Рішення № 44253610, 13.05.2015, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/282/15-ц

Провадження № 2/626/194/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.05.2015 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Болотової Л.І.

при секретарі Кузнецовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення коштів з банківської установи, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Дельта Банк" про стягнення банківського вкладу в розмірі 97651,18 грн., 3790 грн. відшкодування витрат за поїздку в м. Івано-Франківськ, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 98419,86 грн. невиплачених коштів по вкладу, 300523,93 грн. пені за невиконання умов договору, 12868,96 грн. упущеної вигоди по причині неповернення вкладу, 40505,71 грн. відшкодування збитків з урахуванням ринкових цін, 9765,11 грн. відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог він посилається на те, що 11.09.2014 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" (Івано-Франківське відділення №1) був укладений договір банківського вкладу №003-08513-110914.

За умовами договору він передав Банку на строк до 10.12.2014 року включно 32000,0 грн. під 26% річних з виплатою процентів в кінці терміну договору. Згідно умов договору 10.12.2014 року йому були перераховані грошові кошти на електронну платіжну картку Master Card в сумі 33851,21 грн., але отримати вказані кошти в банкоматах він не зміг. Зателефонувавши в контакт-центр "Дельта Банку" за роз'ясненнями йому порекомендували звернутися в те відділення, де був оформлений договір, для повернення вкладу.

06.01.2015 року він звернувся в Івано-Франківське відділення №1 "Дельта Банк" із заявою про повернення грошового вкладу, але за 22 дні перебування у місті він повернув тільки 15100,0 грн., залишок не виплачених коштів складає 18969,39 грн.

Також 29.11.2014 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" (Харківське відділення№3) був укладений аналогічний договір банківського вкладу № 00001008918991 на суму 75000,0 грн. на строк до 27.01.2015 року. По закінченні терміну дії цього договору йому було зараховано на платіжну електронну картку суму вкладу з процентами в розмірі 78875,31 грн., але отримати вказані кошти він також не може.

02.02.2015 року він звернувся в Харківське відділення "Дельта Банку" з проханням повернути кошти, але отримав лише 500,0 грн.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, а тому відповідач крім суми невиплачених вкладів повинен виплатити йому пеню за невиконання умов договору відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", упущену вигоду по причині неповернення вкладу, відшкодувати збитки з урахуванням ринкових цін (інфляційні) та відшкодувати моральну шкоду.

Позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав і просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, суду були надані письмові заперечення.

В наданих запереченнях відповідач зазначив, що по закінченні строку вкладів, грошові кошти разом з нарахованими процентами були перераховані на поточний банківський рахунок вкладника, тобто були повернуті вкладнику. Розпорядження клієнта коштами, що знаходяться на його рахунку, відбувається на підставі документу, встановленого зразка, але надані позивачем заяви не відповідали такому зразку, а тому не є розпорядженням клієнта про перерахування сум, тобто позивач не надавав жодних розпоряджень на перерахування відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій, тому банк не порушував прав позивача. Крім того вимоги позивача про стягнення матеріальної і моральної шкоди він вважає безпідставними, так як грошові кошти є власністю позивача, а не банку і не можуть бути стягнуті з банку, тому позивачем вибраний невірний спосіб захисту. Також затрати, які просить відшкодувати позивач нічим не підтверджені. Крім того, на підставі постанови Правління НБУ від 92.03.2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспороможних і рішенням №51 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 03.03.2015 року введено тимчасову адміністрацію, тому відповідно до ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" (Івано-Франківське відділення №1) був укладений договір банківського вкладу №003-08513-110914, за умовами якого позивач передав на строк до 10.12.2014 року включно 32000,0 грн. під 18% річних з виплатою процентів в кінці терміну договору.

У відповідності до п.1.4.1 Договору у разі, якщо даний договір є діючим на дату закінчення залучення вкладу, то розмір процентної ставки збільшується на вісім процентів річних для вкладів у гривні, починаючи з моменту зарахування вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. При цьому банк здійснює перерахунок всіх нарахованих процентів одночасно із закінченням строку залучення вкладу.

Відповідно до п.1.10 Договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів №26208703231525 відкритий в установі банку.

Позивач не заперечує той факт, що після закінчення строку дії вказаного договору 10.12.2014 року нараховані йому проценти та вклад за договором від 11.09.2014 року в сумі 33851,21 грн. були перераховані відповідачем на його вкладний (депозитний) рахунок.

06.01.2015 року позивач звернувся до Івано-Франківського відділення ПАТ "Дельта Банк" із заявою про повернення йому вкладу за договором від 11.09.2014 року, але коштів в повному обсязі не отримав.

Крім того 29.10.2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" (Харківське відділення№3) був укладений аналогічний договір банківського вкладу №00001008918991 на суму 75000,0 грн. на строк до 27.01.2015 року з процентною ставкою 13% річних.

У відповідності до п.1.4.1 Договору у разі, якщо даний договір є діючим на дату закінчення залучення вкладу, то розмір процентної ставки збільшується на 12,5 процентів річних для вкладів у гривні, починаючи з моменту зарахування вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. При цьому банк здійснює перерахунок всіх нарахованих процентів одночасно із закінченням строку залучення вкладу.

Позивач не заперечує той факт, що після закінчення строку дії вказаного договору 27.01.2015 року нараховані йому проценти та вклад за договором від 29.10.2014 року в сумі 78875,31 грн. були перераховані відповідачем на його вкладний (депозитний) рахунок.

27.01.2015 року він повторно звернувся із заявою про повернення кладу за договором від 11.09.2014 року та вкладу за договором від 29.10.2014 року, але знову отримати грошові кошти не зміг.

На підставі Постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".

Статтею 526 Цивільного Кодексу Українивизначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Крім того відповідно до ст. 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу віповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Згідно ст. 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Позивач, після закінчення строку дії договору банківського вкладу неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення вкладу та процентів, про що свідчать його заяви, отримані відповідачем. Однак грошові кошти позивачу повернуті частково, сума неповернутих коштів відповідно до виписки з рахунку станом на 02.02.2015 року складає 97651,18 грн., доказів про сплату вказаної суми позивачу відповідачем суду не надано.

Відповідач зазначає, що позивач жодного разу не звернувся до Банку із належно оформленою заявою про видачу вкладу (готівки), форма якої передбачена Інструкцією про ведення касових операцій в банках України, тобто позивач не надавав Банку жодних розпоряджень про перерахування відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за рахунком, які б були залишені ним без виконання.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про не дотримання позивачем вимог щодо оформлення заяви про видачу готівки, оскільки подання заяви невстановленого зразка не може бути підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повернення вкладу.

Крім того, на думку суду якщо перешкода у поверненні вкладу полягала лише у правильному написанні відповідної заяви, то працівники Банка могли би попередити заявника, в якій формі необхідно подавати заяву про повернення вкладу готівкою через касу Банку.

Також суд враховує правову позицію, викладену в постанові ВСУ від 25.12.2013 року № 6-140цс13, згідно з якою за змістом ст. 526 ЦК Українита ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом. У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів, зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Таким чином, сам факт перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, але без доведення надання вкладнику реальної можливості отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом, не може бути визнано належно виконаним зобов'язання банку з повернення вкладу.

Посилання відповідача на п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"щодо обмежень під час тимчасової адміністрації є безпідставними, так як відповідно д п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Законудія цих обмежень не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на час введення в банку тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк дії за договорами банківських вкладів позивача закінчився.

Частиною 1 статті 26 цього Законупередбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Таким чином суд прийшов до висновку, що права позивача порушені та його вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами банківського вкладу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за невиконання умов договору, упущеної вигоди по причині неповернення вкладу, відшкодування збитків, з урахуванням ринкових цін та відшкодування моральної шкоди суд вважає наступне.

Стосовно нарахування пені у відповідності до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів"у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), суд вважає, що зазначена норма не регулює спірних правовідносин, що виникли з приводу неповернення банком коштів на вимоги вкладника у готівковій формі.

Судом встановлено, що відповідач надавав позивачу послугу, яка зводилась до прийняття ним від позивача грошової суми з обов'язком виплати процентів на них. Надання такої послуги було оформлено укладеними банком з позивачем договорами банківського вкладу.

Після укладення цих договорів між банком та позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів. Положення ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її невиконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Суд вважає, що за умовами банківського вкладу за кожним договором, починаючи із часу закриття депозитного рахунку та перерахування коштів на поточний рахунок, дії банку відповідали умовам договору і у разі несвоєчасного повернення вкладу позивачу застосуванню підлягають загальні підстави відповідальності за порушення грошового зобов'язання за ст.625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.

Після перерахування банківського вкладу та процентів з вкладного (депозитного) рахунку позивача на рахунок за вкладом, позивач звернувся до банку з заявою про виплату цих грошових коштів 06.01.2015 року за договором банківського вкладу від 11.09.2014 року, та 27.01.2015 року за договором банківського вкладу від 29.10.2014 року про що свідчать його письмові заяви з відміткою про їх отримання.

Згідно наданої позивачем виписки з банківського рахунку 26208703231525 сума грошових коштів за договорами банківського вкладу, перерахованих на рахунок за вкладом, станом на 02.02.2015 року складає 98151,18 грн.-500,0 грн=97651,18 грн, що підтверджено випискою з рахунку (а.с.11), вказані кошти позивачу до цього часу не виплачені, що не заперечується відповідачем.

Суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми 97651,18 грн. невиконаного грошового зобов'язання за дні, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, у зв"язку із віднесенням ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, з 03.03.2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

У відповідності до матеріалів справи, позивач звернувся до суду із цим позовом 04.02.2015 року, тобто до моменту прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації. Розмір нарахованої відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" пені обмежується строком до запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що в матеріалах справи є тільки довідка про загальну суму заборгованості станом на 02.02.2015 року, без розбивки по вкладах, що унеможливлює проведення розрахунку пені окремо за вкладами, суд вважає, що вирахувати пеню за невиконання грошового зобов'язання можливо за період з 28.01.2015 року (враховуючи, що строк дії договору за другим вкладом закінчувався 27.01.2015 року і він звернувся в цей день із вимогою про повернення вкладу) по 02.03.2015 року (до дня введення тимчасової адміністрації).

Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинна становити 97651,18х3:365х 34 дні=27288,82 грн.

Стосовно стягнення з відповідача збитків внаслідок неотримання доходів по причині неповернення вкладу у виді 26 процентів річних які б міг отримати позивач, розмістивши грошові кошти на депозит, та стосовно упущеної вигоди у виді інфляційних втрат, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, так як наведені розрахунки не підтверджені жодними доказами, на підставі яких документів вираховувався індекс інфляції і проводилися розрахунки невідомо, припущення позивача про можливу неотриману вигоду суд вважає безпідставними. Також не підтверджені жодними доказами вимоги позивача про відшкодування витрат на поїздку в м. Івано-Франківськ.

Стосовно відшкодування моральної шкоди суд вважає наступне.

Статтею 628 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини, що існують між сторонами, є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані Цивільним кодексом України, норми якого не передбачають такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди у даному виді правовідносин. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах не виключається у випадку, якщо сторони передбачили таку відповідальність в укладеному договорі, але договорами строкового банківського вкладу (депозиту) укладеного між сторонами, відповідальність у вигляді стягнення суми у рахунок відшкодування моральної шкоди не передбачена.

Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена сума в розмірі 97651,18 грн, яка підтверджена документально та сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 27288,82 грн., а інші суми, про які просить позивач, стягненню не підлягають.

На момент розгляду справи, а саме з 03.03.2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 рокуіз змінами та доповненнями Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнено від сплати судового збору.

У відповідності до ст.88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 625, 611, 628, 526, 1058 ЦК України, ЗУ ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 10, 11, 88, 209, 211-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса 36-Б) на користь ОСОБА_1 залишок невиплачених коштів по вкладу в сумі 97651,18 грн. та пеню за порушення грошового зобов'язання в сумі 27288,82 грн., а разом 124940 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя