимоги Закону України "Про виконавче провадження" у повному обсязі.

Третя особа також надала письмові пояснення в яких зазначила, що при виконанні рішення № 8 від 13.01.2012 року відповідачем не було допущено жодних порушень Закону України "Про виконавче провадження".

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача та третьої особи, викладену у письмових запереченнях, дослідивши наявні у справі письмові докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 13.01.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу було винесено рішення № 8 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відносно Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 на суму 1490,92 грн. (а.с. 126). У вказаному рішенні зазначалось, що у разі несплати штрафу в установлений строк рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності.

Позивачем було оскаржено вказане рішення у судовому порядку. 15.02.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративної справи № 2а/0470/1296/12 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про скасування рішення № 8 від 13.01.2012 року була винесена постанова, якою в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю (а.с. 127-131). Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року (а.с. 133, 134).

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України (в редакції станом на 18.01.2013 року) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року розгляд справи здійснювавася у відкритому судовому засідання, а тому, в даному випадку дане рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.

Позивач помилково вважає, що рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 29.04.2014 року, адже, як вже зазначалося розгляд справи у письмовому провадженні не здійснювався, відповідних відомостей в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року не міститься, доказів звернення позивача з приводу виправлення описок у вказаній ухвалі надано не були.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" датою набрання юридичної сили рішенням № 8 від 13.01.2012 року є наступний день після проголошення рішення судом апеляційної інстанції у справі № 2а/0470/1296/12, тобто 19.04.2013 року.

09.12.2013 року рішення № 8 від 13.01.2012 року було направлено на примусове виконання до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (а.с. 135).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження, строк пред'явлення рішення № 8 від 13.01.2012 року складає один рік.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

11.12.2013 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення № 8 від 13.01.2012 року.

Таким чином, з урахуванням строку оскарження позивачем вказаного рішення, набрання ним юридичної сили та часу звернення третьої особи з приводу примусового виконання, на думку суду вимоги ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" були дотримані.

Зазначені обставини, на думку суду, спростовують доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, що виразились у порушенні виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - Рішення № 8, що станом на 11.12.2013 року не набув законної сили.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2013 року позивачу було встановлено строк для добровільного виконання до 18.12.2013 року.

В своєму позові ОСОБА_2 звертає увагу на допущення відповідачем бездіяльності щодо невручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження.

В той же час, позивач помилково посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач був зобов'язаний надсилати таку постанову лише рекомендованою кореспонденцією.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, відповідно до ч. 4, 5 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

В матеріалах справи міститься акт державного виконавця від 27.10.2014 року з тексту якого вбачається, що 27.10.2014 року за викликом державного виконавця на прийом з'явилась позивач та на її вимогу державним виконавцем було видано копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчі документи, також державним виконавцем було роз'яснено право боржника на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про виконавчі дії також право на подання заяви про відкладення виконавчих дій. ОСОБА_2 від підпису відмовився.

Згідно матеріалів адміністративної справи, відсутні докази здійснення будь-яких виконавчих дій відповідачем до 27.10.2014 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачу було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до ч.4, 5 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження».

З моменту, з якого позивач дізнався про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (з моменту проведення особистого прийому позивача 27.10.2014 року) до 07.11.2014 року, у позивача був час і можливість подати заяву про відкладення виконавчих дій та поновлення строку для добровільного виконання рішення у відповідності до пп. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»

Проте, позивачем таку заяву подано не було, що позбавило відповідача права на поновлення строку для добровільного виконання рішення.

З урахуванням викладеного, на думку суду, позивач не скористався своїм правом на добровільне виконання рішення № 8 від 13.01.2012 року.

27.10.2014 року позивач звернувся з даним позовом до суду, проте, суд звертає увагу, що звернення позивача з даним позовом до суду не є обставиною, що зумовлює зупинення виконавчого провадження в розумінні ст.ст. 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З урахуванням відсутності підтвердження добровільного виконання рішення № 8 від 13.01.2012 року відповідачем 07.11.2014 року, з метою його виконання, було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення - 1490,92 грн. Також було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 7626540.

З аналізу матеріалів справи та норм Закону України «Про виконавче провадження», винесення постанови про арешт майна боржника вбачається, що зазначені дії були направлені на забезпечення виконання рішення № 8 від 13.01.2012 року і відповідало вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на думку суду, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення арешту нерухомого майна не підлягають задоволенню.

Крім того, не відповідають дійсності доводи позивача про здійснення арешту майна та утримання майна під арештом до 18.04.2015 року, адже, в матеріалах справи міститься постанова про звільнення майна боржника з-під арешту від 25.11.2014 року, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 30069807 в якому зазначено, що обтяження припинено 26.11.2014 ркоу на підставі постанови про звільнення майна боржника з-під арешту.

Позивачем 24.11.2014 року було сплачено зазначений борг з виконавчим збором разом в сумі 1690,58 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 33) та не заперечувалось самим представником позивача.

Зазначені кошти були зараховані на депозитний рахунок відповідача.

Дані кошти були розподілені та перераховані на відповідні розрахункові рахунки, а саме: 1490,92 грн. на рахунок УПФУ в Тернівському районі м. Кривого Рогу, як погашення боргу згідно виконавчого документу; 149,09 грн. на користь Держави виконавчого збору та 50,57 грн. на користь держави витрат виконавчого провадження. Здійснення відповідних перерахувань підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Щодо вимог про сплату виконавчого збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

18.12.2013 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 149,09 грн.

З урахуванням того, що позивачем в добровільному порядку не було виконано рішення майнового характеру винесення постанови про стягнення виконавчого збору та зарахування його до державного бюджету повністю відповідає вимогам ч. 1, 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги позивача в частині оскарження цих дій не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення безпідставно стягнутого виконавчого збору на суму 1690,58 грн., адже як зазначено сума виконавчого збору складала 149,09 грн. і була визначена у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

26.11.2014 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльністю не направлення відповідачем документів про зняття арешту суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», такі документи виконавчого провадження направляються сторонам простою кореспонденцією, крім того, позивач весь час проведення примусового виконання рішення мав можливість скористатися своїми правами на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 цього Кодексу, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач достатньо довів правомірність своїх дій, а вимоги позивача не знайшли підтвердження та спростовані матеріалами справи, тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а отже, про відмову в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, передбачених ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 травня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 69 - 71, 94, 86, 122, 160 - 163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Пенсійного фонду України у Тернівському районі м. Кривого Рогу про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 травня 2015 року.

Суддя С. В. Прудник