Рішення № 44239764, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/1967/15-г

За позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві

до: Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 47 999,26 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мирошниченко О.М. - представник, дов.№ 24/9-682/ан від 21.02.14 р.

Від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 47999,26 грн. за надані послуги, а також 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору № 97об14Ш2 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 19.09.14 р. в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 47999,26 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.15 р. порушено провадження у справі № 910/1967/15-г та призначено до розгляду на 10.03.15 р..

В судове засідання 10.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце судового розгляду 10.03.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 010303295682.

До початку судового засідання 10.03.15 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява б/н від 10.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Заява разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.03.15 р. представником позивача подано клопотання б/н від 10.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії листа відповідача № 33/09-4474 від 16.10.14 р., згідно якого Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві держадміністрації повідомляє, що заборгованість в сумі 47999,26 грн. виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням у 2014 році та повідомляє про намір поступово її сплатити по мірі надходження коштів. Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.12.14 р. та 10.03.15 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 10.03.15 р. р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 19 вересня 2014 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (виконавець за договором, позивач у справі) та Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 97об14Ш2 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття нарада охорони на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення нарядом охорони відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті. За цим Договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Розділами 2-5 Договору сторони узгодили його предмет, вартість послуг та порядок розрахунків, обов'язки сторін та їх відповідальність тощо.

За умовами п. 7.1 Договору останній набирає чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2014 р..

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Періодом спостереження сигналізації на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, встановленої на об'єкті, під спостереження до зняття її з-під спостереження Замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (далі - Інструкція) (додаток № 3 до Договору).

Згідно п.4.1.1,4.1.2 Договору виконавець зобов'язаний здійснювати спостереження сигналізації у визначений Договором період спостереження. У разі надходження на пункт центрального спостереження сигналу про спрацювання сигналізації на об'єкті в період спостереження негайно направити наряд охорони на об'єкт для вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушень або злочину на об'єкті. При припиненні правопорушень або злочину на об'єкті наряд охорони вживає заходи щодо затримання та передачі правоохоронним органам осіб, якими скоєно правопорушення або злочин.

Згідно п.3.5 Договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг, який останній зобов"язаний протягом перших п"яти робочих днів днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов"язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акту приймання послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.3.5 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було надано послуги на загальну суму 48997,56 грн., що підтверджується відповідними підписаними уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актами прийому - здачі виконаних робіт/послуг: № С13-0014084/3 за січень 2014 р., № С13-004084/3 за лютий 2014 р., № С13-004084/1 за березень 2014 р., № С13-004084 за квітень 2014 р., № С13-00507 за травень 2014 р., № С13-009007 за вересень 2014 р., № С13-01009 за жовтень 2014 р., № С13-01165 за листопад 2014 р., № С13-011990 за грудень 2014 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зазначений у вказаних актах перелік наданих та прийнятих послуг в повному обсязі відповідає умовам Додатків № 1 та № 2 до Договору.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг охорони за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем актів прийому - здачі виконаних робіт/послуг та наявності письмових претензій або відмов у прийнятті послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання УДСО при ГУМВС України в м. Києві умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг охорони, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.п. 3.1 ,3.2 Договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених у Протоколі погодження договірної ціни (додаток № 4 до Договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (Додаток № 2 до Договору). Загальна сума договору складає: 39999,38 грн, ПДВ-7999,88 грн., всього: 47999,26 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконавцем надавались послуги, шляхом перерахування Замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг визначеної в Розрахунку на підставі акту виконаних робіт, на рахунок виконавця.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем наданих позивачем послуг без зауважень та заперечень, суд дійшов висновку, що вказані Акти прийому - здачі виконаних робіт/ послуг є такими, що підлягають оплаті.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо перерахування коштів за надані УДСО при ГУМВС України в м. Києві послуги з охорони на суму 47998,56 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі.

При цьому судом встановлено, що в поданій позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 47999,26 грн. заборгованості за надані послуги охорони, тобто загальній сумі Договору, яка є більшою, ніж загальна сума послуг, фактично наданих за актами січень - травень 2014 р., вересень - грудень 2014 р., а саме 47998,56 грн..

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 97об14Ш2 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони від 19.09.14 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи частково підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення основного боргу в сумі 47999,26 грн., виходячи з того, що згідно наявних матеріалів справи позивачем надано послуг за спірний період на суму 47998,56 грн., яка є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за надані за вказаним Договором послуги з охорони підлягають частковому задоволенню в сумі 47998,56 грн..

При цьому судом не приймаються до уваги як такі, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не відповідають нормам чинного законодавства посилання відповідача в листі № 33/09-4474 від 16.10.14 р. як на підстави невиконання зобов'язань за Договором на дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості, зокрема, з підстав відсутності відповідного бюджетного фінансування на 2014 рік, а відтак до неможливості відповідача здійснити оплату наданих позивачем послуг, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, якими, зокрема, є позивач та відповідач.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ані Господарський кодекс України, ані Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним Договором не виділяють в окрему категорію осіб "бюджетні установи" і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, державну установи та організації, як отримувачі і розпорядники бюджетних коштів, не мають будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №3-28гс12 у справі №11/446., а також у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. у справі №903/344/14 та від 20.11.2014 р. у справі №910/11121/14.

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування оплати за надані послуги з охорони.

Інших обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Зоологічна, 6а, м. Київ, 04119, код 37470086) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (вул. Студентська, 9, м. Київ, 04050, код 08596920) 47998,56 грн. боргу та судовий збір у розмірі 1826,97 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 травня 2015 року.

Суддя Селівон А.М.