Рішення № 44239775, 12.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/20/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/1825/15-г

За позовом: Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Адмірала Луніна, 99, ідентифікаційний код 01125755)

до відповідача: Донецької регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Котляревського, 22, ідентифікаційний код 04683773)

про стягнення 32 054, 52 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Д`яконова К.І., довіреність № 01-10/185 від 30.04.2015р.

від відповідача: не з'явився

ДП "Маріупольський МТП" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Донецької регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на відшкодування витрат Порту, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. та договором на відшкодування витрат Порту, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/04/14 від 31.01.2014р., у загальному розмірі 32 054, 52 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 610-612, 625, 629 ЦК України, ч. 1 ст. 58 ГПК України, ст. 193, 197 ГК України, ст. 1,2 54, 61 ГПК України.

Ухвалою від 25.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1825/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.04.2015р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 21.04.2015р. розгляд справи відкладений на 12.05.2015р. о 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні 12.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.05.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 12.05.2015р. представник позивача підтримала позовну заяву з урахуванням заяву про виправлення описки в позовній заяві в частині стягнення основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за договором на відшкодування витрат ДП "Маріупольський МТП", пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р., та договором на відшкодування витрат ДП "Маріупольський МТП", пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/04/14 від 31.01.2014р., у розмірі 32 054, 52 грн., з яких: 25 708, 97 грн. основного боргу, 2 239, 40 грн. пені, 427, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 3 678, 82 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договори № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. (далі Договір-1) та № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. (далі Договір-2) на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням орендованих приміщень.

Відповідно до п.1.4 Договору-1 та Договору-2 відповідач взяв на себе обов'язок відшкодовувати витрати позивача, пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, прибирання приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності позивача, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту - пропорційно до займаної відповідачем площі у будівлі, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпечення орендованого приміщення та прийманню стоків.

Розділом 2 Договору-1 та Договору-2 визначений порядок розрахунків, а саме, оплата наданих послуг здійснюється відповідачем на підставі рахунків, що виставляються позивачем - не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно. Виставлення рахунків здійснюється позивачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються сторонами щомісячно.

Позивачем на підставі підписаних Актів були виставлені рахунки № 10952 від 20.12.2013р. на суму 2 748, 34 грн., № 781 від 31.01.2014р. - на суму 3 130,45 грн., № 1310 від 28.02.2014р. - на суму 890, 17 грн., № 1315 від 28.02.2014р. - на суму 2 234,60 грн., № 2229 від 31.03.2014р. - на суму 890,17 грн., № 2233 від 31.03.2014р. - на суму 2 234,60 грн., № 3336 від 30.04.2014р. - на суму 1 870, 13 грн., № 4232 від 31.05.2014р. - на суму 884,48 грн., № 4239 від 31.05.2014р. - на суму 368, 00 грн., № 5191 від 30.06.2014р. - на суму 1 267, 62 грн., № 5939 від 31.07.2014р. - на суму 1 305, 55 грн., № 6724 від 31.08.2014р. - на суму 1 288, 52 грн., № 7821 від 30.09.2014р. - на суму 1 313,70 грн., № 8662 від 31.10.2014р. - на суму 1 563,91 грн., № 9364 від 30.11.2014р. - на суму 3 183,42 грн., № 10025 від 16.12.2014 - на суму 2 788, 27 грн. Рахунок № 10952 від 20.12.2013р. був сплачений частково на загальну суму 2 252,96 грн., рахунок № 10025 від 16.12.2014 - на 419,38 грн. На сьогоднішній день сума основного боргу складає 25 708,97 грн.

З приводу не сплати вказаних рахунків позивачем на адресу відповідача були направлені претензії № 15/П від 28.02.2014, № 25 від 31.03.2014р., № 35/П від 30.04.2014р., № 40/П від 30.05.2014р., № 51/П від 27.06.2014р.

Також, у зв'язку зі складнощами оплати рахунків, між сторонами були укладені угоди від 03.06.2014р. та від 28.07.2014р. про відстрочення сплати заборгованості по рахункам до 10.10.2014р. Але заборгованість залишається не сплаченою.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.05.2015р. Донецька регіональна служба державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті знаходиться за адресою: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Котляревського, 22.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1825/15-г для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 25.03.2015р. про порушення провадження у справі та копія ухвали від 21.04.2015р. про відкладення розгляду справи, які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із підпунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не заявлено.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (Балансоутримувач) та Донецькою регіональною службою державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Орендар) укладений договір № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення та договір № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення.

За умовами п.1.1 цих Договорів, Балансоутримувач забезпечує обслуговування (прибирання приміщень загального користування та прибудинкової території, охорона приміщення, вивіз відходів, надання комунальних послуг), експлуатацію та ремонт будівлі битовок причалу № 2, що знаходиться за адресою: пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька обл. 87500 (надалі - Будівля), загальною площею 1 392, 4 кв.м., а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання

вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договорів, Орендар користується приміщеннями загальною площею 51,6 кв.м., розміщене на другому поверсі Будівлі

(надалі - орендоване Приміщення), відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.

Орендоване Приміщення використовується з метою розміщення офісу (п. 1.3 Договорів).

Згідно пункту 1.4 Договорів, Орендар за умовами цього Договору бере на себе обов'язок відшкодувати витрати Балансоутримувача пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташована Будівля, прибиранням приміщень загального

користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності Орендаря, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту - пропорційно до займаної Орендарем площі у

Будівлі, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованого Приміщення та прийманню стоків.

Розрахунковий період є календарний місяць (п. 2.1 Договорів).

В пункті 2.2 Договорів сторони обумовили, що оплата наданих послуг здійснюється Орендарем на підставі рахунків, що виставляються Балансоутримувачем

- не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно.

Виставлення рахунків здійснюється Балансоутримувачем на підставі актів виконаних робіт, які складаються Сторонами щомісячно. Для складання зазначеного акту Орендар зобов'язується забезпечити явку свого представника до Відділу головного енергетика порту, що знаходиться за адресою: пр. Адм. Луніна, 75, м. Маріуполь, Донецька обл., до цеху водопостачання та водовідведення, що знаходиться за адресою пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька обл. 87510 та до відділу майнових відносин, що знаходиться в будівлі портоуправління за адресою пр. Адм. Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька обл. 87510 - у останній робочий день поточного місяця (п.2.3 Договорів).

У випадках, коли послуги, що споживаються Орендарем, мають сезонний характер, акт виконаних робіт складається у місяцях, в яких було здійснене постачання послуг (п.2.4 Договорів).

Згідно п. 2.5 Договорів, розрахунок витрат Балансоутримувача, пов'язаних з прибиранням приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозу відходів, що утворюються в процесі діяльності Орендаря, охороною приміщень будівлі, що здійснюється відділом внутрішньої охорони порту, проводиться Балансоутримувачем на підставі показників, що їх зумовлюють (витрати на обслуговуючий персонал, допоміжні засоби тощо) - пропорційно до займаної Орендарем площі.

Витрати Балансоутримувача, що піддягають відшкодуванню за цим Договором розраховуються на підставі діючих тарифів на комунальні послуги, а також надбавок що зумовлюються вартістю витрат Балансоутримувача з передачі - комунальних послуг через мережі Балансоутримувача які визначаються калькуляцією Балансоутримувача (п.2.6 Договорів).

Відповідно до пункту 2.7 договору № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.10.2013р.) станом на момент укладання даної додаткової угоди сума витрат, що підлягає відшкодуванню, становить 7 500, 10 грн. у т.ч. ПДВ 1 250, 03 грн., та складається з:

прибирання приміщень загального користування - 779, 69 грн., у т.ч. ПДВ 129, 95 грн.;

прибирання прибудинкової території - 706, 64 грн., у т.ч. ПДВ 117, 77 грн.;

витрати з охорони будівлі - 321, 05 грн., у т.ч. ПДВ 53, 51 грн.;

витрати з вивозу відходів - 0,65 гри., у т.ч. ПДВ 0, 11 грн.;

витрати по сплаті земельного податку - 52, 92 грн., у т.ч. ПДВ 8, 82 грн.;

витрати з електрозабезпечення приміщення - 1 043, 10 грн., у т.ч. ПДВ 173, 85 грн.;

витрати з водопостачання - 212, 26 грн., у т.ч. ПДВ 35, 38 грн.;

витрати з скидання стоків - 162, 58 грн., у т.ч. ПДВ 27, 10 грн.;

витрати з опалення 4 221, 21 грн., у т.ч. ПДВ 703, 54 грн.;

Відповідно пункту 2.7 Договору № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.03.2014р.), станом на момент укладання даної додаткової угоди сума витрат, що підлягає відшкодуванню за 2014р. становить 26 749, 45грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок дев'ять гри., 45 коп.) у т.ч. ПДВ 4 458,24 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн., 24 коп.) та складається з:

прибирання приміщень загального користування - 3 918,53 грн., у т.ч. ПДВ 653,09 грн. (КЕКВ - 2240);

прибирання прибудинкової території - 3 551,47 грн., у т.ч. ПДВ 591,91 грн. (КЕКВ - 2240);

витрати з охорони будівлі - 1 922,69 грн., у т.ч. ПДВ 320, 45 грн. (КЕКВ - 2240);

витрати з водовідведення - 618,30 грн., у т.ч. ПДВ 103,05 грн. (КЕКВ - 2272);

витрати з вивозу відходів - 2, 59 грн., у т.ч. ПДВ 0,43 грн. (КЕКВ - 2240);

витрати по сплаті земельного податку - 211,68 грн., у т.ч. ПДВ 35,28 грн. (КЕКВ 2240);

витрати з електрозабезпечення приміщення - 4 242, 43 грн., у т.ч. ПДВ 707, 07 грн. (КЕКВ 2273);

витрати з водопостачання - 807, 22 грн., у т.ч. ПДВ 134, 54 грн. (КЕКВ 2272);

витрати з опалення - 11 474, 54 грн., у т.ч. ПДВ 1 912, 42 грн. (КЕКВ 2271).

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 31.03.2014р. строк дії договору № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. продовжений до 31.12.2014р. включно.

Згідно п.3 Договорів, Балансоутримувач Будівлі зобов'язується забезпечити:

3.1. Виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням Будівлі, та споруд необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

3.2. Надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

3.3. Інформування Орендаря про зміни витрат на утримання Будівлі і тарифу на послуги.

Орендар зобов'язується:

3.4. Дотримуватись правил користування Будівлею та Приміщенням за цим Договором - згідно з чинного Законодавства.

3.5. Своєчасно інформувати Балансоутримувача про виявлені неполадки елементів Будівлі, Приміщенні.

3.6. Вносити плату за надані послуги у порядку, передбаченому Розділом 2 даного Договору.

На виконання умов вищезгаданих договорів позивач виставив відповідачу рахунки та акти на загальну суму 28 381, 31 грн. (т. 1, а.с. 32-86).

Проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за даними договорами та здійснив оплату на загальну суму 2 672, 34 грн., а саме:

26.12.2013р. на суму 1 124, 94 грн.;

30.12.2013р. на суму 1 128, 02 грн.;

26.12.2014р. на суму 419, 38 грн.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості (т.1, а.с. 112-116).

У відповідь відповідач визнавав заборгованість, проте зазначав, що через тяжкий економічний стан в державі УДКСУ в м. Донецьку не має можливості перерахувати кошти на рахунок позивача у зв'язку із чим просив відстрочити виконання платежів (т. 1 а.с. 117-120).

Також між Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" та Донецькою регіональною службою державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті було укладено угоди від 03.06.2014р. та від 28.07.2014р. про відстрочку сплати боргу.

Проте оплати відповідачем не були здійснені.

Доказів оплати відповідачем на користь позивача 25 708, 97 грн. сторонами в матеріали справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. та договір на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/04/14 від 31.01.2014р.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач виконав умови договорів та виставив відповідачу рахунки та акти на загальну суму 28 381, 31 грн. (т. 1 а.с. 32-86).

В пункті 2.2 Договорів сторони передбачили оплату наданих послуг на підставі рахунків не пізніше 10 календарних днів з дня отримання цих рахунків включно.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. та договором на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений судом факт не належного виконання Донецькою регіональною службою державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 25 708, 97 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 239, 40 грн. пені, 427, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 3 678, 82 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 5.1 договору № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. та договору № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. встановлено, що орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу, скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків річних від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язання) за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розрахунку суми позову (а.с. 8), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 495, 38 грн. за період з 05.01.2014р. по 05.07.2014р. (182 дні прострочки) пеня складає 38, 79 грн.;

від суми боргу 3 130, 45 грн. за період з 01.03..2014р. по 01.03.2014р. (185 дні прострочки) пеня складає 302, 50 грн.;

від суми боргу 890, 17 грн. за період з 03.04.2014р. по 03.10.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 95,07 грн.;

від суми боргу 2 234, 60 грн. за період з 03.04.2014р. по 03.10.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 238, 64 грн.;

від суми боргу 890, 17 грн. за період з 20.04.2014р. по 20.10.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 99,31 грн.;

від суми боргу 2 234, 60 грн. за період з 20.04.2014р. по 20.10.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 249, 30 грн.

від суми боргу 1 870, 13 грн. за період з 25.05.2014р. по 25.11.2014р. (185 дні прострочки) пеня складає 222, 67 грн.

від суми боргу 884, 48 грн. за період з 27.06.2014р. по 27.12.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 111, 83 грн.;

від суми боргу 368, 00 грн. за період з 27.06.2014р. по 27.12.2014р. (184 дні прострочки) пеня складає 46,53 грн.;

від суми боргу 1 267, 62 грн. за період з 27.07.2014р. по 27.01.2015р. (185 дні прострочки) пеня складає 168, 54 грн.;

від суми боргу 1 305, 55 грн. за період з 29.01.2015р. по 23.02.2015р. (26 дні прострочки) пеня складає 33,12 грн.;

від суми боргу 1 288, 52 грн. за період з 22.11.2014р. по 23.02.2015р. (94 дні прострочки) пеня складає 99, 90 грн.;

від суми боргу 1 313, 70 грн. за період з 22.11.2014р. по 23.02.2015р. (94 дні прострочки) пеня складає 101, 86 грн.;

від суми боргу 1 563, 91 грн. за період з 30.11.2014р. по 23.02.2015р. (86 дні прострочки) пеня складає 111, 66 грн.;

від суми боргу 3 183, 42 грн. за період з 14.12.2014р. по 23.02.2015р. (72 дні прострочки) пеня складає 193, 10 грн.;

від суми боргу 2 788, 27 грн. за період з 02.01.2015р. по 23.02.2015р. (53 дні прострочки) пеня складає 128, 49 грн.

Всього за розрахунком суду загальний розмір пені складає 2 241,31 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену до стягнення суму пені у розмірі 2 239, 40 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/01/13 від 29.01.2013р. та договорі на відшкодування витрат ДП "Маріупольський морський торговельний порт" пов'язаних з утриманням орендованого приміщення № 35-16/04/14 від 31.01.2014р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 427, 33 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві (а.с.8) в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (а.с. 8), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 495, 38 грн. за період з січня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 135, 5637) втрати від інфляції склали 176, 18 грн.;

від суми боргу 3 130, 45 грн. за період з березня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 134, 4862) втрати від інфляції склали 1 079, 58 грн.;

від суми боргу 890, 17 грн. за період з квітня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 131, 5912) втрати від інфляції склали 281, 22 грн.;

від суми боргу 2 234, 60 грн. за період з квітня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 131, 5912) втрати від інфляції склали 705, 94 грн.;

від суми боргу 890, 17 грн. за період з травня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 127, 3874) втрати від інфляції склали 243, 80 грн.;

від суми боргу 2 234, 60 грн. за період з травня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 127, 3874) втрати від інфляції склали 612, 00 грн.;

від суми боргу 1 870, 13 грн. за період з червня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 122, 7239) втрати від інфляції склали 424, 97 грн.;

від суми боргу 884, 48 грн. за період з липня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 121, 5088) втрати від інфляції склали 190, 24 грн.;

від суми боргу 368, 00 грн. за період з липня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 121, 5088) втрати від інфляції склали 79, 15 грн.;

від суми боргу 1 267, 62 грн. за період з серпня 2014р. по лютий 2015 (індекс інфляції 121, 5088) втрати від інфляції склали 272, 65 грн.;

від суми боргу 1 305, 55 грн. за лютий 2015р. (індекс інфляції 105, 3) втрати від інфляції склали 69,19 грн.;

від суми боргу 1 288, 52 грн. за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 111, 8212) втрати від інфляції склали 152, 32 грн.;

від суми боргу 1 313, 70 грн. за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 111, 8212) втрати від інфляції склали 155, 30 грн.;

від суми боргу 1 563, 91 грн. за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 111, 8212) втрати від інфляції склали 184, 87 грн.;

від суми боргу 3 183, 42 грн. за період з грудня 2014р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 111, 8212) втрати від інфляції склали 376, 32 грн.;

від суми боргу 2 788, 27 грн. за період з січня 2015р. по лютий 2015р. (індекс інфляції 108, 5643) втрати від інфляції склали 272, 64 грн.

Всього за розрахунком суду загальний розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 5 276,37 грн.

Оскільки відповідне клопотання згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду також не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції в розмірі 3 678,82 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Донецької регіональної служби державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Котляревського, 22, ідентифікаційний код 04683773) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Адмірала Луніна, 99, ідентифікаційний код 01125755) 25 708 (двадцять п'ять тисяч сімсот вісім) грн. 97 коп. основного боргу, 2 239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 40 коп. пені, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 33 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 3 678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 18.05.2015р.

Суддя В.М. Соловйов