Рішення № 44256318, 14.05.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7560/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі : головуючого -судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за позовною заявою Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_7, Злат`єв ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача за участю третіх осіб, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 39 кв.м., розміром 6,00м. х 6,50м., розташовану по АДРЕСА_1, з них по АДРЕСА_2 площею 0,00219га розміром 3,65 х 6,0м., шляхом знесення двоповерхової споруди, збудованої на місці гаражу, зазначеного літ. «Ф» в плані земельної ділянки на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 та повернути її за належністю у придатному для використання стані, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати з оплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30.01.2014 року до виконавчого комітету Бердянської міської ради надійшов лист Бердянської міжрайонної прокуратури щодо порушення земельного законодавства ОСОБА_2, яка під час реконструкції гаражу по АДРЕСА_1 розпочала будівельні роботи за відсутності права власності чи користування відповідною земельною ділянкою або договору суперфіцію. За даними Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності і даних щодо отримання і реєстрації державних актів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в управлінні немає. Згідно інформації інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на підставі звернення ОСОБА_12 щодо виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 представниками інспекції було проведеного перевірку щодо дотримання законодавства в сфері містобудівної діяльності, в ході якої було виявлено, що будівельні роботи з реконструкції гаражу проводилися без узгодження проекту та документу, що дає право на її виконання, а саме: без повідомлення про початок будівельних робіт, що є порушенням ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.2.6 Порядку виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466. За вказане правопорушення ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та надано припис №833 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. На даний час порушення відповідачем не усунуто. Даний факт було встановлено 02.09.2013 року на виїзному засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду звернень громадян, права яких порушуються співвласниками або сусідами шляхом самочинного будівництва. Візуальним обстеженням території домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено будівництво двоповерхового гаражу. Протокол виїзного засідання комісії було затверджено рішенням виконкому Бердянської міської ради 12.11.2013 року №405.Станом на 02.09.2013 року до виконавчого комітету Бердянської міської ради повідомлення про початок будівельних робіт від власників домоволодіння АДРЕСА_1 не надходило. Повторно при виїзді на місце за проведеним візуальним обстеженням території домоволодіння АДРЕСА_1, комісією встановлено будівництво двоповерхової споруди на місці гаражу «Ф», яке проводиться із збільшенням площі будівлі, орієнтовний розмір споруди, що будується, складає 6,0 на 6,5 метрів. 14.05.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що закріплена за домоволодінням по АДРЕСА_1. В результат перевірки встановлено, що за вказаним домоволодінням рішенням виконкому Бердянської міської ради народних депутатів від 11.09.1953 рок №526 закріплено земельну ділянку площею 0,1522га. Відповідно до договору дарування від 04.08.2009 року ОСОБА_2 прийняла в дар 1/10 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці площею 0,15224 га. розташований одноповерховий житловий будинок загальною площею 176,5 кв.м, господарчі будівлі і споруди, зазначені в плані, в тому числі гараж (ракушняк) площею 23,04 кв.м., який позначений літерою «Ф». Відповідно до плану земельної ділянки технічного паспорту на вказане домоволодіння цей гараж має лінійні розмірі 4,80 х 4,80м. і межує із земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2. Таким чином, гараж літ. «Ф», який належить відповідачу, перебудований у двоповерхову споруду (2-й поверх полегшеної конструкції дерев'яний із збільшенням площі та складає 39,0 кв.м.). Також встановлено, що частина гаражу розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2. Таким чином, ОСОБА_2 при виконанні будівельних робіт по перебудові гаражу самовільно зайняла земельну ділянку сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 шляхом облаштування фундаменту та зведенням гаражу, що є порушенням вимог ст.ст.125, 126 ЗК України. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 складає 0,00219 га розмір 3,65 х 6,0 метрів. Враховуючи, що на даний час зазначена земельна ділянка використовується відповідачкою, розпорядник земельної ділянки Бердянська міська рада Запорізької області не має можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги із зазначених підстав, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник за довіреністю ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, Бердянська міська рада Запорізької області відповідно до ст.3 ЦПК України повинна довести порушення своїх прав щодо розпорядження земельною ділянкою. Позивач не враховував, що відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, п.18 постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 року, громадяни, що одержали у користування земельні ділянки за раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Є рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №526 від 11.09.1953 року, яким по АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 1552,4 кв.м., а тому на сьогоднішній час підтверджено право відповідача користування земельною ділянкою. Крім цього, є рішення Бердянської міської ради від 24.11.2011 року, яким затверджено поділ земельної ділянки по АДРЕСА_2 і закріплено по АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 501 кв.м. Тобто, Бердянська міська рада виділила в користування ці земельні ділянки і її права як розпорядника ніяким чином не порушені. Посилання позивача у підтвердження самозахвату ОСОБА_2 земельної ділянки на акт інспекції сільського господарства у Запорізькій області не доводить позов, бо цей акт не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки допитаний як свідок інспектор Бабак пояснив, що він не проводив замірів земельних ділянок по АДРЕСА_1, а провів обміри самого гаражу, однак це не входить до його компетенції, бо це є функцією інспекції ДАБК. Крім цього, накреслений ним план-схема взята з плану земельної ділянки технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2. Однак у судовому засіданні встановлено, що технічна документація на домоволодіння №9 не може бути використана, так як не відповідає дійсності, що доведено проведеною по справі судовою будівельно-технічною експертизою. Заміри експертом проводилися в присутності третіх осіб, які з цим фактом погодилися. Крім цього, судовий експерт чітко відповів на запитання ухвали суду, що гараж «Ф» знаходиться на території домоволодіння №11, а земельна ділянка домоволодіння №11 має конфігурацію і лінійні розмірі, які відображені на плані земельної ділянки технічного паспорту. Тому позовні вимоги є необґрунтованими, просили в позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_13 та ОСОБА_5 підтримали заявлені позивачем вимоги, а представник останньої за довіреністю ОСОБА_6 при цьому пояснив, що, дійсно, в судовому засіданні було встановлено, що технічна документація на домоволодіння АДРЕСА_2 не відповідає дійсності, однак судовий експерт зробив свій висновок без врахування матеріалів БТІ. У висновку він послався на невідповідність поворотних точок 12,13,14,15,16,17 щодо лінійних промірів кадастрового плану земельної ділянки, одна при цьому нічого не зазначив щодо інших промірів і точок. У висновку також не висвітлено, в якому місці відбулося зменшення земельної ділянки на 192,4 кв.м. Посилаючись на відсутність межі між домоволодіннями АДРЕСА_1, разом з тим він встановив, що гараж знаходиться на території домоволодіння №11 без проведення будь-якого аналізу. Встановивши невідповідність конфігурації земельної ділянки №9, ОСОБА_5 звернулася до БТІ із заявою щодо проведення технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_2 зі встановленням чітких меж земельної ділянки, на яку отримала відповідь №130 від 12.05.2015 року з копією акту, з якого випливає, що відповідно до матеріалів обміру земельних ділянок 1953 року ширина ділянок: №9 = 19,4 м., №11 = 23,2м., однак при обмірі в натурі у квітні 2015 року від границь житлових будинків №7 та №13, які знаходилися і знаходяться на межі земельних ділянок, було встановлено, що фактична ширина ділянок №9 та АДРЕСА_1 складає лише 40,4 м., що на 2,2 метра менше, чим повинно бути згідно обмірів кварталу 1953 року. Судовий експерт не міг цього не помітити. Просив позов задовольнити.

Інші треті особи до суду не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, свою згоду на участь в розгляді справи не направили.

Допитаний у судовому засіданні 05.03.2015 року свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працює головний спеціалістом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області та за листом виконкому Бердянської міської ради проводив перевірку земельного законодавства по АДРЕСА_1 для належного забезпечення позовних вимог при зверненні ним до суду. 14 травня 2014 року він приїхав за зазначеною адресою. Оскільки вхід на ці два домоволодіння один, йому відчинила ОСОБА_5, потім підійшов ОСОБА_4. Питання в листі виконкому стояло щодо самовільного зайняття земельної ділянки під гаражем, який належить ОСОБА_2, яка є співвласницею домоволодіння №11. Він установив, що на обидві земельні ділянки: на №11 та №11 відсутні правовстановлюючі документи. При цьому він визначив, що розміри гаражу перевищують ті розміри, які зазначені в технічному паспорті на домоволодіння. Він побачив, що йде будівництво. Склав акт, долучив до нього фото. Надіслав повідомлення ОСОБА_2 про надання пояснення. Вона не з'явилася, проте її батько приніс документи: копію рішення суду, договору дарування 1/10 частки житлового будинку, в якому указаний гараж «Ф» з ракушняка площею 23 кв.м. По факту обмірів гаражу він встановив, що будівля гаражу вже має розмірі 6х6,5 м. і складає площу 39 кв.м., що не відповідає правовстановлюючій документації. Виходячи з плану земельної ділянки технічного паспорту на домоволодіння №11, розмір гаражу там зазначений 4,50 х 4,80 і він межує з земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_2. Самі земельні ділянки №9 та №11 при цьому він не вимірював. Між ділянками немає паркану. Допускав, що ОСОБА_2 могла збудувати і на своїй земельній ділянці, але згідно схеми земельної ділянки в технічній документації він встановив, що він використовується із збільшенням і в межах земельної ділянки АДРЕСА_2. Схему він взяв з технічного паспорту на домоволодіння №9. За результатами перевірки він не притягував ОСОБА_2 до відповідальності. Склав постанову, але протокол не розглядав.

Заслухавши представника позивача, відповідача, її представника, третіх осіб та представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 Запорізької області, якій на підставі договору дарування від 04.08.2009 року належить 1/10 частина житлового будинку. У складі домоволодіння, серед інших будівель і споруд, в договорі вказаний гараж з ракушняка загальною площею 23,0 кв.м. літ.»Ф». З архівного витягу слідує, що за рішенням виконавчого комітету Осипенківської (тепер Бердянської) міської ради депутатів трудящих від 11 вересня 1953 року №526 було дозволено бюро технічної інвентаризації зареєструвати документи на право користування присадибними ділянками в кварталі №114 загальною площею 34854,8 кв.м., в т.ч. по АДРЕСА_1 зареєструвати за землекористувачем 1522,54 кв.м. На теперішній час земельна ділянка домоволодіння складає 1330,0 кв.м., проте позивачем не надано суду відомостей щодо вилучення частини земельної ділянки площею 192,4 кв.м. та підстав такого зменшення її площі.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1, виготовленого станом на 15.11.2013 року, копії акту обстеження земельної ділянки Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 14.05.2014 року, вбачається та не заперечується і самим відповідачем та її представником, що ОСОБА_2 здійснила реконструкцію вказаного гаражу літ. «Ф», який наразі має лінійні розміри 5,88 м. х 6,47 м.

Суміжною земельною ділянкою є ділянка під домоволодінням АДРЕСА_2, співвласниками якого є треті особи у справі. Як вбачається з копії рішення Бердянської міської ради №47 від 24.11.2011 року, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд закріплено земельну ділянку площею 0,0501 га (а.с.106).

У судовому засіданні з'ясовано, що між земельними ділянками АДРЕСА_1 ніколи не було чітких меж та парканів. Дані обставини підтверджені копіями технічних паспортів на домоволодіння, що є в матеріалах справи, копією відповіді третій особі ОСОБА_5 комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради №130 від 12.05.2015 року. Таке ж було встановлено судовим експертом та відображено у висновку судової будівельно-технічної експертизи №181/191 від 07.04.2015 року, що суміжна межа між ділянками №9 та №11 є умовна через наявність спільного проходу (проїзду) та організацією спільного двору для домоволодінь №9,№9-г, №7.

Позивач в обґрунтування свого позову посилався на те, що ОСОБА_2, за відсутності у неї правовстановлюючих документів на землю, самовільно захопила земельну ділянку та в порушення ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» без повідомлення про початок виконання будівельних робіт перебудувала належний їй гараж літ. «Ф» в двоповерхову споруду із збільшенням його площі з 23,0 кв.м. до 39,0 кв.м., розташувавши його частково на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2. У підтвердження даної обставини Бердянська міська рада Запорізької області долучила копію акту державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області №0027 від 14 травня 2014 року та копії протоколів виїзного засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду звернень громадян, права яких порушуються співвласниками або сусідами шляхом самочинного будівництва №12/13 від 02.09.2013р, №2/13 від 27.01.2014р.

Згідно ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За положеннями ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч.ч.3,4 цієї статті доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель № 963-IV від 19.06.2003 року визначено термін «самовільне зайняття земельної ділянки» - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, одержання земельного законодавства.

Згідно з п.б) ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Частиною 3 ст.212 ЗК України передбачено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Матеріали справи містять як архівний витяг з рішення виконкому Осипенківської міської ради депутатів трудящих №526 від 11.09.1953 року про закріплення за домоволодінням АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 1544,54 кв.м., так і копію договору дарування від 08.08.2009 року, за яким відповідач ОСОБА_2 набула у власність 1/10 частину житлового будинку з належними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, а тому, відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України в редакцій, чинній на нас укладення договору, до відповідача перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій житловий будинок, будівля або споруда розміщені, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Таке ж положення закріплене в п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Пункт 6 розділу Х Перехідних положень ЗК України зобов'язує громадян та юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому рівні, переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, але ж це не свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки за наявності у неї правовстановлюючого документу про перехід до неї у власність частини домоволодіння та переходом у зв'язку з цим і права користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене та необхідної для його обслуговування.

Так само не є доведеним позивачем і факт розміщення частини перебудованого гаражу розміром 3,65м. х 6,0м. площею 0,00219 га на земельній ділянці по АДРЕСА_2. Даний висновок позивача базується лише на акті №0027 від 14.05.2014 року Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, складений державним інспектором ОСОБА_14. Однак останній, будучи допитаним у судовому засіданні як свідок, дав суду показання про те, що такий висновок ним був зроблений в результаті лише обміру самого гаражу «Ф», причому він відобразив його збільшені розмірі на плані земельної ділянки, копію якого зробив з технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2.

Проте даний акт суперечить висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи №181/191 від 07.04.2015 року, в якому судовий експерт зробив висновок про те, що гараж літ. «Ф», який має лінійні розміри 5,88м х 6,47м, (а не ті, які зазначені в позовній заяві 6м х 6,50м) знаходиться на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1. Проведеним дослідженням судовий експерт встановив, що технічна документація із землеустрою з встановлення зовнішніх меж земельної ділянки АДРЕСА_2, виконана ПП «Укрзем», складовою частиною якої є кадастровий план земельної ділянки, збірний кадастровий план земельної ділянки, план земельної ділянки з технічного паспорту, не може бути використана для надання повного і об'єктивного висновку щодо знаходження перебудованого гаражу, розташованого у домоволодінні №11, на земельній ділянці домоволодіння №9, оскільки в ній присутні матеріали, які суперечать один одному, а лінійні розміри, конфігурація земельної ділянки та лінійні прив'язки гаражу «Е» та сараю «Б» не відповідають фактичному розташуванню їх на місцевості.

З даним фактом погодилися і треті особи та представник третьої особи, які були присутні в судовому засіданні. Більш того, представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 попросив долучити до матеріалів справи відповідь комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради №130 від 112.05.2015 року з копією акту від 28.04.2015 року, в яких вказано, що відповідно до інвентаризаційних справ на житлові будинки АДРЕСА_1 чітких меж між вказаними земельними ділянками та парканами ніколи не було, в технічних паспортах вона значилася умовно. Крім цього, за матеріалами обміру земельних ділянок 1953 року було допущено помилку щодо ширини ділянок №9 та №11 (по червоній лінії) на 2,2 метри і натепер неможливо встановити, по якій саме земельній ділянці (№9 або №11) допущено помилку у 1953 році. Крім цього, в акті від 28.04.2015 року також зазначено, що при обстеженні техніком БТІ домоволодіння АДРЕСА_2, було встановлено, що розташування (прив'язка) сараю «Б», гаражів «Е» та «И»» на плані земельної ділянки в технічній документації на дане домоволодіння не відповідає розташуванню (прив'язці) цих будівель в натурі.

Крім цього, у висновку експертизи судовий експерт звернув увагу суду на те, що гараж «Ф» до перебудування був прибудований до гаражу «Е», а після перебудування - розташований з відступом від розташованого поруч гаражу літ. «Е», тобто, на переконання суду, фактично є неможливим збільшення лінійних розмірів гаражу «Ф» в сторону земельної ділянки АДРЕСА_2, оскільки перешкодою цьому є розташований гараж літ. «Е», який є приналежністю домоволодіння №9.

Суд вважає, що недотримання відповідачем вимог законодавства, що регулює порядок виконання будівельних робіт, є підставою для застосування до порушника з боку інспекції ДАБК заходів впливу, визначених ст.ст.38. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», аж до звернення до суду з позовом в разі виявлення факту самочинного будівництва і неможливості його перебудови з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм.

Посилання в позові на те, що порушені права Бердянської міської ради щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою без зазначення конкретних перешкод з боку відповідача та за наявності у справі відповідних рішень міської ради щодо закріплення відповідних земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, господарських споруд за домоволодіннями АДРЕСА_1, свідчать про зворотне.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 39 кв.м., розміром 6,00м х 6,50 м., розташованої по АДРЕСА_1, в тому числі по АДРЕСА_2 площею 0,00219 га розміром 3,65м. х 6,0 м., тому підстав для задоволення позову щодо зобов'язання ОСОБА_2 її звільнити шляхом знесення двоповерхової споруди, збудованої на місці гаражу «Ф», у суду немає.

Суд зауважує при цьому, що під поняття «споруди», відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127, підпадають такі об'єкти як колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо. В будь-якому разі до таких об'єктів перебудована відповідачем будівля гаражу не належить.

Оскільки вимоги Бердянської міської ради Запорізької області щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку за належністю у придатному стані, є похідними від першої вимоги, в їх задоволенні слід також відмовити.

При цьому заперечення представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 щодо неповноти висновків судової експертизи та неприйняття до уваги судовим експертом ряду фактів, викладених ним в своїх поясненнях, не спростовують висновків суду щодо недоведеності позовних вимог Бердянською міською радою, оскільки треті особи не вступили у справу із самостійними вимогами на предмет спору та не пред'явили позов чи позови до ОСОБА_2 щодо порушення їх прав зведенням нею гаражу літ. «Ф» замість існуючого, а на роз'яснення суду щодо права подання клопотань про проведення додаткової, повторної експертиз з метою усунення суперечностей в письмових доказах, сторони відмовилися в її призначенні, як видно з журналу судового засідання.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не підлягають відшкодуванню і судові витрати відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, понесені позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10, 11, 57-60, 62-66, 212-215 ЦПК України, ст.16,20, 377 ЦПК України, ст.12 ЗК України, п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:З. П. Пустовіт