Рішення № 44249661, 20.05.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1093/15-ц

(2/199/1131/15)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

за участі секретаря Хлус Ю.А.,

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - адвоката Якуб С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, де третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визнання права на частку у спадковому майні і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, де третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визнання права на частку у спадковому майні і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який є чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_4, які проживали на момент смерті спадкодавця однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1. Вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2000, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі під №4056, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частинах, тобто по ? частині кожному.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_1 та діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично вступили у володіння спадковим майном, оскільки проживали разом зі спадкодавцем.

12.07.2006 ОСОБА_1 звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. В нотаріальній конторі ОСОБА_1 переконали відмовитися від оформлення ? частини спадкового майна, так як їй належить друга частина квартири, щоб не витрачати зайві кошти.

Оскільки нотаріус не до кінця роз'яснив їй процедуру вступу у спадщину 12.07.2006 позивач ОСОБА_1 підписала відмову від спадкового майна на користь відповідача ОСОБА_4

З 12.07.2006 по теперішній час позивачі проживають та користуються спадковим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1, несуть витрати по його утриманню, сплачують комунальні послуги.

11.02.2015 ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак нотаріус своєю постановою від 11.02.2015 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_5, оскільки наявна заява ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини на користь сина спадкодавця ОСОБА_4.

11.02.2015 ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус своєю постановою від 11.02.2015 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2 пропущено термін на прийняття спадщини та на момент відкриття спадщини вона не була зареєстрована разом з померлим. Однак ОСОБА_2 спільно проживала зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою ЖБК №374.

На підставі зазначеного позивачі просять поновити пропущений строк позовної давності для прийняття спадщини; визнати не дійсною заяву ОСОБА_1 від 12.07.2006 про відмову від спадщини; встановити додатковий строк ОСОБА_1 для прийняття спадщини до трьох місяців після смерті її чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, що складається з ? частини квартири АДРЕСА_1; встановити додатковий строк ОСОБА_2 для прийняття спадщини до трьох місяців після смерті її батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, що складається з ? частини квартири АДРЕСА_1.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Якуб С.А. у судовому засіданні надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволення позову наполягали.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомив, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Представник 3-ї особи - Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, надано заяву про слухання справи у їх відсутність та з проханням винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши позивачів, їх представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

За змістом ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 - чоловік позивача ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 та ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, НОМЕР_1, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 07 березня 2006 року, актовий запис №469 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги є дружина померлого - ОСОБА_1 та його діти - ОСОБА_2 і ОСОБА_4.

В матеріалах спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, наявна заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини, яка залишалася після смерті ОСОБА_5 на користь сина спадкодавця ОСОБА_4.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 просить визнати її заяву про відмову від спадщини від 12 липня 2006 року недійсною.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що чинним законодавством чітко передбачено строк коли спадкоємець може прийняти спадщину, відмовити від неї, відізвати свою заяву про відмову від спадщини - шість місяців з дня відкриття спадщини.

Крім того, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а лише якщо він не заявив про відмову від спадщини.

Позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом на спадщину, подавши заяву про відмову від неї на користь сина ОСОБА_4

Суд не може погодитися з посиланнями позивача ОСОБА_1 проте, що при підписанні заяви про відмову від спадщини, вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в абз.5 п.25 відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями 225, 229 - 231, 233 ЦК.

Разом з тим, за своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, причому тільки у випадку, коли особа, яка відмовляється від прийняття спадщини, помилялася щодо природи такого правочину.

В спадковій справі наявна заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини на користь сина, яка позивачем ОСОБА_1 власноруч підписана та в якій останній роз'яснено наслідки подання такої заяви (а.с.57). Позивачем не доведено, в чому полягала її помилка при поданні такої заяви, тим більше, що в судовому засіданні вона пояснила, що прийшла до нотаріальної контори одна, без примусу, заяву підписала добровільно и лише зараз, майже після спливу восьми років, коли почалися негаразди у відношеннях з сином, вона звернулася до суду.

З урахуванням встановлених обставин по справі, суд не знаходить підстав для визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною. Крім того, оскільки у спадковій справі наявна заява спадкоємця ОСОБА_1 про відмову від права на спадщину, підстав для її визнання недійсною не встановлено, її вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Така позиція узгоджується із ч. 5 ст. 1273 ЦК, відповідно до якої відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Що стосується позовних вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини позивачу ОСОБА_2, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з часу її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 26 вересня 2012 року, прийнятому у справі № 6-85цс12 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ч.3 ст. 1272 ЦК України) у подібних правовідносинах, зробив правовий висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Дослідивши, всі докази у їх сукупності, суд вважає, що безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_2 не надала. Крім того, суд зважує на те, що позивач проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 в одному місці, нікуди не виїжджала, до смерті спілкувалася з батьком, тобто позивач ОСОБА_2 свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняла дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Доказів поважності пропуску не прийняття спадщини, позивачем ОСОБА_2 суду в порушення ст.ст.10,60 ЦПК України, не надано.

Суд не може погодитися з посиланнями позивача ОСОБА_2 щодо її фактичного проживання на момент смерті батька з ним, оскільки доказів на підтвердження цього суду не надано. До позовної заяви позивачами надана довідка від 09.02.2015 підписана головою ОКЖСК-374 ОСОБА_7 проте, що ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі та не має заборгованості по квартирі. В матеріалах спадкової справи наявна довідка від 10 лютого 2015 року підписана головою ОКЖСК-374 ОСОБА_7 проте, що на момент смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Про інших зареєстрованих або фактично проживаючих на момент смерті ОСОБА_5 довідка інформації не містить.

В позовній заяві зазначено, що з 12.07.2006 по теперішній час позивачі проживають та користуються спадковим майном, несуть витрати по його утриманню, сплачують комунальні послуги (а.с.3), що протиріччить твердженням в той же позовній заяві проте, що позивач ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину оскільки спільно проживала з померлим безпосередньо перед його смертю (а.с.3зв.). Доказів на усунення цих протиріч позивачем ОСОБА_2 не надано. Матеріали спадкової справи відкритої після ОСОБА_5 не містять жодної довідки про місце фактичного проживання ОСОБА_2 і подана нею заява про прийняття спадщини не містить жодного посилання на фактичне прийняття спадщини, оскільки у разі проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент смерті, і таким чином фактичне прийняття спадщини, на що посилається позивач ОСОБА_2 в позовній заяві, законом передбачено позасудовий порядок оформлення спадщини, а саме нотаріальний порядок, і в цьому випадку визначення додаткового строку на прийняття спадщини законом не передбачено.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Суд зазначає, що по справі заяв відповідача щодо спливу строків позовної давності не подано, як і подано позивачами доказів на підтвердження позовних вимог про поновлення такого строку.

Тоді як, пропуск строків звернення є самостійною підставою відмови у задоволенні позову за його обґрунтованості, необґрунтованість вимог є підставою для відмови у позові саме з цих підстав.

На підставі вищезазначеного, враховуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову позивачам у задоволенні їх позову в повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 169, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, де третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та визнання права на частку у спадковому майні і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець