Ухвала суду № 44242164, 13.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 р. Справа № 815/5803/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом заступника прокурора Київського району міста Одеси до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд», про скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (далі Київська РА), треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Цивільжитлобуд» на стороні відповідача, про:

- скасування розпорядження №238 від 24.04.2013 року «Про надання гр. ОСОБА_4 житлової площі квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із вилученням земельної ділянки для будівництва висотного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в межах вулиць 12-ї,13-ї та 14-ї лінія 6-ї ст. Люстдорфської дор., мкр. «В» ж/р ІV ім. «Таїрова» в м. Одесі»;

- скасування ордеру на вказану квартиру.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року провадження у справі відкрито лише у частині скасування розпорядження №238 від 24.04.2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуване розпорядження суперечить вимогам статей 4, 171 ЖК Української РСР, а також п.2 ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» щодо права розподілу та надання житла, що належить до комунальної власності, в той час як зазначена квартира є власністю ТОВ «Цивільжитлобуд».

Представник Київської РА позов не визнав, вказуючи, що Київська РА не розподіляла та не надавала ОСОБА_4 квартиру, яка є власністю ТОВ «Цивільжитлобуд». В зазначену квартиру ОСОБА_4 була виселена рішенням суду. Київська РА лише задовольнила клопотання ТОВ «Цивільжитлобуд» про надання відповідно до рішення суду ОСОБА_4 зазначеної квартири у зв'язку з вилученням земельної ділянки під будівництво висотного будинку та вирішила видати ОСОБА_4 ордер, як документ, який буде єдиною правомірною підставою для її вселення у вказану квартиру. Також, зазначив, що ТОВ «Цивільжитлобуд» при відселенні громадян неодноразово зверталося з такими клопотаннями про надання цим громадянам ордерів, щоб була підстава для вселення у квартири, які фактично придбались для цих громадян ТОВ «Цивільжитлобуд». Прокурор не оскаржив жодне з таких рішень, окрім рішення відносно ОСОБА_4

Третя особа - ОСОБА_4 вважала позов обґрунтованим.

Представник третьої особи - ТОВ «Цивільжитлобуд» вважав позовні вимоги необґрунтованими, зазначивши, що у зв'язку з вилученням земельної ділянки для будівництва висотного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в межах вулиць 12-ї,13-ї та 14-ї лінія 6-ї ст. Люстдорфської дор., мкр. «В» ж/р ІV ім. «Таїрова» в м. Одесі», здійснювалось відселення громадян на підставі рішень Одеського міськвиконкому №193 від 15.03.2007 року, №297 від 10.06.2010 року, №767 від 29.12.2011 року та Договору про співробітництво від 18.04.2012 року між КП «Міське капітальне будівництво» і ТОВ «Цивільжитлобуд», згідно якого ТОВ «Цивільжитлобуд» зобов'язано було відселити громадян. Крім того, представник ТОВ «Цивільжитлобуд» в судовому засіданні подала пропозицію ОСОБА_4 щодо укладення мирової угоди, а саме переоформлення квартири, куди ОСОБА_4 виселена за рішенням суду на її ім'я за рахунок підприємства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року прийнято до провадження адміністративний позов ОСОБА_4 до Київської РА про визнання неправомірними дій щодо винесення розпорядження №238 від 24.04.2013 року (а.с.151, 152 т. 1).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду (а.с.204, 205 т. 1).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Київського району міста Одеси.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 та прокуратура Одеської області подали апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Прокуратурою Київського району м. Одеси 19.08.2014 року прийнята постанова про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Згідно зазначеної постанови прокуратура проаналізувавши інформацію, одержану від Київської РА, інспекції ДАБК в Одеській області щодо випадків самочинного будівництва, вирішила провести перевірку у порядку прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням посадовими особами Київської РА Законів України «Про місцеве самоврядування України», «Про регулювання містобудівної діяльності» під час реалізації ними повноважень з контролю за недопущенням самочинного будівництва.

За результатами перевірки в Київську РА прокуратурою району 29.08.2014 року за №(16-43)12797вих.14 (вх. Київської РА 04.09.2014 року) направлено подання щодо усунення порушень Законів України «Про місцеве самоврядування України», «Про регулювання містобудівної діяльності», Житлового кодексу України, причин та умов, що їм сприяли.

В поданні прокурор на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вимагав розглянути подання та вжити дієві заходи щодо усунення виявлених порушень, причин та умов, що їм сприяли, шляхом:

- винесення розпоряджень та надання до суду позовних заяв про приведення самочинно реконструйованих об'єктів до попереднього стану щодо кожного виявленого випадку самовільного будівництва;

- забезпечення надання громадянці ОСОБА_4 іншої житлової площі, розміщеної в будинку державного (комунального) або громадського житлового фонду.

В поданні зазначено, що розпорядженням №238 від 24.04.2013 року «Про надання гр. ОСОБА_4 житлової площі квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із вилученням земельної ділянки для будівництва висотного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в межах вулиць 12-ї,13-ї та 14-ї лінія 6-ї ст. Люстдорфської дор., мкр. «В» ж/р ІV ім. «Таїрова» в м. Одесі», Київська РА в порушення вимог законодавства здійснила розпорядження (управління) не комунальним майном, а приватним житловим фондом, оскільки АДРЕСА_1 є власністю ТОВ «Цивільжитлобуд».

24.09.2014 року Київська РА надала відповідь прокурору на його подання, в якому в частині щодо винесення райадміністрацією розпорядження №238 від 24.04.2013 року повідомила, що АДРЕСА_1 райадміністрацією гр-ке ОСОБА_4 не надавалась. Вказаним розпорядженням було задоволено пропозицію громадської комісії з житлових питань (протокол №5 від 23.04.2013 року), клопотання керівництва ТОВ «Цивільжитлобуд» №498 від 09.04.2013 року та затверджено протокол №2 спільного зібрання учасників ТОВ «Цивільжитлобуд» про надання ОСОБА_4 зазначеної квартири у зв'язку з вилученням земельної ділянки під будівництво висотного будинку. Житло гр. ОСОБА_4 надавалось ТОВ «Цивільжитлобуд» на підставі рішення Одеського міськвиконкому №193 від 15.03.2007 року, яким було зобов'язано управління капітального будівництва ОМР висилити громадян, що мешкають у АДРЕСА_2, з наданням іншого житла, та в подальшому на підставі договору про співробітництво від 18.04.2012 року, укладеного між КП «Міське капітальне будівництво» і ТОВ «Цивільжитлобуд», вказаний обов'язок перейшов до останнього.

Крім того, у відповіді на подання зазначено, що заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2013 року по справі №1512/13800/12, чинним на момент винесення райадміністрацією розпорядження, було виселено ОСОБА_4 з жилого будинку буд. АДРЕСА_2 з наданням житла - квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.03.2014 року задоволена заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23.05.2013 року позов задоволений. ОСОБА_4 виселена з жилого будинку АДРЕСА_2 з наданням іншого житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 33,91 кв.м, в тому числі жилою - 15,6 кв.м.

29.05.2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про роз'яснення рішення суду щодо того, на правах якої особи та з якими правовими повноваженнями її відселено до квартири АДРЕСА_1 яка є приватною власністю ТОВ «Цивільжитлобуд».

Ухвалою суду від 07.06.2013 року заявниці відмовлено у роз'ясненні рішення, оскільки питання правового статусу у новій квартири судом не розглядалось.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.09.2013 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 23.05.2013 року залишено без змін.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що рішенням Одеського міськвиконкому №193 від 15.03.2007 року Управління капітального будівництва (у т.ч. КП «Міське капітальне будівництво») було зобов'язано здійснити відселення громадян, які проживають у АДРЕСА_2 з наданням іншого благоустроєного житла. 18.04.2012 року між КП «Міське капітальне будівництво» і ТОВ «Цивільжитлобуд» укладено Договір про співробітництво, умовами якого передбачено зобов'язання Товариства забезпечити за рахунок власних та залучених грошових коштів 100% оплату та ведення робіт з підготовки території будівельного майданчика, зокрема, відселення громадян з наданням іншого житла. На виконання своїх зобов'язань за договором ТОВ «Цивільжитлобуд» запропонувало мешканцям будинку АДРЕСА_2 для відселення 6 однокімнатних і 2 двокімнатних квартири, та 10.07.2012 року і 30.08.2012 року були укладені відповідні угоди, за виключенням гр. ОСОБА_4, яка відмовилась від складання відповідної угоди. Для відселення ОСОБА_4 запропонована квартира АДРЕСА_1 власником якої є ТОВ «Цивільжитлобуд». Апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі.

21.10.2013 року КП «Міське капітальне будівництво» отримало виконавчий лист.

Згідно постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ Шатохіна про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2013 року - виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1512/13800/2012 виданого Київським районним судом міста Одеси про виселення ОСОБА_4 закінчене у зв'язку з виконанням боржником виконавчого документу у добровільному порядку.

Між тим, 20.12.2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, в якому просила встановити порядок виконання рішення суду в частині надання житла у вигляді квартири АДРЕСА_1 та порядок вселення в дану квартиру.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.12.2013 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.02.2014 року, у задоволенні заяви відмовлено. При цьому суд в ухвалі встановив, що розпорядженням Київської райадміністрації №238 від 24.04.2013 року на підставі заяви ТОВ «Цивільжитлобуд» - власника квартири - затверджено протокол про надання ОСОБА_4 однокімнатної квартири АДРЕСА_1. На виконання розпорядження райадміністрації ОСОБА_4 оформлено ордер на зазначену квартиру. ОСОБА_4 ордер не отримала, проте ОСОБА_4 у добровільному порядку виселилась з будинку АДРЕСА_1

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження є законним і обґрунтованим, крім того, воно приймалось на виконання рішення суду, тому не має підстав вважати його неправомірним. Також, суд виходив з того, що доводи прокурора про його звернення до суду для захисту інтересів держави є необґрунтованими, оскільки фактично позов стосується приватних інтересів ОСОБА_4

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

В апеляційних скаргах ОСОБА_4 та прокуратури Одеської області вказується, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності забудовника та не відноситься до державного або громадського житлового фонду, що свідчить про перевищення владних повноважень та одночасно порушення вимог ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним оскаржуваного розпорядження, разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив Київській РА у задоволенні клопотання про залишення позову прокуратури без розгляду.

Так, згідно з листом Київської РА від 30 грудня 2013 року №2336/01-11 (а.с.159 т. 1), заступнику прокурора Київського району м. Одеси були направлені відповідні документи щодо відселення ОСОБА_4 до АДРЕСА_1, серед яких було і оскаржуване розпорядження.

Також, в листі прокуратури Київського району м. Одеси від 01 лютого 2014 року №7-366-12, адресованому ОСОБА_4 (а.с.158 т. 1) вказується: «Встановлено, що 24 квітня Київською районною адміністрацією винесено розпорядження №238 «Про надання гр. ОСОБА_4 житлової площі квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із вилученням земельної ділянки для будівництва висотного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в межах вулиць 12-ї,13-ї та 14-ї лінія 6-ї ст. Люстдорфської дор., мкр. «В» ж/р ІV ім. «Таїрова» в м. Одесі, яким задоволено клопотання ТОВ «Цивільжитлобуд» від 09.04.2013 року №498, яким затверджено протокол спільного зібрання учасників про надання Вам квартири АДРЕСА_1 Підстав для вжиття прокуратурою району заходів реагування не вбачається».

Таким чином, не пізніше 01 лютого 2014 року прокуратура Київського району м. Одеси вже досліджувала оскаржуване розпорядження, але не знайшла підстав для вжиття заходів реагування на нього. У серпні 2014 року прокуратура Київського району змінила свою правову позицію відносно цього рішення, дійшовши висновку, що воно прийнято з перевищенням повноважень, та внесла подання з вимогою до Київської РА надати ОСОБА_4 житло в будинку державного (комунального) або громадського житлового фонду, а після відхилення Київською РА зазначеного подання звернулася до суду з відповідним позовом.

Наведене свідчить, що довід адміністративного позову про те, що оскаржуване розпорядження було виявлено прокуратурою лише під час прокурорської перевірки у серпні 2014 року (яким обґрунтована причина звернення до суду 09 жовтня 2014 року) суперечить обставинам справи, а фактичною причиною подання позову 09 жовтня 2014 року є правова «переоцінка» прокуратурою оскаржуваного рішення, здійсненна через 7 місяців з дати його первинного аналізу.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Колегія суддів зазначає, що внесення подання у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не «обнуляє» для прокуратури Київського району м. Одеси строк, який сплив з дня виникнення підстав, що давали їй право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Враховуючи, що право на пред'явлення передбачених законом вимог у прокуратури Київського району м. Одеси виникло не пізніше 01 лютого 2014 року, а заходи реагування на це рішення не вживалися протягом 7 місяців (до 29 серпня 2014 року) і позов подано до суду лише 09 жовтня 2014 року, колегія суддів вважає, що прокуратура Київського району м. Одеси пропустила 6-ти місячний строк звернення до суду без поважних причин, а її доводи, що в даних правовідносинах строк звернення до суду має обчислюватися відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: з дня отримання прокуратурою відомостей про відхилення Київською РА подання, є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст. 203 КАС України - постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст. 155 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого Законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 202, ч.1 ст. 203 КАС України, належить скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.4 ч.1 ст. 198; ч.1 ст. 203; п.4 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, прокуратури Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - скасувати.

Залишити без розгляду адміністративний позов заступника прокурора Київського району міста Одеси до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільжитлобуд», про скасування розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №238 від 24.04.2013 року «Про надання гр. ОСОБА_4 житлової площі квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із вилученням земельної ділянки для будівництва висотного будинку за адресою: АДРЕСА_3 в межах вулиць 12-ї,13-ї та 14-ї лінія 6-ї ст. Люстдорфської дор., мкр. «В» ж/р ІV ім. «Таїрова» в м. Одесі».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2015 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець