Ухвала суду № 44242185, 13.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р.Справа № 818/165/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 818/165/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування постійного виду грошового забезпечення «різниці між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці», встановленого заступнику начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Сумській області ОСОБА_1 наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області №70-ф від 19.12.2013 у розмірі 2148,32 грн. при нарахування та виплаті ОСОБА_1: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за грудень 2013 року, серпень 2014 року та листопад 2014 року; одноразової грошової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за останні повні календарні 14 років служби; грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1, звільненому 30.12.2014 з посади заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Сумській області, в ході якого обов'язково врахувати «різницю між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці», встановленого наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області № 70-ф від 19.12.2013 у розмірі 2148, 32 грн. при нарахуванні та виплаті: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за грудень 2013 року, серпень 2014 року та листопад 2014 року; одноразової грошової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за останні повні календарні 14 років служби; грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік;

- зобов'язати відповідача додатково виплатити ОСОБА_1, з урахуванням «різниці між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці»: частину раніше не виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за грудень 2013 року, серпень 2014 року та листопад 2014 року; частину раніше не виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за останні повні календарні 14 років служби; частину раніше невиплаченої грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік, за вирахуванням усіх податків, зборів та інших платежів, які підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міндоходів у Сумській області щодо неврахування виду грошового забезпечення - різниці між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці, встановленого заступнику начальника управління - начальнику відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Сумській області ОСОБА_1 наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області від 19.12.2013 № 70-ф у розмірі 2148, 32 грн. при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за грудень 2013 року, серпень 2014 року та листопад 2014 року; одноразової грошової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за останні повні календарні 14 років служби; грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік.

Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Сумській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням різниці між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці: частину раніше не виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за грудень 2013 року, серпень 2014 року та листопад 2014 року; частину раніше не виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з органів податкової міліції за останні повні календарні 14 років служби; частину раніше невиплаченої грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік, за вирахуванням усіх податків, зборів та інших платежів, які підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства України.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 13.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 27.11.2000 року позивач перебував на службі в органах податкової міліції.

Наказом Державної податкової адміністрації в Сумській області від 29.11.2000 року № 295-о позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділення розсідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції УПМ ДПА у Сумській області (а.с. 51).

Наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області від 24.05.2013 року № 5-о позивача призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Сумській області (а.с. 50).

Наказом Міністерства доходів і зборів України №2277-0 від 19.12.2014 року позивач з 30.12.2014 року звільнений за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органі внутрішніх справ з посади заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Сумській області, маючи спеціальне звання «полковник податкової міліції» (а.с. 12).

Наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області від 22.12.2014 року №279-0 на підставі Наказу Міністерства доходів і зборів України №2277-0 від 19.12.2014 року у зв'язку зі звільненням позивача 30 грудня 2014 року з податкової міліції у запас Збройних сил України прийнято рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги (а.с. 13).

Згідно зазначеного наказу вислуга років для виплати одноразової допомоги складає 14 років 01 місяць 03 дні. Крім того, зазначеним наказом прийнято рішення про виплату позивачу грошової компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2013 рік та 36 днів невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік.

Виплата позивачу різниці заробітної плати (грошового забезпечення) встановлена наказом Головного управління Міндоходів у Сумській області від 19.12.2013 №70-ф з 11.09.2013 року та визначена у розмірі 2 148, 32 грн. (а.с. 16).

Як встановлено з грошового атестату від 29.12.2014 року № 09 вих. № 198/05 на час звільнення позивач мав такі види грошового забезпечення:

- посадовий оклад у розмірі 2210,00 грн на місяць;

- оклад за військовим або спеціальним званням у розмірі 135,00 грн. на місяць;

- відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків у сумі 938,00 грн. на місяць;

- надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років у сумі 1641,50 грн. на місяць (Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268);

- надбавку за роботу у мовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків до посадового окладу у сумі 221,00 грн. на місяць (постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414);

- різницю між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці згідно нормативно-правовими актами, що втратили чинність та розміром грошового забезпечення (без премій), установленими за новими умовами оплати праці (Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 596) у розмірі 2148, 32 грн.

Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Сумській області про додаткові види грошового забезпечення за 2012-2014 роки від 29.12.2014 року вих. № 199105 позивачу виплачена матеріальна допомога за грудень 2013 року у розмірі 5 382, 54 грн., за серпень 2014 року у розмірі 6 250, 50 грн. та за листопад 2014 року у розмірі 5145, 50 грн. (а.с. 15).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем при визначенні сум одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, а також при виплаті позивачу матеріальної допомоги (на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань) за грудень 2013 року, серпень та листопад 2014 року було безпідставно не враховано постійного виду грошового забезпечення «різниці між розмірами грошового забезпечення» у розмірі 2148,32 грн.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що у визначення грошового забезпечення не включена різниця між розміром грошового забезпечення (без премій) за час роботи на займаній посаді, визначеними за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, за новими умовами оплати праці та індексація грошових доходів громадян, а тому в розрахунок для нарахування всіх виплат позивачу дана виплата включена не була.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством України для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року №1719 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядом та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно з пунктом 10 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року № 268 у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Згідно із п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року № 268 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.

Крім того, згідно з методичними рекомендаціями «Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції», затверджених наказом ДПА України №576 від 12.10.2007 року, передбачено, що ці методичні рекомендації роз'яснюють порядок виплат особам начальницького складу податкової міліції грошового забезпечення за час хвороби, відпустки, при звільненні, а також при виплаті матеріальної допомоги (а.с. 18-19).

Розділом 1 методичних рекомендацій «Загальні положення» у термінології оплати праці методичних рекомендацій застосується поняття «грошове забезпечення», що включає оклади грошового утримання, надбавку за вислугу років, інші види грошового забезпечення: надбавки, доплати, преміювання тощо (які мають установлювати керівники органів у межах фонду оплати праці).

Розділом 2 методичних рекомендацій «Виплата матеріальної допомоги» передбачено, що керівник органу ДПС у межах асигнувань, що виділяються на утримання органів державної податкової служби, має право надавати особам начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення (без врахування виплат одноразового характеру), нарахованого у місяці, що передує події.

Відповідно до п. 7 методичних рекомендацій особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються з органів державної податкової служби, за невикористану відпустку виплачується грошова компенсація. Для виплати грошової компенсації до розрахунку береться середньоденне забезпечення місяця настання події, яке множиться на кількість календарних днів невикористаної відпустки. Середньоденне грошове забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення (без урахування премії та виплат одноразового характеру) місяця настання події з урахуванням премії, виплаченої у місяці, що передує події, на кількість календарних днів даного місяця.

Згідно із п. 8 методичних рекомендацій особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які звільняються з органів державної податкової служби, у встановлених законодавством випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається грошове забезпечення (без урахування премії та виплат одноразового характеру), виплачене у місяці настання події з урахуванням премії, виплаченої у місяці, що передує події.

Відповідно до ст.1 Конституції України Україна є правовою державою. Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними, не можуть бути скасовані та при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 Конституції України).

Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною, визначено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та даних ним у своїх рішеннях тлумачень, заробітна плата, грошове утримання визнані аспектами права на володіння власністю. Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477 від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Ніхто не може позбавити права на грошову та матеріальну винагороду за роки сумлінної, бездоганної і безперервної служби, розміри і порядок виплати якої визначені Указами Президента України №173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для військовослужбовців як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання службовцям певних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, четвертої статті 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), справа N 1-13/2004, зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 818/165/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.