Постанова № 44241028, 29.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа№ 910/25701/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Корсакової Г.В.

за участю представників:

від позивача: Литвин І.О.

від відповідача (апелянт): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25701/14 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек"

про стягнення 156 472, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 по справі № 910/25701/14 позов ТОВ "Сева Санте Анімаль Україна" до ТОВ "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" про стягнення 156 472, 71 грн - задоволено частково, а саме присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ""М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" 116 708, 01 грн. - основного боргу, 22 139, 51 грн. - інфляційних втрат, 2 207, 80 грн. - 3 % річних, 5115, 06 грн. - пені та 2923, 40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що докази, які містяться в матеріалах справи підтверджують поставку позивачем відповідачу товару згідно видаткових накладних, а також лише часткову оплату відповідачем поставленого позивачем товару згідно банківських виписок, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 116 708,01 грн. Також, перевіривши розрахунки позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" в цій частині, а саме 22 139, 51 грн. - інфляційних втрат, 2 207, 80 грн. - 3 % річних та лише 5 115, 06 грн. - пені.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 по справі № 910/25701/14, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення - скасувати в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовним вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення у справі № 910/25701/14 місцевим господарським судом було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми права. Так, апелянт зазначає, що для стягнення заявлених позивачем сум штрафних санкцій немає жодних підстав. Зокрема, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було встановлено, що позивачем не направлялась на адресу відповідача претензія, як засіб досудового врегулювання спору на виконання вимог ГПК України, в той час, як умовами договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 сторони погодили, що всі спори з приводу виконання договору повинні вирішуватися шляхом переговорів. Таким чином, не надіславши претензію на адресу відповідача, позивач навмисно позбавив його можливості сплатити борг у досудовому порядку без його збільшення на пеню, 3 % річних, інфляційні втрати. Крім того, апелянт зазначив, що розрахунки позивача сум пені, 3 % річних, інфляційних втрат здійсненні з порушеннями. Так, позивачем завищено період нарахування пені, всупереч приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Щодо нарахування інфляційних втрат, позивачем помилково взято кінцеву суму боргу, в той час, як борг формувався протягом 2013-2014 рр. У випадку нарахування 3 % річних позивачем то збільшується, то зменшується сума на яку нараховуються 3 % річних. Враховуючи вищенаведене, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було грубо порушено вимоги законодавства та не перевірено належним чином правильність розрахунків штрафних санкцій.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 по справі № 910/25701/14 передано судді - доповідачу Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 23.02.2015 для розгляду справи № 910/25701/14, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 справу № 910/25701/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В., справу призначено до розгляду на 18.03.2015.

Але 18.03.2015 судове засідання по справі № 910/25701/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 справу № 910/25701/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Куксов В.В., справу призначено до розгляду на 15.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 на підставі ст.ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" по справі № 910/25701/14 на 15 днів. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.04.2015 о 10:50 год.

В судовому засіданні 29.04.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянт в судове засідання 29.04.2015 представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника апелянта, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути частково змінено, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНА", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК", як покупцем, було укладено договір поставки № 74/13 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні препарати, вакцини та інш.) на умовах згідно із переліком та у кількості, визначених відповідно до умов даного Договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару. (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 товар за даним Договором поставляється партіями. Партією Товару вважається товар, визначений у одній видатковій накладній.

Згідно п.2.1. договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 ціна товару за цим Договором визначається у гривнях на кожну партію товару, відповідно до цін на окремі одиниці товару, та вказується у рахунках - фактурах Продавця та видаткових накладних. Загальна сума Договору складається із вартості окремих партій Товару. До вартості Товару включається ПДВ за ставкою 20 %. Вартість Товару в гривні може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку в зв'язку зі зміною офіційного курсу Євро встановленого НБУ та з інших підстав, вартість Товару відображатиметься в рахунках - фактурах на оплату Товару та видаткових накладних на Товар.

Відповідно до п.2.2. договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 покупець зобов'язався здійснити оплату вартості відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі протягом 60 днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару. За погодженням сторін оплата вартості партії товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати.

Так, позивачем за період з січня 2013 по грудень 2013 та за період з січня 2014 по серпень 2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 218 111,23 грн. та 157 608,72 грн. відповідно, що підтверджується видатковими накладними № СА-0000076 від 30.01.2013, № СА-0000165 від 15.02.2013, № СА-0000264 від 11.03.2013, № СА-0000497 від 22.04.2013, № СА-0000639 від 20.05.2013, № СА-0000882 від 27.06.2013, № СА-0001189 від 20.08.2013, № СА-0001384 від 19.09.2013, № СА-0001536 від 15.10.2013, № СА-0001540 від 15.10.2013, № СА-0001541 від 15.10.2013, № СА-0001627 від 29.10.2013, № СА-0001908 від 12.12.2013 (за період 2013 року); № СА-0000004 від 10.01.2014, № СА-0000027 від 14.01.2014, № СА-0001010 від 13.06.2014, № СА-0001065 від 23.06.2014, № СА-0001227 від 16.07.2014, № СА-0001362 від 07.08.2014, № СА-0001393 від 13.08.2014, що підписані представниками сторін без будь-яких заперечень/зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар за договором № 74/13 від 15.01.2013, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013 в сумі 116 708,01 грн., а саме 64 200,28 грн. за 2013 рік та 52 507,73 грн. за період з січня 2014 року по серпень 2014 рік.

В матеріалах справи № 910/25701/14 наявна банківська виписка за період з 01.01.2013 по 29.08.2014, що підтверджує перерахування відповідачем у 2014 році на розрахунковий рахунок позивач грошові кошти в сумі лише 105 100,99 грн.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" основного боргу в сумі 116 708,01 грн., а також внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013 15 417,39 грн. - пені, 2 207,80 грн. - 3 % річних та 22 139,51 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Частина 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки наявність заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013 в сумі 116 708,01 грн. підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 по справі № 910/25701/14 в цій частині не оскаржується.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013 позивач, просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 417,39 грн., 3 % річних в розмірі 2 207,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 139,51 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15 417,39 грн. за період з 27.01.2014 по 12.11.2014, колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2. договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності по цьому пункту Договору складає 3 (три) роки.

Так, враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування суми пені, встановивши, що вказаний розрахунок суперечить приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме в сумі 5 115, 06 грн. за період з 11.03.2014 по 12.11.2014.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 207,80 грн. - 3 % річних за період з 27.01.2014 по 12.11.2014 та 22 139,51 грн. - інфляційні втрати за період з січня 2014 року по жовтень 2014 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача 3 % річних, зазначає, що сума 3 % річних є законною та обґрунтованою, та такою, що нарахована в межах періоду, що підлягає застосуванню для нарахування 3 % річних, а тому, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, а саме в сумі 2 207,80 грн. за період з 27.01.2014 по 12.11.2014.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні такого розрахунку позивачем було допущено помилки як у визначенні періоду нарахування сум інфляційних втрат, так і у визначенні сум на які повинні нараховуватися інфляційні втрати, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" за 2013 рік складає 64 200,28 грн., що сторонами по справі не заперечувалось.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість у наведеній сумі відповідач має у зв'язку із неоплатою отриманого від позивача товару за договором поставки № 74/13 від 15.01.2013 згідно видаткових накладних № СА-0001540 від 15.10.2013, № СА-0001541 від 15.10.2013, № СА-0001627 від 29.10.2013, № СА-0001908 від 12.12.2013, та лише частковою оплатою товару згідно видаткової накладної № СА-0001536 від 15.10.2013.

Позивачем для нарахування інфляційних втрат було застосовано період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

Отже, строк оплати за видатковими накладними № СА-0001536 від 15.10.2013, № СА-0001540 від 15.10.2013, № СА-0001541 від 15.10.2013, № СА-0001627 від 29.10.2013 згідно умов договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 настав 13.12.2013 та 27.12.2013 відповідно.

Так, колегіє суддів апеляційної інстанції встановлено, що сума інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 31.10.2014, внаслідок виникнення заборгованості по видаткових накладних № СА-0001536 від 15.10.2013, № СА-0001540 від 15.10.2013, № СА-0001541 від 15.10.2013, № СА-0001627 від 29.10.2013, при середньому індексу інфляції за вищевказаний період - 1,190, що нараховані на суму 28 065,50 грн. (5 684,34 грн. - борг за видатковою накладною № СА-0001536 від 15.10.2013 + 7 254,00 грн. - видаткова накладна № СА-0001540 від 15.10.2013 + 4 268,70 грн. - видаткова накладна № СА-0001541 від 15.10.2013+ 10 858,46 грн. - видаткова накладна № СА-0001627 від 29.10.2013), складають 5 324,62 грн.

Сума ж інфляційних втрат, що нарахована, внаслідок виникнення заборгованості згідно видаткової накладної № СА-0001908 від 12.12.2013 на суму 36 134,78 грн., строк оплати якої настав 09.02.2014, а перебіг прострочення виконання зобов'язання рахується з 10.02.2014, при середньому індексу інфляції за період з 10.02.2014 по 31.10.2014 - 1,187, що нараховані на суму 36 134,78 грн., складають 6 769,73 грн.

Отже, внаслідок виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем за 2013 рік згідно договору поставки № 74/13 від 15.01.2013, сума інфляційних втрат, що нарахована на загальну суму заборгованості - 64 200, 28 грн., складає 12 094,35 грн. за період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

Щодо неналежного виконання зобов'язань відповідачем згідно договору поставки № 74/13 від 15.01.2013 за 2014 рік розрахунок має наступний вигляд:

1) Видаткові накладні № СА-0000004 від 10.01.2014 на суму 72 500,40 грн. та № СА-0000027 від 14.01.2014 на суму 17 208, 00 грн., дата прострочення виконання зобов'язання - 11.03.2014 та 15.03.2014 відповідно. Так, враховуючи оплату відповідачем товару 27.01.2014 на суму 28 065,50 грн., а також середній індекс інфляції за період з 11.03.2014 по 12.06.2014 (зроблено чергову оплату товару) - 1,096, інфляційні втрати за період з 11.03.2014 по 12.06.2014, що нараховані на суму 61 642,90 грн. (72 500,40 грн. + 17 208,00 грн. - 28 065,50 грн.), складають 5 908,08 грн.

2) За період з 13.06.2014 по 20.06.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,010, що нараховані на суму заборгованості 51 051,64 грн. (61 642,90 грн. - 10 591,26 грн. (оплата, здійснена 12.06.2014)), складає 510,52 грн.

3) За період з 21.06.2014 по 15.07.2014 інфляційні втрати, із врахування середнього індексу інфляції - 1,000, що нараховані на суму 21 692,32 грн. (51 051,64 грн. - 29 359,32 грн. (оплата, здійснена 20.06.2014)), складає 00,00 грн.

4) За період з 16.07.2014 по 06.08.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,000, що нараховані на суму 6 831,82 грн. (21 692,32 грн. - 14 860,50 грн. (оплата, здійснена 15.07.2014)), складає 00,00 грн.

5) За період з 07.08.2014 по 12.08.2014 інфляційні втрати, із врахування середнього індексу інфляції - 1,000, що нараховані на суму 6 831,82 грн., складають 00,00 грн.

6) Видаткова накладна № СА-0001010 від 13.06.2014 на суму 8 826,05 грн., дата виконання зобов'язання-12.08.2014, перебіг прострочення виконання зобов'язання - 13.08.2014. Так, за період з 13.08.2014 по 23.08.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,008, що нараховані на суму 4 446,44 грн. (6 831,82 грн. + 8 826,05 грн. - 11 211,43 грн. (оплата, здійснена 13.08.2014)), складають 35,57 грн.

7) Видаткова накладна № СА-0001065 від 23.06.2014 на суму 24 466,10 грн., дата виконання зобов'язання - 23.08.2014, перебіг прострочення виконання зобов'язання - 24.08.2014. Так, за період з 24.08.2014 по 13.09.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,000, що нараховані на суму 28 912,54 грн. (4 446,44 грн. + 24 466,10 грн.), складають 00,00 грн.

8) Видаткова накладна № СА-0001227 від 16.07.2014 на суму 12 383, 76 грн., дата виконання зобов'язання - 13.09.2014, перебіг прострочення виконання зобов'язання - 14.09.2014. Так, за період з 14.09.2014 по 05.10.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,029, що нараховані на суму 41 296,30 грн. ( 28 912,54 грн. + 12 383,76 грн.), складають 1 197,59 грн.

9) Видаткова накладна № СА-0001362 від 07.08.2014 на суму 11 012,98 грн., дата виконання зобов'язання - 05.10.2014, перебіг прострочення виконання зобов'язання - 06.10.2014. Так, за період з 06.10.2014 по 11.10.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,000, що нараховані на суму 52 309,28 грн. (41 296,30 грн. + 11 012,98 грн.), складають 00,00 грн.

10) Видаткова накладна № СА-0001393 від 13.08.2014 на суму 11 211,43 грн., дата виконання зобов'язання - 11.10.2014, перебіг прострочення виконання зобов'язання - 12.10.2014. Так, за період з 12.10.2014 по 31.10.2014 інфляційні втрати, із врахуванням середнього індексу інфляції - 1,024, що нараховані на суму 63 520,71 грн. (52 309,28 грн. + 11 211,43 грн.), складають 1 524,50 грн.

Отже, з огляду на викладене, інфляційні втрати за період з 01.01.2014 по 31.10.2014 складають 21 270,61 грн. (12 094,35 грн. за 2013 рік + 9 176,26 грн. за 2014 рік), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню лише частково, а саме в сумі 21 270,61 грн. за період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення суми інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв'язку із її частковим задоволенням, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, також покладається на сторони пропорційно.

Так, у зв'язку із частковою зміною рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 по справі № 910/25701/14, сума судового збору за подання позовної заяви становить 2 904,77 грн., а за подачу апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 32,32 грн. судового збору у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25701/14 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25701/14 змінити в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат та судового збору. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25701/14 - залишити без змін.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 у справі № 910/25701/14 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд.2, код ЄДРПОУ 34224583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд.18/14, корп.1, оф.301-303, код ЄДРПОУ 34293400) 116 708 (сто шістнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 01 коп. - основного боргу, 21 270 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн. 80 коп. - 3 % річних, 5115 (п'ять тисяч сто п'ятнадцять) 06 коп. - пені та 2 904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд.18/14, корп.1, оф.301-303, код ЄДРПОУ 34293400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""М'ясо - виробничий комплекс "Панвітек" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд.2, код ЄДРПОУ 34224583) 32 (тридцять дві) грн. 32 коп. - судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/25701/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

Г.В. Корсакова