Ухвала суду № 44242290, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 820/19541/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/19541/14

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» (далі за текстом - УАСП ТОВ «КАІС», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року № 0003982201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 573500,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 286750,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 року № 0003982201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зазначає, що УАСП ТОВ «КАІС» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ «Сідрейл», через наявність помилок при заповненні первинної документації, що в свою чергу призвело до встановлення нікчемності договірних відносин.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» зареєстровано 17.11.1993 року Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 20023279, та знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку УАСП ТОВ «КАІС».

За результатами перевірки складено акт № 4501/20-30-22-01/20023279 від 03.11.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством суми, що підлягає відшкодуванню на рахунок банку на загальну суму 573500,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003982201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 573500,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 286750,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сідрейл», з огляду на наявність всіх первинних документів, які свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту та відповідно, суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 вказаного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що документи про господарські операції мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Сідрейл» (Виконацець) та УАСП ТОВ «КАІС» (Замовник) 16.12.2013 року був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 16/12/2013-СИ, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, які пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових і олійних культур, а також продуктів їх переробки (надалі-вантаж), зі всіх дирекцій залізничних доріг «Укрзалізниці» за реквізитами останнього.

Також, між підприємствами укладені додаткові угоди № 1-12 від 16.12.2013 року, № 13-14 від 24.12.2013 року, № 15 від 25.12.2013 року, № 16 від 03.01.2014 року, № 17-22 від 08.01.2014 року, № 23-24 від 14.01.2013 року, № 25- 40 від 15.01.2014 року, № 41-46 від 23.01.2014 року, № 47 від 07.02.2014 року, які є невід'ємною частиною основного договору № 16/12/2013-СИ.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 16/12/2013-СИ від 16.12.2013 року в обов'язки замовника входить не пізніше, ніж за 5 діб до початку відвантаження, направити виконавцю письмову заяву із зазначенням: найменування вантажу, який перевозиться, найменуванням елеватора та станції відвантаження, запланованих об'ємів перевезення, термінів початку та закінчення навантаження, найменування станції призначення та отримувача вантажу, а також інструкцію по заповнення. Залізничних накладних та перелік супровідних документів (ветеринарне свідоцтво, карантинний сертифікат, сертифікат якості ДХІ).

Відповідно п. 2.1.25 вказаного договору, виконавець зобов'язаний після закінчення відвантаження передати замовнику оригінали наступних документів: оригінали рахунків-фактур, податкові накладні, відповідно до проведених виплат, акти виконаних робіт, відповідно до фактично виконаних робіт, чотири екземпляри залізничних накладних - квитанції про прийом вантажу (копія, належним чином завірена виконавцем), сертифікати ДХІ та/або видані елеватором якості, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати (копії, належним чином завірені виконавцем).

На підтвердження реальності господарських операцій сторонами договорів складено наступні первинні документи, що містяться в матеріалах справи, а саме: договір № 16/12/2013-СИ від 16.12.2013 року, заявки про організацію відправки вантажів, рахунки-фактур, залізничні накладні на відправлення ТМЦ та відомості вагонів, вантажні митні декларації форми МД-2, карантинні сертифікати, сертифікати якості, ветеринарні свідоцтва, податкові накладні, акти виконаних робіт, додатки до договору № 16/12/2013-СИ від 16.12.2013 року на підтвердження нарахування орендної плати за використання вагонів власного парку, платіжні доручення.

З метою доведення наявності товару, що перевозився Виконавцем та його зберігання, позивачем надано до суду договори складського зберігання з відповідними переліками та вартостями послуг складів.

Навантажувальні роботи здійснювались силами елеватора, що передбачено умовами договорів складського зберігання та підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за договором № 16/12/2013-СИ від 16.12.2013 року ТОВ "Сідрейл" використовувались залізничні вагони орендовані за договором № 265 від 05.11.2013 року у ТОВ "МТК", а також за договором № 0351/3 від 26.12.2012 року, про організацію імпортних і внутрішніх перевезень вантажів, укладеного з Державним підприємства "Південна залізниця" та договору № 6414555 від 30.11.2012 року, про організацію перевезень вантажів, укладеного з ДТГО "Південно-Західна залізниця"

Відповідно ст. 1 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні та інші документи в повній мірі підтверджують виконання умов договору № 16/12/2013-СИ від 16.12.2013 року та дотримання чинного законодавства, яке регулює відносини у сфері надання транспортно-експедиційних послуг.

Необхідність придбання вказаних послуг у ТОВ «Сідрейл» обумовлена господарською діяльністю УАСП ТОВ «КАІС», у т.ч. вказані послуги були придбані позивачем на виконання, умов контрактів № КА_МП-01К від 19.11.2013 року, № РС 215261 від 31.12.2013 року, PSA 103-FC від 28.11.2013 року, P 109467 від 05.12.2013 року, № Р 109387 від 25.11.2013 року, № 518620 від 22.11.2013 року, № 75ХСО57 від 19.12.2013 року, № 75ХС009 від 13.12.2011 року, № 24с2013 від 06.12.2013 року, № 13с2014 від 11.02.2014 року, № 6с2014 від 22.01.2014 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки здійснення господарських операцій з ТОВ «Сідрейл» документально підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, відхиляє доводи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про недотримання ТОВ «Сідрейл» порядку заповнення податкових накладних, зокрема рядку 5 «Одиниця виміру» та рядку 6 «Кількість (об'єм, обсяг)», з огляду на наступне.

Відповідно абз. "е" п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, серед іншого, такі обов'язкові реквізити: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

В силу вимог п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.112011 року за № 1333/20071, до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавця (п. 12.2 Порядку); у графу 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо (п. 12.4 Порядку); у графу 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.

У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: "послуга/проценти тощо" (п. 12.5 Порядку).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що в податкових накладних отриманих позивачем від ТОВ "Сідрейл" в рядку 5 «Одиниця виміру» зазначено - "грн.", а в рядку 6 «Кількість (об'єм, обсяг)» - "послуга - комплексне транспортно-експедиційне обслуговування", а тому вказані податкові накладні складені у відповідності із вимогами Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що факт нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сідрейл» підтверджується актом неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Сідрейл», оскільки в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту порушення УАСП ТОВ «КАІС» вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 року № 0003982201.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/19541/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.