Постанова № 44241644, 12.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2015 рокусправа № 804/20006/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Аспект Ойл» у грудні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003182203 від 07.08.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.07.2014 по 07.07.2014 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аспект Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Праус» за квітень 2014 року та подальшої їх реалізації.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003182203, яким ТОВ «Аспект Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 661202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 165301,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Аспект Ойл» з ТОВ «Праус», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2014 року на загальну суму 661202,49 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» № 627/223/37276126 від 11.06.2014, згідно з яким податковим органом встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, а також відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Аспект Ойл» та ТОВ «Праус» було укладено договори поставки нафтопродуктів: № 01/2 від 01.04.2014 (додаткова угода № 140430000000005 від 01.04.2014), № 16/1 від 16.04.2014 (додаткова угода № 140430000000006 від 16.04.2014), № 06/2 від 06.04.2014 (додаткова угода № 140430000000204 від 06.04.2014), № 16/9 від 16.04.2014 (додаткова угода № 140430000000173 від 16.04.2014), № 22/2 від 22.04.2014 (додаткова угода № 140430000000007 від 22.04.2014), № 01/45 від 01.04.2014 (№ 140430000000117 від 01.04.2014).

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспорті накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які також містяться в матеріалах справи.

Згідно з повідомленнями ТОВ «Праус», що містяться в матеріалах справи, придбаний товар знаходився на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», що підтверджується договором зберігання, протоколом погодження ціни, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі послуг, та було реалізовано через мережу АЗС.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в актах приймання-передачі нафтопродуктів до договорів поставок відсутня інформація щодо місць навантаження, адреси під'їзних шляхів до пунктів навантаження та розвантаження вантажу, часу роботи складів місць призначення та строк перевезення вантажу.

Крім того надані підприємством ТТН на відпуск нафтопродуктів виписані з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерство палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496, оскільки не містять обов'язкових реквізитів та, як наслідок, не підтверджують транспортування та фактичне отримання нафтопродуктів.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином неподання первинних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність надання послуг (отримання товару), тоді як складання останніх з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. При цьому наявність таких недоліків в актах приймання-передачі нафтопродуктів та ТТН не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки, податковим органом не було встановлено жодних порушень ТОВ «Аспект Ойл» вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Також суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Аспект Ойл» до перевірки не було надано жодного первинного документу щодо підтвердження якості реалізованого товару, змінних звітів за формою № 17-НП, журналів реєстрації проведення вимірювань нафти у резервуарах за формою № 7-НП, тощо.

Колегія суддів зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерство палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Підпунктом 10.2.1 Інструкції передбачено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (пп. 10.2.10 Інструкції).

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що вказана Інструкція визначає певні спеціальні правила здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, недотримання вимог якої може стати підставою для притягнення до відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку, проте жодним чином не може свідчити про безтоварність господарської операції з контрагентами-постачальниками.

Щодо не надання підприємством доказів на підтвердження якості поставленого товару, як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, колегія суддів зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Окрім того судом апеляційної інстанції встановлено, що приймання та зберігання палива здійснювалося ПАТ «Дніпронафтопродукт», що взагалі виключає можливість надання позивачем вищевказаних документів.

Посилання податкового органу на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» № 627/223/37276126 від 11.06.2014, як на підставу для визнання господарських операцій позивача з вказаним підприємством безтоварними, колегія суддів зазначає, що зі змісту даного Акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «Праус», під час зустрічної звірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ «Аспект Ойл» господарських операцій з ТОВ «Праус» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003182203 від 07.08.2014 підлягає скасуванню як таке, що носить протиправний характер.

Також суд зазначає, що порядок розподілу судових витрат врегульовано ст. 94 КАС України, зокрема, частиною 1 вказаної статті встановлено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду адміністративної справи № 804/20006/14 позивачем були понесені судові витрати у розмірі 2923,20 грн., а тому, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Аспект Ойл» підлягають задоволенню, вказана сума підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року в адміністративній справі № 804/20006/14 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003182203 від 07 серпня 2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» документально підтверджені судові витрати у сумі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 18 травня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова