Рішення № 44240496, 12.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 916/4999/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ"

до відповідача Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про визнання недійсним договору

Суддя О.Л. Панченко

Представники:

від позивача Т.С. Карпюк;

від відповідача Д.А. Моісєєв

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір № 135-0 на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р., укладений між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛДІ", що діє як сторона, уповноважена на ведення спільних справ за Договором про спільну діяльність від 17.04.2002р. № 97-0.

Представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також посилається на пропущення позивачем строку позовної давності.

Беручи до уваги, що:

17.04.2002р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт", Державним підприємством "База матеріально-технічного забезпечення" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" був укладений договір № 97-0 про спільну діяльність, згідно з яким сторони Договору здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом, з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.

24.07.2002р. зазначений договір № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002р. було узгоджено Міністерством транспорту України, а 02.08.2002р. зареєстровано в Державній податковій інспекції у м. Іллічівську.

22.01.2007р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - "Порт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" (надалі - "Підприємство"), що діє як сторона, уповноважена на ведення спільних справ за Договором про спільну діяльність від 17.04.2002р. № 97-0 (надалі - "Договір СД"), був укладений договір № 135-0 на організацію та експлуатацію диспетчерської служби, предметом якого є спільна організація сторонами руху вантажного автотранспорту по території Порту, виконання Підприємством за дорученням Порту розрахунків з клієнтами Порту за послуги, надані у зв'язку з використанням доріг та Накопичувача Порту. Зобов'язання Сторін передбачені розділом 2 договору. Вартість послуг Порту та порядок розрахунків, відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів передбачені розділами 3, 6 договору. Цей договір набирає чинності з дня його підписання та засвідчення печатками сторін і діє до моменту закінчення договору про спільну діяльність від 17.04.2002р. № 97-0 (п. 7.1 договору).

Також до зазначеного договору на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 сторонами було укладено ряд додаткових угод.

Позивач, посилаючись на те, що договір на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 ТОВ "АЛДІ" був укладений під впливом помилки, не відповідає вимогам чинного законодавства, був укладений під час дії договору № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002р., який регулював той же вид господарських відносин, просить визнати його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 ТОВ "АЛДІ" був укладений під впливом помилки.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак позивачем не надано доказів та не доведено, що договір на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 ТОВ "АЛДІ" був укладений під впливом помилки.

При цьому слід зазначити, що згідно з п. 8.3 договору на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 цей договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінів на російській мові, у двох аутентичних примірниках по одному для кожної зі Сторін, що мають однакову юридичну силу.

Крім того, представник відповідача в обґрунтування заперечень щодо укладання ТОВ "АЛДІ" договору під впливом помилки послався на те, що після укладання договору на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 останній виконувався сторонами належним чином до червня 2012р., проти чого представник позивача не заперечує.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а також під час дії договору № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002р., який регулював той же вид відносин. Однак зі змісту договору на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 та договору № 97-0 про спільну діяльність від 17.04.2002р. вбачається, що вони є різними за своїм предметом. При цьому договір на організацію та експлуатацію диспетчерської служби від 22.01.2007р. № 135-0 був укладений сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, підписаний уповноваженими представниками сторін, а саме В.о. начальника порту Єременко А.В. з боку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та керуючим спільною діяльністю Скворцовим П.Г., діючим на підставі довіреностей, виданих ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "АЛДІ", з боку ТОВ "АЛДІ", що діє як сторона, уповноважена на ведення спільних справ за Договором про спільну діяльність від 17.04.2002р. № 97-0.

Представником відповідача також було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що договір № 135-0 на організацію та експлуатацію диспетчерської служби був укладений сторонами 22.01.2007р., та позивач саме тоді міг довідатися про порушення свого права, перебіг строку позовної давності розпочався з 22.01.2007р., а позовна заява про визнання договору недійсним подана до господарського суду 12.12.2014р., тобто позивачем пропущений строк позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 18.05.2015р.

Суддя О.Л. Панченко