Ухвала суду № 44252564, 18.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12717/14-ц

Провадження № 22-ц/779/985/2015

Категорія 6

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Р.Й., Матківського Р.Й.

секретаря Капущак С.В.

з участю відповідача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 про знесення гаража та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року представник Івано-Франківської міської ради звернувся в суд з указаним позовом і зазначав, що відповідач самочинно встановив збірно-розбірний металевий гараж чим самовільно захопив земельну ділянку по АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не зносить зазначений гараж, просив зобов'язати відповідача знести за власний рахунок гараж по АДРЕСА_1, повернути самовільно зайняту земельну ділянку під вказаним об'єктом власнику - Івано-Франківській міській раді та стягнути 234 грн. 60 коп. судового збору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2015 року позов задоволено Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести гараж на АДРЕСА_1 та повернути самовільно зайняту земельну ділянку під вказаним об'єктом власнику - Івано-Франківській міській раді.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Івано-Франківської міської ради 243 грн. 60 коп. судового зборку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що встановлення гаража та користування спірною земельною ділянкою здійснюється за згодою всіх співвласників багатоквартирного будинку і не порушуються їх права та інтереси, що підтверджується їхніми підписами. Крім того, вважав, що позивачем не подано належних обґрунтованих доказів щодо неправомірності користування ним гаражем.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.

Представник Івано-Франківської міської ради вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач самочинно встановив збірно-розбірний металевий гараж внаслідок чого самовільно захопив земельну ділянку по АДРЕСА_1. Оскільки на рішення позивача відповідач не реагує щодо добровільного вирішення спору, зобов'язав ОСОБА_2 звільнити та повернути Івано-Франківській міській раді самовільно захоплену земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самовільно встановлений гараж.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно ч.3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.Ч.2 цієї статті передбачає, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно із ч.ч. 1,2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства , зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. У будь-якому випадку підставою для передачі громадянам та юридичним особам, зокрема, земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 самочинно встановив збірно-розбірний металевий гараж внаслідок чого самовільно захопив частину земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Згідно постанови №14/532 адміністративної комісії при ВК Івано-Франківської міської ради від 13.09.2012 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №756 від 08.11.2012 року відповідача ОСОБА_2 зобов'язано демонтувати в місячний термін самовільно встановлений гараж.

Зазначених обставин ОСОБА_2 не спростовує, як і визнає ту обставину, що з приводу встановлення гаража по АДРЕСА_1 до органів місцевого самоврядування не звертався. Стосовно земельної ділянки, на якій розміщено гараж, то ОСОБА_2 також визнає те, що у користування така земельна ділянка не передавалась.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ст.. 212 Земельного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного та документального підтвердження факту самовільного встановлення ОСОБА_2 гаража, і як наслідок захоплення земельної ділянки, що є власністю територіальної громади, колегія суддів вважає, що право позивача підлягає захисту у встановленому ст. 212 ЗК України порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Колегія суддів вважає оскаржуване рішення по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Я.Д.Горблянський

Р.Й.Матківський