Рішення № 44252076, 18.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4041/15 Справа № 179/2250/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

01 грудня 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулись до суду із зазначеним позовом, за яким просили суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 20.08.2007 року в розмірі 12 185, 15 грн. та судові витрати. В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 20 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Однак у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання не виконала, тому станом на 30.09.2014 року має прострочену заборгованість в розмірі 12 185 грн. 15 коп., яка складається з: 7 999,71 грн. - заборгованість за кредитом; 3 129,00 грн. - заборгованість по процентам; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 556,44 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач змушений звертатися до суду та вимагає від відповідача сплатити заборгованість по кредитному договору.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит (кредитний ліміт) у розмірі 250 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 20.08.2007 року за відповідачем наявна заборгованість станом на 30.09.2014 року в розмірі 12 185 грн. 15 коп., в тому числі: 7 999,71 грн. - заборгованість за кредитом; 3 129,00 грн. - заборгованість по процентам; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 556,44 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, позивач у позовній заяві зазначає, що банк виконав усі умови договору позики, надавши грошові кошти відповідачеві у розмірі 8 000 грн. та має право на стягнення коштів. Однак відповідно із змісту договору (заяви клієнта) вбачається, що позивач надав грошові кошти (кредитний ліміт) у розмірі 250 грн. Розмір заявленої суми заборгованості, згідно розрахунку складеного позивачем не відповідає розміру боргу виходячи з кредитних коштів наданих відповідачеві за договором. Позивачем не надано доказів того, що відповідач порушила вимоги кредитного договору і має прострочену заборгованість, розрахунки, які ним надаються не підтверджуються належними документами. Оскільки позовні вимоги не обґрунтовані, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна за наступними підставами.

При вирішенні спору суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з договору кредиту; дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, посилаючись на те, що наданий кредитний ліміт, надані кредитні кошти та заборгованість за кредитом не співпадають, та відмовляючи лише з цих підстав у позові, не звернув уваги на те, що саме за цим договором відповідач частково погашала кредит, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону належним чином уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, що привело к неправильному вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Спірні правовідносини сторін виникли щодо не повернення кредитних коштів позичальником за кредитним договором.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 20 серпня 2007 року між позивачем-банком та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит (кредитний ліміт) у розмірі 250 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір (а. с. 10-16). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір. Банк виконав свої зобов'язання за договором, а саме надав ОСОБА_2 кредит в розмірі, встановленому договором. Тоді як ОСОБА_2 своїх зобов'язань не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість, станом на 30.09.2014 року в розмірі 12 185, 15 грн., яка складається з: 7 999,71 грн. - заборгованість за кредитом; 3 129,00 грн. - заборгованість по процентам; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 556,44 грн. - штраф (процентна складова).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт укладання договору, який складається із заяви відповідача, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами Банку є доведеним та сторонами по справі не заперечується, умови договору відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 20 серпня 2007 року банк надав їй кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку в розмірі 250 грн. (а.с. 10).

В п 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-якій момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.(а.с.11-16).

Відповідно до розрахунку позивача вбачається, що ОСОБА_2 користувалась кредитними грошима, однак по поверненню кредитних коштів свої зобов'язання не виконувала, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій передбаченими умовами кредитного договору (а.с. 6-9).

Відповідно до виписки по особовому рахунку коштів вбачається, що ОСОБА_2 користувалась кредитними грошима протягом з 09.11.2007 року по 01.02.2014 року, тобто отримувала кредитні кошти, розраховувалась кредитними коштами в магазинах за продукти і товари, однак свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та відсотків відповідно до умов кредитного договору, належним чином не виконувала (а.с. 70-83).

Відповідно до вимог ст.ст. 526,530 ЦК України, - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, ч.1 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2007 року станом на 30 вересня 2014 року у розмірі 12 185,15 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 7 999,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3 129,00 грн., штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 556,44 грн..

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено, то судова колегія вважає, що судові витрати по справі понесені позивачем (а.с.22) підлягають стягненню з ОСОБА_2 у розмірі 243,60 грн..

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- задовольнити.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2015 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299 в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2007 року станом на 30 вересня 2014 року у розмірі 12 185,15 гривень (дванадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 15 копійок), яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 7 999,71 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3 129,00 гривень, штрафу (фіксована частина) у сумі 500 гривень, штрафу (процентна складова) у сумі 556,44 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001, МФО № 305299 в рахунок понесених судових витрат 243,60 гривень (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь