Ухвала суду № 44242262, 13.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р.Справа № 818/622/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/622/15

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі по тексту - позивач, ДП "Завод ОБ та ВТ") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 19.01.2015р. № 000361502/2800.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 19.01.2015р. № 000361502/2800.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду Сумської області від 18.03.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП "Завод ОБ та ВТ" щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту щодо суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року, за результатами якої складений акт від 10.12.2014 року №4968/18-19-15-02/30991664 (а.с.11-15).

Перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по податковій декларації за жовтень 2014 року в розмірі 12081,01 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 року №000361502/2800 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 12081 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 6041 грн. (а.с.10).

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у м. Сумах було зроблено висновок, що позивачем в порушення п.п. 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодування за жовтень 2014 р. в розмірі 12081,01 грн.

Такі висновки було зроблено відповідачем виходячи з того, що підприємства-контрагенти, а саме: ТОВ "УТ ГРУП" та ТОВ "Промислова компанія "Золоте Руно, Україна" на час перевірки мали стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також, на думку ДПІ у м. Сумах, вказані товариства здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку з чим, вказано, що оскільки реальність вчинення господарських операцій зазначеними товариствами відсутня, у позивача не було підстав для податкового обліку таких операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з "УТ ГРУП" і ТОВ "Промислова компанія "Золоте руно, Україна" в зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "УТ ГРУП" і ТОВ "Промислова компанія "Золоте руно, Україна".

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції' протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст.20 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Завод ОБ та ВТ" мало взаємовідносини з ТОВ "УТ ГРУП", з яким було укладено договір поставки від 04.02.2014 року №79/18-16-14 про постачання продукції, що визначається в специфікаціях (манометр, фланець для манометрів) (а.с.14-16).

На виконання вказаного договору у вересні 2014 року товар, зазначений специфікації №4 був поставлений позивачу (а.с.16).

Товар отримано за видатковими накладними: № ут-00007902 від 08.09.2014 на суму 378,07 грн., у тому числі ПДВ 63,01 грн.; № ут-00008988 від 24.09.2014 на суму 1894,06 грн., у тому числі ПДВ 315,68 грн. (а.с.17)

ТОВ "УТ ГРУП" надало ДП "Завод ОБ та ВТ" податкові накладні №204 від 03.09.2014 на суму ПДВ 63,01 грн., № 1067 від 17.09.2014 на суму 315,68 грн. (а.с.18, зворотній бік, 19).

Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ "Делівері", згідно з квитанціями від 10.09.2014р. № 0820020975, від 26.09.2014 № 0850083655 (а.с.18).

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно наданих рахунків - фактур від 03.09.2014 № ут-00007792, від 16.09.2014 № ут-00010964 платіжними дорученнями: № 2411 від 03.09.2014 року на загальну суму 378,07 грн. в т.ч. ПДВ 63,01 грн. та №2739 від 17.09.2014 на загальну суму 1894,06 грн., в т.ч. ПДВ 315,68 грн. (а.с.21, зворотній бік).

Товар оприбутковано на склад згідно з прибутковим ордером від 10.09.2014 № 1881, від 30.09.2014 №2032 (а.с.19, зворотній бік, 20).

Отже, в вересні 2014 року ДП "Завод ОБ та ВТ" до податкового кредиту включено 378,69 грн. ПДВ по господарських операціях з ТОВ "УТ ГРУП".

З матеріалів справи також вбачається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промислова компанія "Золоте Руно, Україна", з яким уклав договір поставки №29/14 від 04.07.2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача) товар, визначений у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар (а.с.22-25).

На виконання умов договору ТОВ "Промислова компанія "Золоте Руно, Україна" здійснювало поставки позивачу пил стрічкових, зокрема, у вересні 2014 року.

Товар отримано за видатковими накладними №GF-0000967 від 15.09.2014 на суму 70213,92грн., у тому числі ПДВ 11702,32 грн. (а.с.26).

ТОВ "Промислова компанія "Золоте Руно, Україна" надано позивачу податкову накладну № 127 від 15.09.2014 року на суму ПДВ 11702,32 грн. (а.с.27).

Транспортування товару здійснювалося перевізником ТОВ "Нова Пошта", згідно з експрес-накладною від 15.09.2014 № 59998012535536 (а.с.26, зворотній бік).

Розрахунки здійснено платіжними дорученнями: №2725 від 17.09.2014 року на загальну суму 35106,96 грн., в т.ч. ПДВ 5851,16 грн., №3080 від 07.10.2014 року на загальну суму 35106,96 грн., в т.ч. ПДВ 5851,16 грн. (а.с.28, зворотній бік).

Товар оприбутковано на склад згідно з прибутковим ордером від 16.09.2014 року № 1933 (а.с.26, зворотній бік).

Отже, у вересні 2014 року позивачем до податкового кредиту включено 11702,32 грн. ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Промислова компанія "Золоте Руно, Україна".

Таким чином, з дотриманням норм Податкового кодексу України, позивачем включено до податкового кредиту вересня 2014 року суми ПДВ у ціні отриманого товару від здійснення вищевказаних господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про відсутність реального характеру угод через їх безтоварність, а відповідно відсутність у позивача права на включення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту, невірне визначення від'ємного значення та завищення суми бюджетного відшкодування суперечить законодавству та спростовується документами, на підставі яких позивачем і відображено операції у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 818/622/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2015 р.