Постанова № 4424149, 09.02.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

справа № 2-а-6971/08/0470

категорія статобліку-6.11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Калиті І.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до комунального житлового підприємства № 9 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з комунального житлового підприємства № 9 адміністративно-господарські санкції у сумі 19124 грн. 44 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007, та пені в сумі 657 грн. 90 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», комунальне житлове підприємство № 9 повинно було створити у 2007 р. 4 робочі місця для працевлаштування інвалідів, при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства - 90 осіб. Відповідач не виконав норматив щодо створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ст.ст.18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 19124 грн. 44 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій у сумі 657 грн. 90 коп., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені вище.

Представник відповідача позов визнав частково - щодо невиконання нормативу по працевлаштуванню одного, а не двох інвалідів, в іншій частині просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підприємством було вжито всіх заходів для працевлаштування одного інваліда, а саме, подавалися звіти за формою 3-ПН до районного центру зайнятості, надсилалися листи до центру зайнятості з проханням направити інваліда для працевлаштування. Проте, центром зайнятості на підприємство інваліди не направлялися, так само, як не було самостійних звернень інвалідів для працевлаштування. Тому, застосування до підприємства господарських санкцій в цій частині є неправомірним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що комунальне житлове підприємство № 9 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10 - ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 90 осіб, з них чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 4 особи, що відповідає вимогам законодавства. Проте, у 2007 р. до середньооблікової чисельності штатних працівників підприємства, входило лише 2 особи, яким встановлено інвалідність.

Згідно інформації Центрально - Міського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу від 09.06.2008 р. за № 1143, протягом 2007 року КЖП № 9 звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН подавало лише у травні та серпні 2008 р. щодо однієї особи, замість встановленої нормативом кількості - 2 осіб, та не зверталося з проханням направляти для працевлаштування на підприємство осіб, яким встановлена інвалідність (а.с. 9).

Таким чином, вимоги ст.ст. 18,19, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не виконані.

Посилання представника відповідача на виконання КЖП № 9 всіх передбачених законом дій, спрямованих на забезпечення працевлаштування одного інваліда 2007 р., суд не бере до уваги, з огляду на таке. У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів. Так, відповідач не виконував у повному обсязі обов'язок щодо подання обов'язкової звітності до Центру зайнятості (подавши таку звітність лише 2 рази за рік), та не виконав інші обов'язки, спрямовані на забезпечення соціального захисту інвалідів, а саме, щодо створення робочих місць для інвалідів у відповідній кількості. Так, відповідачем не підтверджено, що ним було створено хоча б одне робоче місце для інваліда, а також, що це місце залишалося вакантним протягом січня - грудня 2007 року.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 29.01.2008 року за 2007 рік, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 19124 грн. 44 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 657 грн. 90 коп. Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає, таким чином, 19782 грн. 34 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2007 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з комунального житлового підприємства № 9 (р/р 26001310783, банк ВОБ, МФО 306072, код ЄДРПОУ 20278401) на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31215230700020, банк отримувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 19124,44 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять чотири гривні сорок чотири копійки), та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 657,90 грн. (шістсот п'ятдесят сім гривень дев'яносто копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 14.02.2008 року.

Суддя В.В.Чорна