Рішення № 44258417, 19.05.2015, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/6/14-ц

Провадження № 2/483/114/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Даниловій А.Г.,

за участю представника позивача Ярмощук О.М.,

відповідачки ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Очакові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В

В січні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом, який в подальшому уточнило збільшивши позовні вимоги, до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 19 лютого 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ) уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №ML-400/033/2007, за яким надав останньому кредит у розмірі 14000 доларів США на споживчі цілі, строком до 19 лютого 2017 року зі сплатою 13,99 % річних. При цьому, по даному кредитному договору 19 лютого 2007 року було укладено договір іпотеки з ОСОБА_2, за яким остання передала в іпотеку квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на 13 листопада 2014 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 12950 доларів США, заборгованість по процентам за період з 04 серпня 2008 року по 01 грудня 2009 року - 2456,06 доларів США, заборгованість з пені, відповідно до підпункту 4.1.1 Кредитного договору - 56232,12 доларів США.

За умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року №б/н та договору відступлення права вимоги від 10 грудня 2010 року №б/н, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором від 19 лютого 2007 року № ML-400/033/2007 та договором іпотеки від 19 лютого 2007 року №б/н.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 13 листопада 2014 року заборгованість у розмірі 71683,18 доларів США, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій, стягнути відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн. В подальшому, позивач розмір позовних вимог збільшив з врахуванням курсу долару США (28,348066 за 1 долар США), що в гривневому еквіваленті становить 2030803,85 грн.

Представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Ярмощук О.М. в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні посилаючись на ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, що їх надав позивач, суд дійшов наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, 19 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ML-400/033/2007, відповідно до якого банк надав останньому кредит у розмірі 14000 доларів США на споживчі цілі, строком до 19 лютого 2017 року зі сплатою 13,99 % річних.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору визначено, що повернення відповідної частини Кредиту та сплата процентів здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше платежу, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим Договором.

19 лютого 2007 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку трикімнатну квартиру НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, вартістю 102616 грн.

Згідно п.п. 6.1, 6.2 договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені Боржником і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням Іпотекодавцем його зобов'язань за цим Договором, а також всіх фактичних витрат, понесених Іпотекодержателем у зв'язку з реалізацією його прав за цим Договором.

Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст.5 цього договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором.

Наявність вказаної заборгованості і її розмір підтверджені доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за кредитним договором №ML-400/033/2007 від 19 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким відбулося відступлення банком права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Того ж дня, ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, за яким відбулося відступлення банком права вимоги за спірним договором іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2014 року позивач надіслав майновому поручителю письмову вимогу про дострокове погашення боргу протягом 30 днів, яку остання отримала 03 грудня 2014 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Зазначене підтверджується такими договорами та відповідним додатком.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 5 червня 2003 року (далі Закон № 898-IV) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек від 17 червня 2013 року №4939241, вказаний договір про відступлення права вимоги зареєстрований у даному реєстрі.

Враховуючи, що договір про відступлення права вимоги за спірним договором іпотеки відбувся з дотримання ст. 24 Закону № 898-IV, суд вважає, що позивач правомірно набув право іпотекодержателя за спірним іпотечним договором.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 589 ЦК України, визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. В порядку ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Статтями 7, 12 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 4 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачка ОСОБА_2 та боржник за кредитним договором - ОСОБА_3, суду не надали, хоча це є їх обов'язком відповідно до положень ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Не встановлено судом і підстав для відмови у звернені стягнення, передбачених ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин суд вважає, що у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право на звернення стягнення на спірне іпотечне майно за правилами ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, доведення факту порушення зобов'язань за кредитним договором, наявності значної заборгованості у відповідача перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам закону.

Статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

За таких обставин, суд зупиняє виконання рішення на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 60,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML-400/033/2007 від 19 лютого 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 в розмірі 71638,18 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 лютого 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» ОСОБА_2, а саме: трикімнатну квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Звернення стягнення провести шляхом реалізації предмета іпотеки через прилюдні торги за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий