Ухвала суду № 44239697, 15.05.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15.05.2015 Справа № 908/3137/15

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-А, ідентифікаційний код 22138510)

до відповідача: Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (71112, Запорізька область, вул. Горького, 13/7, ідентифікаційний код 01125761)

третя особа: Приватне підприємство “Група науково - промислових досліджень” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-А, ідентифікаційний код 32972994)

про стягнення 47 062, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Почерк” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ДП “Бердянський морський торговельний порт”, третя особа ПП “Група науково - промислових досліджень” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 47 062, 11 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 13.05.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою від 05.05.2015р. № 49 додані два примірника опису вкладення у цінний лист від 06.05.2015р., зі змісту яких вбачається, що на адресу відповідача та третьої особи було відправлено іншу позовну заяву ніж та, що надійшла до господарського суду Запорізької області.

Так, в пункті 1 даних описів вкладення зазначено позовну про стягнення коштів від 05.05.2015р. № 41 на 4 арк.

В той же час, до матеріалів позовної заяви, що надійшли на адресу суду, додана інша позовна заява - від 05.05.2015р. № 49 на 4 аркушах.

За приписами закону (ГПК України), при поданні позову позивач чи прокурор зобов’язаний надіслати сторонам та суду тотожну копію позовної заяви та додані до неї документи, що і повинно бути відображено у відповідному описі вкладення.

Невиконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України порушує загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України) та змагальності (ст.4-3 ГПК України).

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.

За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р., яка набула чинності 11.09.1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року)), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006р. N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.

У зв'язку із тим, що судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів відправки відповідачу та третій особі копії позовної заяви, повернення позовної заяви є не правом, а обов'язком суду.

Також у позовній заяві позивачем третьою особою зазначено ПП “Група науково - промислових досліджень”.

В абзаці 4 пункту 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вказано, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Відтак, при новому зверненні до суду позивачу, з урахуванням вимог ст. 27 ГПК України, слід не тільки обґрунтувати в тексті позовної заяви необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи Приватне підприємство “Група науково - промислових досліджень” та зазначити на чиїй стороні - позивача чи відповідача слід залучити вказану третю особу, але і подати суду відповідну письмову заяву чи вказати про це у прохальній частині позовної заяви.

Згідно роз’яснень, що містяться в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог ст. 54, 56 та п. 2 і 3 ч. 1 ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява ТОВ “Почерк” підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.

Оскільки цією ухвалою судовий збір не повертається, суд роз’яснює позивачу, що при повторному поданні позову до ДП “Бердянський морський торговельний порт” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 47 062, 11 грн. позивач має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісний документ про сплату судового збору - квитанцію № 0.0.379815794.1 від 29.04.2015р. на суму 1 827, 00 грн.

У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” має право повернути судовий збір, сплачений за вищенаведеною квитанцією, звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналу платіжного документу є обов’язковим.

Керуючись ст. 50-51, п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” до Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”, третя особа Приватне підприємство “Група науково - промислових досліджень” про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 47 062, 11 грн. та додані до неї матеріали на 167 аркушах (в тому числі оригінал квитанції № 0.0.379815794.1 від 29.04.2015р. на суму 1 827, 00 грн.) повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.