Ухвала суду № 44258548, 19.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/485/15-к 19.05.2015 19.05.2015 19.05.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/784/334/15 Головуючий у 1-й інстанції: Олефір М.В.

Категорія: ч.2 ст.289 КК України Доповідач апеляційної інстанції:Чернявський А.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого Чернявського А.С.,

суддів Фаріонової О.М., Пісного І.М.,

за участю секретаря Борейко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014150040005994 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, учня вечірньої школи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

02.10.2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.185, ст.ст.69, 75, 104 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням на 1 рік;

29.08.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

28.10.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.289, ч.4 ст.70, ст.71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі.

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, учня 9-А класу МЗОШ № 20, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

29.08.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76,104 КК України з іспитовим строком на 2 роки.

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Лукащук М.В.,

обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_2

захисники ОСОБА_3 , ОСОБА_5,

законні представники

неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року, в якій просить вирок суду відносно нього змінити, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України.

Захисник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року, в якій просить вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати, закрити провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2014 року та остаточно ОСОБА_4 призначено покарання - 5 років 3 місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2014 року та остаточно ОСОБА_2 призначено покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 294 грн. 84 коп.

Узагальнені доводи апелянтів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 посилається на те, що призначене йому покарання є занадто суворим та не відповідає даним про його особу.

Зазначає, що він має багаточисельні захворювання, позитивно характеризується, а також має хвору матір, яка потребує його допомоги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду обставинам кримінального провадження.

Посилається на те, що судом не було з'ясовано усіх обставин, а також у супереч ст.94 КПК України поверхнево і формально досліджені докази по справі.

Крім того зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що мотоцикл викрав саме він, а не ОСОБА_4, жоден свідок, із допитаних в судовому засіданні, не підтвердив того, що мопедом заволодів ОСОБА_4

Також апелянт вважає, що жодним із наданих суду доказів стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення або взагалі мав умисел на його вчинення.

На думку апелянта, письмові докази доведеності вини ОСОБА_4, на які послався суд у вироку, не доводять причетність ОСОБА_4 до злочину.

Крім того зазначає, що судом першої інстанції, пр призначенні покарання ОСОБА_4, не було враховано як пом'якшуючу обставину те, що він є неповнолітнім.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2014 року близько 00 годин 30 хвилин, перебуваючи біля буд. №49 по вул. Авангардна у м. Миколаєві, ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_2, які діяли повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом - мотоциклом марки «Viper EX150A» державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 5548,46 грн., що належить ОСОБА_8

Після чого з місця скоєння злочину ОСОБА_2 на викраденому мотоциклі зник, а ОСОБА_4 розпорядився викраденим на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_7, які просили вирок суду змінити, пом'якшити покарання; захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, законного представника ОСОБА_6, які просили вирок суду скасувати, провадження відносно ОСОБА_4 закрити; прокурора Лукащук М.В., яка вважала, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а вирок суду зміні чи скасуванню; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_2, фактично не оспорює висновки суду щодо визнання його винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тому апеляційна скарга розглядається в межах призначеного йому покарання.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, раніше судимий, вчинив новий злочин в період випробування, хронічними психічними захворюваннями не страждає, виявляє ознаки соціалізованого розладу поведінки у акцентованої особистості з делінквентною поведінкою, в застосуванні мір медичного характеру не потребує.

Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнав - розкаяння у вчиненому.

Обтяжуючих покарання обставин, судом не встановлено.

Так як, зазначений вище злочин ОСОБА_2 вчинив в період випробування, то суд першої інстанції, при призначенні остаточного покарання, обґрунтовано застосував ст. 71 КК України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання, відповідає вимогам ст.65 КК України та не вбачає підстав для його пом'якшення із застосуванням ст.69 КК України.

Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, то вони спростовуються зібраними по справі та дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_8, який суду показав, що його мопед, який він залишив біля будинку 14.11.2014 року зник, а через кілька днів працівники міліції повернули мопед, але він мав певні пошкодження;

- показами свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що в листопаді 2014 року, він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 був у гостях у ОСОБА_2, де ліг спати. Через деякий час його розбудили ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які запропонували покататися на автомобілі ОСОБА_10. Під час поїзди, він у автомобілі ліг спати, коли прокинувся, то побачив мопед, який стояв біля будинку ОСОБА_2 Після чого хлопці йому повідомили, що мопед викрали біля будинку по АДРЕСА_3, як викрадали мопед він не бачив;

- показами свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що в листопаді 2014 року, він разом з хлопцями пішов до ОСОБА_2 в гості, де після вечері ліг спати, коли прокинувся та вийшов на вулицю, то біля будинку побачив мопед, який не належав ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_4 На питання звідки мопед, останні відповіли, що його це не стосується.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що крадіжку мопеда його, під фізичним тиском змусив скоїти ОСОБА_4 і вони разом відкотили мопед з місця стоянки, де ОСОБА_4 зламав блокувальний пристрій, а він завів мопед та відігнав до свого дому. Потім ОСОБА_4 сів на мопед та поїхав додому.

Йому також було відомо на той час, що за крадіжку цього ж мопеду раніше, ОСОБА_4 було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Крім того вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України підтверджується й письмовими доказами:

- протоколом огляду від 14.11.2014 року та фото таблицями до нього;

- заявою ОСОБА_6, яка в добровільному порядку видала працівникам міліції транспортний засіб «Вайпер» державний номер НОМЕР_1, який знаходився біля її будинку;

- протоколом огляду місця події від 15.11.2014 року, згідно якого, оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_1, де біля входу на вказану територію знаходився мопед, зі слів ОСОБА_6 вказаний мопед викрав її син - ОСОБА_4 разом зі своїми знайомими;

- розпискою потерпілого ОСОБА_8 від 15.11.2014 року, відповідно до якої, останній отримав від працівників міліції викрадений у нього мопед;

Отже, вище викладене свідчить про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, то воно призначено відповідно вимогам ст.65, ст.66 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

На думку апеляційного суду, твердження захисника про те, що письмові докази доведеності вини ОСОБА_4, на які послався суд у вироку, не доводять причетність останнього до злочину, та досліджені не в повному обсязі є надуманими.

Крім того, апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_2 про те, що крадіжку мопеда його змусив скоїти ОСОБА_4, так як вони до цього майже два роки знаходились у дружніх стосунках, скоїли до цього крадіжку чужого майна, за що були засуджені 29 серпня 2014 року.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вирок суду відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2015 року, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

А.С.Чернявський О.М. Фаріонова І.М.Пісной.