Рішення № 44240171, 14.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/7396/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес 7»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

про стягнення 82672 грн. 12 коп.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Гелюта О.Д. (директор)

Качинський В.В. (довіреність №12/15 від 11.03.2015)

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

25.03.2014 позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою, в якій просив припинити дію договору про розрахунково-касове обслуговування від 25.09.2014 №56534, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес 7», стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 79351 грн. 04 коп., що містяться на рахунку позивача за договором шляхом переводу на рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк». Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 1639 грн. 65 коп., штрафу у сумі 153 грн. 11 коп., 1428 грн. 32 коп. пені.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідача ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

Представником позивача у судовому засіданні подана уточнена заява, розглянувши яку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Позивачем у поданій заяві про уточнення позовних вимог фактично наведено розрахунки інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3 % річних та пені, проте кінцева сума позову у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем не змінена. Крім того, до заяви про збільшення розміру позовних вимог повинні бути додані докази сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірі. Тобто, у разі подання у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем повинен бути доплачений судовий збір пропорційно збільшеної ціни позову. Докази сплати судового збору до заяви про уточнення позовних вимог позивачем не надані.

За таких обставин суд відмовляє у прийнятті до розгляду зазначеної заяви про уточнення позовних вимог.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

25.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес 7» було укладено договір №56534 на розрахунково-касове обслуговування (далі за текстом - договір), згідно п.п. 1.1 якого банк відкриває позивачу поточний рахунок №26003020684501 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язується оплачувати послуги відповідача відповідно відповідно до тарифів відповідача на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п. 3.2.1 договору позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством. При розірванні договору позивач зобов'язаний закрити рахунки, подавши відповідачу документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків. Закриття рахунків здійснюється виключно за умови повного розрахунку позивача з відповідачем по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунків (п. 8.1 - п. 8.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2015 позивачем було подано до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заяву (вх.№2948/6742) про закриття поточного рахунку юридичної особи №26003020684501 та перерахування залишку коштів з вказаного рахунку на рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк».

Крім того, позивачем відповідачу була надіслана претензія №1 на суму 79351 грн. 04 коп., згідно якої позивач просив у відповідності до заяви від 17.02.2015 про закриття поточного рахунку юридичної особи здійснити перерахування залишку грошових коштів на рахунок, вказаний у заяві.

Згідно виписки по особовому рахунку від 12.03.2015 залишок коштів на особовому рахунку позивача №26003020684501 у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит» становить 79351 грн. 04 коп.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем вимог, зазначених у заяві від 17.02.2015 про закриття поточного рахунку юридичної особи, просив припинити дію договору про розрахунково-касове обслуговування від 25.09.2014 №56534, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 79351 грн. 04 коп., що містяться на рахунку позивача за договором шляхом переводу на рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк».

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 1639 грн. 65 коп., штрафу у сумі 153 грн. 11 коп., 1428 грн. 32 коп. пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Крім того, відповідно до п.20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі за текстом - Інструкція від 12.11.2003 № 492 ) поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Згідно п. 20.6 Інструкції від 12.11.2003 № 492 банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

За таких обставин суд вважає, що звернення позивача до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи є достатньою підставою для закриття поточного рахунку юридичної особи №26003020684501 та припинення дії договору у відповідності до положень ст. 1075 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, позовна вимоги щодо припинення дії договору про розрахунково-касове обслуговування від 25.09.2014 №56534 не підлягає задоволенню.

Розглядувши вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 79351 грн. 04 коп., що містяться на рахунку позивача за договором шляхом переводу на рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк», суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, 17.02.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи №26003020684501 та перерахування залишку коштів з вказаного рахунку на рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк».

Вказана заява була отримана Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» 17.02.2015, що підтверджується відміткою відповідача на ній.

Судом встановлено, що станом на 11.03.2015 залишок коштів на особовому рахунку позивача №26003020684501 у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та кредит» становив 79351 грн. 04 коп.

Проте, свої зобов'язання з перерахування коштів згідно вказаної заяви відповідач не здійснив, що також не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів в розмірі 79351 грн. 04 коп. на банківський рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з положень статей 190, 192 Цивільного кодексу України, грошові кошти є різновидом майна.

Відповідно до п..1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Таким чином вимога позивача про перерахування коштів в розмірі 79351 грн. 04 коп. з розрахункового рахунка №26003020684501 у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на банківський рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості в розмірі 1639 грн. 65 коп. за період з 18.02.2015 по 28.02.2015 підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 153 грн. 11 коп. Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимога про стягнення штрафу фактично є вимогою про стягнення 3% річних.

Здійснивши розрахунки 3% за вказаний позивачем період з 18.02.2015 по 12.03.2015, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 150 грн.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 32.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Враховуючи наведене заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1428 грн. 32 коп. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 1639 грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 150 грн., 1428 грн. 32 коп. пені. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Позивачем заявлено вимогу про припинити дію договору про розрахунково-касового обслуговування, що за своєю природою є немайновою вимогою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем недоплачений судовий збір в розмірі 1218 грн.

Відповідно до частини 1 статті 49 господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з покладенням на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) перерахувати грошові кошти у розмірі 79351 грн. 04 коп. з розрахункового рахунка №26003020684501 у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» на банківський рахунок №26007260394 у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес 7» інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 1639 грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 150 грн., 1428 грн. 32 коп. пені та 1825 грн. 12 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес 7» (01034, м. Київ, вул. О.Гончара. 37-А, оф 8-9, код 39401828) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 грн.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 19.05.2015.

Суддя В.О. Демидов