Ухвала суду № 44246698, 13.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/6039/14 Головуючий у І інстанції Зінченко О.М.Провадження № 22-ц/780/2156/15 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 26 13.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - Мережко М.В.,

Суддів - Данілова О.М., Суханової Є.М.

При секретарі - Франюк Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави .

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,-

В с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач звернувся в суд із позовом про звернення стягнення на предмет застави .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Позивачем подана апеляційна скарга на ухвалу суду, в якій він просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права , та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена..

Пунктом 17 даної постанови передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно до п. 23 вищевказаної постанови при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу" , статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Відповідно до п.37 постанови невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України .

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Як видно з матеріалів справи у 2012 році була розглянута справа за позовом ПАТ « Приват Банк» до ПАТ « Акцент-Банк»,ОСОБА_2 про звернення стягнення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська області від 30 жовтня 2012 року позов був задоволений . Звернуто стягнення на рухоме майно за договором застави рухомого майна , а саме автомобіль Honda - Civic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог ПАТ « Приватбанк» в розмірі 152 180,42 грн . Рішення набрало законної сили 12 листопада 2012 року .( а.с. 60-63)

Рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання . Крім того , як видно із тексту рішення , відповідачем у справі , розглянутої у 2012 році, крім ОСОБА_2, був і ПАТ « Акцент-Банк» , тому висновок суду про закриття провадження у справі є помилковим ,оскільки суб»єктний склад осіб у даній справі іншій , а відтак ухвала суду не може вважатися законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись: ст.ст.303,307, 311 , 313 -315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « ПриватБанк» - задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року - - скасувати , направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді