Ухвала суду № 44241942, 14.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20259/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Київобленерго», публічне акціонерне товариство «Київенерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» (надалі за текстом - «ТОВ «Рада») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі за текстом - «Київське відділення АМК») про відмову у початку розгляду справи про порушення справи про захист економічної конкуренції, викладеного в листі № 06-01/3323 від 29.09.2014 р. Позивач просив також зобов'язати Київське відділення АМК повторно розглянути його заяву.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2014 р. ТОВ «Рада» звернулось до публічного акціонерного товариства «Київенерго» із листом № 00-0695 у якому просило укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення по вул. Драгоманова, 17, в м. Києві, яке перебуває в оренді позивача.

Листом № 029/53/7193 від 28.07.2014 р. публічне акціонерне товариство «Київенерго» повідомило ТОВ «Рада» про те, що теплопостачання будинку за названою адресою здійснюється на підставі договору з комунальним підприємством «Дирекція замовника з УЖКГ Дарницького району м. Києва».

19 вересня 2014 р. позивач звернувся до Київського відділення АМК із заявою № 00-1056 щодо відмови публічного акціонерного товариства «Київенерго» укласти з ним договір на послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води.

За результатами розгляду цієї заяви відповідач листом № 26-01/3323 від 29.09.2014 р. повідомив ТОВ «РАДА» про те, що питання щодо розірвання та укладання договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не можуть бути вирішені шляхом застосування положень законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-XII визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 названого Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України віднесено участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України наділений повноваженнями щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами.

Відповідно до пункту 14 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ) затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. № 169-р) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 р. за № 90/299 (надалі за текстом - «Правила») органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Спеціальним законом, який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин є Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. № 2210-III (надалі за текстом - «Закон № 2210-III»).

Частиною 1 статті 2 Закону № 2210-III визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Згідно статті 36 Закону № 2210-III органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 2210-III у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача та виконавця укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно частини 3 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09 липня 2010 р. № 2479-VI органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює заходи щодо обмеження монополізму, регулювання умов провадження господарської діяльності, а також сприяє створенню умов для виведення товарних ринків у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів із стану природної монополії та розвитку конкуренції на суміжних ринках;

Статтею 16 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 р. № 2633-IV до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, віднесено, серед іншого, захист прав споживачів.

З огляду на наведені правові норми, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що врегулювання правовідносин між споживачами та виконавцями послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не належить до компетенції Київського відділення АМК.

Відповідно ж до п. 20 Правил у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а відтак не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 травня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.