Постанова № 44241148, 14.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа№ 910/2681/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Полєжаєва К.О. - за довіреністю,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р.

у справі № 910/2681/15-г (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД", м. Київ

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ,

про стягнення 36 896,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за період з 12.07.2013 р. до 25.12.2014 р. у розмірі 5 448,42 грн., інфляційні втрати за період з 12.07.2013 р. до 25.12.2014 р. у розмірі 31 448,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прострочено погашення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1125/12/2007 від 18.12.2007 р. в період 12.07.2013 - 25.12.2014, та тим, що між кредитором відповідача та позивачем укладено договір уступки права вимоги від 05.12.2013 р. № 204/11-2013 за вказаним договором фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. у справі №910/2681/15-г позов задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" 5448 (п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 42 коп. втрат від інфляції, 31448 грн. 43 коп. 3% річних, а також 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням чинних норм матеріального та процесуального права відносно повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи.

Позивач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1125/12/2007 (Договір).

За умовами Договору Лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою Лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Далі, Додатковою угодою № 1125/12/2007/R від 30.07.2009 графік лізингових платежів викладено в новій редакції.

Предметом лізингу за Договором є автопричіп МАЗ-938660-044, 2007 року випуску, 3 одиниці.

20.03.2008 р. на підставі видаткової накладної № РН-0000066 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу за Договором. Факт виконання Лізингодавцем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Згідно з п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити на всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13, яке набрало законної сили, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні даного спору.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено обставини наявності у відповідача заборгованості по сплаті на користь Лізингодавця лізингових платежів (за 53-й - 64-й періоди лізингу) у період з 03.08.2012 по 11.07.2013 в розмірі 124603,56 грн., яку присуджено до стягнення в повному обсязі. У порядку ст. 625 ЦК України у зв'язку з порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання судом також було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1784,55 грн. - 3% річних та 207,59 грн. - збитків від інфляції, розрахованих станом по 11.07.2013.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5448,42 грн. втрат від інфляції та 31448,43 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати 124603,56 грн. лізингових платежів у період 12.07.2013 - 25.12.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" набув замість Лізингодавця право вимоги до відповідача за Договором, на підставі укладеного 05.12.2013 між третьою особою та позивачем Договору про уступку права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) № 204/11-2013.

Наявність у Відповідача заборгованості зі сплати 124603,56 грн. лізингових платежів за Договором встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13, та у подальший період 12.07.2013 - 25.12.2014 Відповідачем погашена не була. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Доводи відповідача, що з нього Державною виконавчою службою на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13 стягнуто всю суму коштів ще 18.08.2014 р., тому після цієї дати нарахування 3% річних та втрат від інфляції він вважає необґрунтованим, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13 вважається виконаним, і зокрема заборгованість по лізинговим платежам (за 53-й - 64-й періоди лізингу) за період з 03.08.2012 р. по 11.07.2013 р. в розмірі 124603,56 грн. вважається погашеною, лише після зарахування коштів на рахунок кредитора - позивача, тобто з 26.12.2014 р., що підтверджується наданою Позивачем випискою по рахунку.

При цьому слід зазначити, що про заміну кредитора у зобов'язанні відповідача було повідомлено належним чином, що встановлено ухвалою суду від 30.09.2014 р. у справі №910/17786/13, а тому за наявності відповідного волевиявлення відповідача він міг самостійно на користь належного кредитора погасити присуджену рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 910/17786/13 суму коштів (в т.ч. основну заборгованість) ще до списання з нього Державною виконавчою службою коштів в примусовому порядку, тобто виконати рішення суду добровільно, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених ст. 625 ЦК України.

Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, тому позовні вимоги про стягнення 5448,42 грн. втрат від інфляції та 31448,43 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. у справі № 910/2681/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2681/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

П.В. Авдеєв