Рішення № 44239682, 12.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/43/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/1418/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, 4 офіс 210)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь Донецької області, пл. Машинобудівельників, буд. 1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Міллєр С.В., довіреність № 7 від 06.05.2015 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар", м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області заборгованості за договором № ПСН-04642 від 22.05.2012 р., а саме: 73953,49 грн. - суми основного боргу, 2704,87 грн. - суми 3 % річних, 21730,67 грн. - суми інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № ПСН-04624 від 22.05.2012 р. позивач за видатковими накладними поставив відповідачу Товар на загальну суму 78547,84 грн. Відповідач оплату Товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість в сумі 73953,49 грн. Неналежне виконання договірних зобов'язань, щодо оплати товару потягло за собою нарахування передбачених ст. 625 ЦК України санкцій. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1418/15-г, розгляд якої призначено на 07.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи на 15-ть днів - до 19.05.2015 р., розгляд справи відкладено на 12.05.2015 р.

Відповідач - у письмовому відзиві проти позову заперечив. Вказав, зокрема, на те, що відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти, сума яких перевищує суму поставок. Звертає увагу суду на те, що Товар, поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № РН-1607 від 12.11.2013 р., частково не відповідає предмету Договору, оскільки Сторони в договорі № ПСН-04642 від 22.05.2012 р. не узгоджували поставку оливи ТНК Hydrol 68 (боч. 180 кг) на суму 5600,00 грн. У зв'язку з цим, на думку відповідача, не можна розцінювати поставку вказаного Товару на виконання умов договору № ПСН-04642 від 22.05.2012 р. Також, відповідач вказує, що позивачем у спірних видаткових накладних без узгодження з відповідачем частково завищено ціну на продукцію. Зокрема, за накладною № РН-1606 різниця складає суму 286,08 грн., за накладною № РН-1644 різниця складає 426,24 грн., за накладною № РН-1781 різниця складає 280,32 грн., за накладною № РН-1862 різниця складає 99,84 грн., за накладною № РН-1863 різниця складає 356,16 грн. Загальна суму різниці складає 1448,64 грн. Крім того, відповідач вказує, що при розрахунку 3% річних та втрат від інфляції позивачем невірно визначено період їх нарахування, а саме, без урахування умов п. 7.1 Договору. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Письмовою заявою (за вих. б/н та б/д), яка надійшла до суду 27.04.2015р. відповідач, посилаючись на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, на підставі ст. 83 ГПК України, просить суд надати ПАТ «Азовзагальмаш» відстрочку виконання судового рішення по даній справі на шість місяців.

Процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні 12.05.2015р. відповідач не скористався, натомість, надіслав письмове клопотання, в якому посилаючись на неможливість явки уповноваженого представника через простій підприємства, просить продовжити строк розгляду даної справи на 15 днів та відкласти розгляд справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення, оскільки, ухвалою суду від 07.04.2015 р. за письмовим клопотанням відповідача строк розгляду даної справи на підставі ст. 69 ГПК України вже було продовжено на 15-ть днів. При цьому, суд відзначає, ст. 69 ГПК України, не передбачено можливості продовжити строк розгляду справи вдруге (повторно). У зв'язку із закінченням встановленого нормами ст. 69 ГПК України процесуального строку розгляду справи (з урахуванням факту здійсненого судом продовження строку вирішення спору, що відображено в ухвалі від 07.04.2015р.), повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було 12.05.2015р. залишено судом без задоволення.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПАТ "Азовзагальмаш" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 87535, м. Маріуполь Донецької області, пл. Машинобудівельників, буд. 1.

Ухвали суду від 04.03.2015 р. та від 07.04.2015 р. направлялись судом за юридичною адресою відповідача та до суду через неотримання їх адресатом не повертались.

У відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", ухвали суду від 04.03.2015 р. та від 07.04.2015р. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, доказом чого є Витяги з веб-сторінки офіційного сайта від 23.03.2015р., від 20.04.2015р.

Про обізнаність відповідача із фактом розгляду даної справи в господарському суді Запорізької області свідчать клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також письмовий відзив на позовну заяву і клопотання про відстрочку виконання судового рішення.

За таких обставин, відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 12.05.2015 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 22.05.2012 року між ТОВ "Компанія "Оскар" (Постачальником, позивачем у справі) та ПАТ "Азовзагальмаш" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № ПСН-04624 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар (масла) в асортименті, кількості за цінами згідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору

Пунктом 7.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.02.2013 р. до Договору) встановлено, що оплата по зобов'язанням здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту поставки Товару.

За змістом п. 10.4 Договору за прострочку виконання Покупцем грошового зобов'язання, встановленого п. 7.1 Договору, більш ніж на 10 календарних днів, Покупець несе відповідальність згідно зі ст. 625 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору, протягом листопада-грудня 2013 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 78547,84грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-1606 від 12.11.2013 р. на суму 7560,00 грн., №РН-1607 від 12.11.2013р. на суму 16799,60 грн., № РН-1644 від 20.11.2013р. на суму 20148,24 грн., №РН-1781 від 28.11.2013р. на суму 10176,00 грн., №РН-1862 від 09.12.2013р. на суму 13760,00 грн., №РН-1863 від 09.12.2013р. на суму 10104,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії Актів прийому-передачі товароматеріальних цінностей: від 12.11.2013 на суму 7560,00 грн., від 12.11.2013 на суму 16799,60 грн., від 20.11.2013 на суму 20148,24 грн., від 28.11.2013 на суму 10176,00 грн., від 09.12.2013 на суму 13760,00 грн., від 09.12.2013 на суму 10104,00 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково.

В рахунок погашення заборгованості за Договором за спірними видатковими накладними, позивачем були зараховані сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 4594,35грн.

Решта боргу в сумі 73953,49 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Азовзагальмаш" суми 73953,49 грн. основного боргу, суми 2704,87 грн. - 3 % річних та суми 21730,67 грн. інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданої за Договором Продукції на загальну суму 78547,84 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № РН-1606 від 12.11.2013 р., №РН-1607 від 12.11.2013р., № РН-1644 від 20.11.2013р., №РН-1781 від 28.11.2013р., №РН-1862 від 09.12.2013р., №РН-1863 від 09.12.2013р.

Про прийняття Товару відповідачем також свідчать Акти прийому-передачі товароматеріальних цінностей: від 12.11.2013 р. на суму 7560,00 грн., від 12.11.2013р. на суму 16799,60 грн., від 20.11.2013р. на суму 20148,24 грн., від 28.11.2013р. на суму 10176,00 грн., від 09.12.2013р. на суму 13760,00 грн., від 09.12.2013р. на суму 10104,00 грн., які мають підписи уповноважених представників Сторін та засвідчені печатками обох підприємств.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пункту 7.1 Договору оплата по зобов'язанням здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту поставки Товару.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за Продукцію за вище переліченими видатковими накладними - наступив.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої Продукції, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що протягом дії Договору позивачем було поставлено відповідачу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 6348903,38 грн. За отриманий товар відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 6274949,89 грн. Решта боргу в сумі 73953,49 грн. залишилась несплаченою. При цьому, грошові кошти, які надходили від відповідача, позивач, у зв'язку із відсутністю у платіжному документі цільового призначення платежу - у вигляді відсутності номеру видаткової накладної за якою здійснювався платіж (в платіжних документах міститься посилання лише на договір № ПСН-04624), зараховував в оплату попереднього боргу, що рахувався за попередні поставки. Тобто, за відсутності визначення періоду/видаткової накладної, за якими здійснюється платіж, позивач зараховував грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості її виникнення.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, приймаючи платежі від відповідача, у разі відсутності чіткого призначення платежу, позивач цілком правомірно зараховував грошові кошти в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості.

Доказів погашення заборгованості в сумі 73953,49 грн. відповідачем до суду надано не було.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 73953,49 грн. підтверджується також долученою до матеріалів справи Довідкою (вих. № 2904/107 від 29.04.2015 р.), яка підписана генеральним директором та головним бухгалтером підприємства позивача.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої Продукції, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 73953,49 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеним, а також наступним:

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.

В даному випадку, Договір визначає загальні умови поставки товару. Разом з тим, кількість, ціна та асортимент товару зазначені в накладних.

При цьому суд відзначає, що протягом всього періоду часу, з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо завищення ціни товару та не заперечував існування заборгованості за отриманий товар.

Відтак, отримання товару, а також часткова оплата його вартості свідчать про узгодження умов поставки щодо кількості, ціни та асортименту товару.

Також, судом враховується, що спірні видаткові накладні містять ціну товару, його кількість. Товар отримано уповноваженою особою відповідача без зауважень Зазначена пропозиція була прийнята відповідачем шляхом вчинення конклюдентних дій - оплати його вартості, що узгоджується з положеннями ст. 642 ЦК України.

Суд відзначає, що за весь період взаємовідносин відповідач жодного разу не оспорював ціну товару, вказану у спірних видаткових накладних.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача за товаросупровідними документами товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовні вимоги правомірними та доведеними.

Доводи відповідача про те, що поставка товару за видатковою накладною № РН-1607 від 12.11.2013 р., нібито, здійснювалась не за Договором, судом до уваги не приймаються, як необґрунтовані. Поставки здійснювались в період дії Договору. Поставлений за вказаною вище накладною товар (олива) відповідає передбаченому в Договорі асортименту. Видаткова накладна № РН-1607 від 12.11.2013 р. містить посилання на номер Договору. Відсутність факту узгодження поставки саме оливи ТНК Hydrol 68 (боч. 180 кг) на суму 5600,00 грн., не є підставою вважати, що вказаний товар було поставлено не за Договором.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 12.05.2015р., будь-яких інших договорів (крім договору ПСН-04642 від 22.05.2012р.), між позивачем та відповідачем не укладалось і усі поставки товару здійснювались саме в межах дії цього договору.

Оскільки строк оплати за отриманий відповідачем товар вже наступив, а доказів сплати боргу відповідач не надав, борг 73953,49грн. підлягає стягненню з відповідача.

Наведені відповідачем обставини не спростовують факту отримання ним товару від позивача та не звільняють його від обов'язку розрахуватися за нього, який виник після прийняття товару, тобто, ще до пред'явлення вимог позивачем.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлена позивачем правомірно.

Разом з тим, судом встановлено, що з урахуванням умов пунктів 7.1 та 10.4 Договору, період нарахування санкцій позивачем визначено не вірно.

Так, враховуючи умови пунктів 7.1 та 10.4 Договору, дати поставки за спірними видатковими накладними, граничний термін виконання грошового зобов'язання за ними (за видатковими накладними: № РН-1606 від 12.11.2013 р. - до 27.11.2013 р., №РН-1607 від 12.11.2013р. - до 27.11.2013 р., № РН-1644 від 20.11.2013р. - до 05.12.2013 р., №РН-1781 від 28.11.2013р. - до 13.12.2013 р., №РН-1862 від 09.12.2013р. - до 24.12.2013 р., № РН-1863 від 09.12.2013 р. -до 24.12.2013 р.), визначений безпосередньо позивачем період нарахування 3%річних і втрат від інфляції (по 26.02.2015 р.), а також той факт, що станом на 25.12.2013 р. сума заборгованості відповідача складала 73953,49 грн., суд констатує, що належним періодом нарахування 3% річних є період з 25.12.2013 р. по 26.02.2015 р., а належний період нарахування втрат від інфляції - з січня 2014 р. по січень 2015 р.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що належний до стягнення розмір 3% річних за період з 25.12.2013 р. по 26.02.2015 р. становить суму 2601,54 грн., а не 2704,87 грн., а належна до стягнення сума втрат від інфляції (з січня 2014 р. по січень 2015 р.) становить 21254,62 грн., а не 21730,67 грн., тому в решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Отже, позов задовольняється частково.

Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення на 6 місяців на підставі п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України судом задовольняється частково, з огляду на наступні обставини.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання про надання відстрочки, відповідач посилається на наявність бюджетної заборгованості по поверненню на користь ПАТ «Азовзагальмаш» зайво сплаченого податку на прибуток у розмірі 39334864,55 грн.; наявність бюджетної заборгованості на користь ПАТ «Азовзагальмаш» з податку на додану вартість у розмірі 22775085,00 грн.; фінансово-економічні труднощі підприємства, які виникли через зміну коньюктури ринку, політичної ситуації в Україні, проведення бойових дій на території Донецької області, порушення транспортного зв'язку між містами, нестабільність банківської системи та т.ін. При цьому, відповідач вказав на наявність заборгованості перед працівниками ПАТ «Азовзагальмаш» з виплати заробітної плати в сумі 29010800,00 грн. До свого клопотання відповідач надав Довідку про скорочення на підприємстві робітників у кількості 2105 робітників, накази по підприємству про простій, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 р., на 31.12.2014 р., за 9 місяців 2014 р., за 2014 рік.

Вказані обставини дійсно свідчать про важкий фінансовий стан відповідача.

Однак, вирішуючи питання про можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси обох сторін. При цьому суд зауважує, що з моменту виникнення заборгованості відповідача перед позивачем (грудень 2013р.) минув значний проміжок часу і надання додатково відстрочки виконання судового рішення на 6-ть місяців (як просить відповідач), також негативно вплине на майновий інтерес позивача у справі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне скористатися наданим йому п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України процесуальним правом і частково задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 6-ть місяців, відстрочивши виконання рішення суду на 2 місяці. В іншій частині заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2039,08 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь Донецької області, пл. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, 4 офіс 210, код ЄДРПОУ 37434954, п/р № 26007962495751 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851) суму 73953 (сімдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 49 коп. основного боргу, суму 2601 (дві тисячі шістсот одна) грн. 54 коп. трьох відсотків річних, суму 21254 (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят чотири)грн. 62 коп. втрат від інфляції та суму 2039 (дві тисячі тридцять девять) грн. 08 коп. судового збору, відстрочивши виконання судового рішення на 2 (два) місяці.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.05.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко