Рішення № 44256545, 14.05.2015, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/5255/14-ц

№/п 2/317/398/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Запорізький районний суд Запорізької області

у складі: головуючої судді - ГРОМОВОЇ І.Б.

при секретарі Вишнякової В.В.

за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс - Нива» до ОСОБА_3 про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року з позовом до суду звернулося ТОВ «Оріс-Нива» до ОСОБА_3 про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору договору оренди землі.

В своїй позовній заяві позивач зазначив, що ТОВ «Оріс-Нива» є сільськогосподарським підприємством, яке орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території сіль та селищ Запорізького району. 20.08.2007 р. між ТОВ «Оріс-Нива» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки №21, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 9,0098 га, яка розташована на території Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та належить відповідачці ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності серії НОМЕР_1 від 20.05.2002 р. Строк дії даного договору складав чотири роки одинадцять місяців. Даний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель за №040926000014, 02.11.2009р.

01.10.2014 року закінчився строк дії договору оренди землі, але після закінчення договору землі ТОВ «Оріс-Нива» продовжувало використовувати земельну ділянку ОСОБА_3 за цільовим призначення, оскільки жодних повідомлень від орендодавця ОСОБА_3 щодо заперечень у поновленні договору оренди землі, ТОВ «Оріс-Нива» не одержувало.

24.10.2014 р. у відповідності до ч.8 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» ТОВ «Оріс-Нива» направило листом пропозицію відповідачці ОСОБА_3, укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. 06.11.2014р. відповідачка отримала лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, однак станом на 22.12.2014р. ТОВ «Оріс-Нива» про результат нічого не знає.

Зволікання відповідачки ОСОБА_3 порушує права ТОВ «Оріс-Нива», як орендаря земельної ділянки, тому позивач був вимушений звернутись до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 укласти додаткову угоду про поновлення оренди землі від 20.08.2007р., на тих самих умовах та на той самий строк; стягнути з відповідачки судові витрати за розгляд даної цивільної справи в суді в розмірі 243,60 гривень.

В судовому засідання був присутній представник позивача за довіреністю ОСОБА_1, який підтримав позовні вимоги ТОВ «Оріс-Нива» в повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що позивач вважає, що в нього дві наявні підстави для поновлення договору землі, при цьому основною підставою позивач вважає ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», тобто, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору, листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором. А другою підставою, позивач вважає, що він, діючи відповідно до вимог ч.8 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», після спливу строку договору та відсутність заперечень з боку відповідача про поновлення договору оренди землі, 27.10.2014 р. направив на ім'я відповідачки ОСОБА_3 лист - повідомлення Вих.№60/1024/01 від 24.10.2014 р. разом із долученням екземплярів додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі.

В судовому засіданні також були присутні відповідачка ОСОБА_3 разом зі своїм представником за довіреністю - ОСОБА_2, які проти позову ТОВ «Оріс-Нива» заперечували в повному обсязі. Додатково пояснили, що відповідачка разом з іншими орендодавцями земельних ділянок 27.08.2014р. надіслали рекомендованим листом до ТОВ «Оріс-Нива» колективне звернення, в якому висловили своє не бажання продовжувати договірні відносини. На підтвердження факту направлення ними листа, а також факту отримання генеральним директором ТОВ «Оріс-Нива», ОСОБА_4, цього листа, до суду надали поштове повідомлення. Крім того, відповідачка зазначила, що це вже не вперше, вона намагається припинити договірні відносини із ТОВ «Оріс-Нива», у 2012 року вона надала заяву до ТОВ «Оріс-Нива» заяву, в якій зазначила, що після припинення дії договору оренди землі, має намір припинити договірні відносини, про що також надала до суду екземпляр листа з поміткою про отримання. Одержання нею листа - повідомлення про поновлення строку договору, відповідачка заперечувала. Відповідачка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона планує самостійно обробляти свою землю, оскільки у її родичів у власності знаходяться земельні ділянки, які розташовані поруч з її земельною ділянкою і це сімейне рішення.

Представник відповідачки ОСОБА_2 надав суду акт обстеження земельної ділянки від 26.03.2015 р., виданий Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 має площу 9,0098 га, не використовується за призначенням: не має насаджень, посіву та взагалі не обробляється.

Тому на підставі вищевикладеного відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2, просили суд відмовити в позові ТОВ «Оріс-Нива».

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, вислухавши допитаних свідків, вивчивши надані письмові пояснення сторін, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Оріс-Нива» є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

20.08.2007 р. між ТОВ «Оріс-Нива» та ОСОБА_3, був укладений договір оренди землі, а саме земельної ділянки №21, кадастровий номер НОМЕР_2 площею 9,0098 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 відповідно до державного акту серії НОМЕР_3 від 20.05.2002р., зареєстрований у Державному реєстрі земель 02.11.2009р.

В судовому засіданні судом було встановлено, що 27.08.2014 відповідачкою ОСОБА_3 разом з іншими орендодавцями було складено колективне звернення до ТОВ «Оріс-Нива» в якому вони виявили своє небажання продовжувати договірні відносини з ТОВ «Оріс-Нива» після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок. Вказане колективне звернення було адресоване генеральному директору ТОВ «Оріс-Нива» ОСОБА_5 та надіслано рекомендованим листом, але без опису вкладення, даний факт підтверджується поштовим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до поштового повідомлення, особисто ОСОБА_5,який є генеральним директором ТОВ «Оріс-Нива» за рішенням від 05.03.2011р., отримав колективне звернення 28.08.2014р.

Тому посилання представника позивача на те, що колективне звернення громадян ОСОБА_5 отримав, як особисту кореспонденцію, є хибним, оскільки звернення було оформлене на ім'я генерального директора ТОВ «Оріс-Нива»,а зазначена адреса, це адреса розташування ТОВ «Ріс-Нива», місце роботи директора

Крім того, в матеріалах справи також міститься лист ТОВ «Оріс-Нива» адресований ОСОБА_3, в якому йдеться мова про те, що ТОВ «Оріс-Нива» направляє примірник додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке датоване 01.09.2014р. з вихідним номером 60/1024/01, однак вказаний документ суд не може прийняти як доказ, оскільки представником ТОВ «Оріс-Нива», ОСОБА_1 суду так і не наданий журнал вихідної кореспонденції на підтвердження факту відправки вказаного листа. Представник позивача пояснив, що вказаний лист ТОВ «Оріс-Нива» відправляла простим листом, а ведення журналу вихідної кореспонденції є не обов'язковим на підприємстві.

Верховним судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25.02.2015 р. був зроблений правовий висновок про те, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Зокрема у ч.1 ст. 33 цього закону передбачено, що до закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків( ч.2-5 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»), а саме сукупності певних умов, повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору, відсутність заперечень з боку орендодавця та укладення додаткової угоди.

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на чотири роки одинадцять місяців. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж як за п'ять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Отже, якщо строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 01.10.2014 р., то позивач повинен був направити лист-повідомлення ОСОБА_3 про намір реалізувати своє переважне право, 26.09.2014р.

Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти продовження договірних відношень з ТОВ «Оріс-Нива», про що повідомила позивача ще 28.08.2014 р., а позивач в свою чергу отримавши вказане заперечення, знаючи про дату закінчення строку договору 01.10.2014 р., лише 24.10.2014р., направив відповідачці ОСОБА_6 пропозицію з примірником додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Після висловленої волі орендодавця.

Крім того, відповідно до рішення Верховного суду України від 25.02.2015р., порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди орендодавця з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновлені договору оренди було повідомлено про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

В своїх поясненнях відповідачка ОСОБА_3, зазначила, що дійсно не бажає поновлювати договір оренди землі з ТОВ «Оріс-Нива», оскільки бажає обробляти свою земельну ділянку самостійно, але також зазначила, що ні з ким нового договору оренди землі не укладала та не збирається.

Оскільки факт укладання нового договору оренди землі, а саме земельної ділянки №21, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 9,0098 га, яка розташована на території Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, яка належить відповідачці ОСОБА_3, не знайшов підтвердження, тому суд вважає, що відповідачка вправі володіти своїм майном на свій розсуд.

Відповідно до ст.. 13 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До матеріалів справи долучений акт обстеження земельної ділянки (пай) від 26.03.2015 р., виданий Малокатеринівською селищною радою Запорізького району Запорізької області, в якому зазначено, що в результаті проведеного обстеження виявлено наступне:

- площа земельної ділянки становить9 ,0098 га;

- земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельна ділянка не використовується: не має насаджень, посіву та взагалі не обробляється.

Вказане дає підстави вважати, що позивач вводить суд в оману, зазначаючи в своїй позовній заяві, що після закінчення договору оренди землі продовжує використовувати вказану земельну ділянку за призначенням, відповідно до умов договору.

В матеріалах справи також міститься колективне звернення від 28.08.2014р., в якому громадяни - власники земельних ділянок, які уклали договори оренди землі з ТОВ «Оріс-Нива» виявили своє небажання продовжувати договірні відносини після закінчення строку договору. Серед громадян є прізвище відповідачки, та осіб, які були допитані в судовому засіданні в якості свідків за клопотанням відповідачки, а саме: ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10. Вказані свідки пояснили в судовому засіданні, що дійсно наприкінці серпня 2014 року написали колективне звернення на ім'я генерального директора ОСОБА_5, в якому виявили своє не бажання продовжувати договірні відносини після закінчення строків дії договорів. Вказане колективне звернення ними було направлене на адресу ТОВ «Оріс-Нива». Особистість ОСОБА_5 громадяни ідентифікували з ТОВ «Оріс-Нива». Підтвердили перелік вкладень до конверта, та факт делегування ОСОБА_3 повноважень на відправку кореспонденції.

Власники земельних ділянок мають право, зокрема, передавати земельну ділянку в оренду. Таке право закріплено в п. «а» ч. 1 ст. 90 ЗК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто, зважаючи навіть на те, що договір оренди землі підписаний сторонами був у 2007 році, а зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040926000014, 02.11.2009р., строк дії договору оренди землі сплив 01.10.2014 року.

Відповідно до ч.4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідачка ОСОБА_3 виявила своє небажання продовжувати договірні відноси з ТОВ «Оріс-Нива», надіславши на його адресу колективне звернення, суд вважає, що відповідачка дотрималася всіх вимог закону щодо свого права (а не обов'язку) на поновлення договору оренди землі, скористалася правом відмовити у поновленні договору оренди землі ТОВ «Оріс-Нива» і правом вільно, на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.

Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись 10, 11, 60, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст..ст.626,627,629 ЦК України, ст. ст. 1, 13, 15,16, 17, 18, 19, 20, 31, 33, 35 Закону України «Про оренду землі», суд -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс - Нива» до ОСОБА_3 про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі - відмовити..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя І.Б. ГРОМОВА