Рішення № 44252516, 13.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2651/14-ц

Провадження № 22-ц/779/966/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.

секретаря Капущак С.В.

з участю відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 30 березня 2015 року ,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 році ОСОБА_4 звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно рішення Косівського районного суду від 06 червня 2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 квітня 2014 року реєстраційний номер НОМЕР_1 він є власником ? частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідачі по справі, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, є співвласниками даного майна, однак чинять перешкоди в користуванні ним. Посилаючись на те, що сторонами не було досягнення згоди добровільного поділу майна по часткам в натурі, просив поділити житловий будинок з господарськими будівлями та спорудам, що знаходиться по АДРЕСА_1 в натурі між власниками і виділити йому ? частки всього нерухомого майна в натурі, а відповідачам ? частини цього нерухомого майна.

Рішенням Косівського районного суду від 30 березня 2015 року задоволено позов.

Поділено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_4 ? ідеальної частини, а саме:

Літня кухня під літ. Б вартістю 100307 грн;

Вбиральня під літ. Е вартістю 1446 грн;

? криниці під літ. № 1 спільне користування вартістю 5316, ? 2658 грн;

? воріт під літ. № 2 спільне користування вартістю 4765, ? 2382 грн.

Загальна вартість ? даного майна становить 106793 грн.

ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 3/4 ідеальної частини, а саме:

Житловий будинок під літ. А вартістю 229493 грн.;

Стайня під літ В, вартістю 43688 грн.;

Стодола під літ Г варістю 45649 грн.;

? криниці під літ. № 1 спільне користування вартістю 5316, ? 2658 грн;

? воріт під літ. № 2 спільне користування вартістю 4765, ? 2382 грн.

Загальна вартість ? даного майна становить 323871 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в солідарному порядку в користь ОСОБА_4 873 грн. різниці вартості спірного майна та 4422, 30 грн. сплачених ним судових витрат.

Стягнуто ОСОБА_4 645 грн. 63 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставин справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що виділення в натурі частки позивача є неможливим, оскільки площа цього будинку та кількість осіб, які проживають у цьому будинку, а також кількість осіб, які є членами сім'ї позивача та претендують на проживання в цьому будинку не відповідають вимогам чинного житлового законодавства щодо норм забезпечення житловою площею на одну людину. Крім того, виділена літня кухня не є житловою площею, а призначена для обслуговування будинку.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що домоволодіння по АДРЕСА_1 в рівних частках належить сторонам. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.02.2015 року можливий варіант поділу майна. Зокрема, виділення ОСОБА_4 ? ідеальної частини, а саме:Літня кухня під літ. Б вартістю 100307 грн;Вбиральня під літ. Е вартістю 1446 грн;? криниці під літ. № 1 спільне користування вартістю 5316, ? 2658 грн;? воріт під літ. № 2 спільне користування вартістю 4765, ? 2382 грн.Загальна вартість ? даного майна становить 106793 грн.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 2ст. 364 ЦК якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Аналіз положень ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_4 належить ? житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.4).

Судом встановлено, що виділення ? житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 технічно неможливо. Даний факт підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12.02.2015 року. (а.с.48-61).

Крім цього, позивачем не подано доказів про те, що є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Вирішуючи даний спір та виділяючи позивачу літню кухню як ? частину в натурі частки із майна, що у спільній частковій власності, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і прийшов до помилкового висновку, що літня кухня може використовуватись за призначенням без головної речі.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Косівського районного суду від 30 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк Судді: Я.Д.Горблянський

Р.Й.Матківський