Рішення № 44239665, 12.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 905/3808/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Ященко Р.Ю., довіреність № 14-135 від 13.05.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 905/3808/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, скорочено ПАТ "НАК "Нафтогаз України");

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-Інвест" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Декабристів, 27, скорочено ТОВ "Пульсар-Інвест");

про стягнення суми.

Сутність спору:

25.02.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла письмова заява вих. № 14/2-466-1 від 18.02.2015р. з копіями документів, за якими господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі № 905/3808/14, розгляд якої по суті не закінчено.

Копії наданих ПАТ "НАК "Нафтогаз України" документів свідчать про те, що 16.06.2014 р. ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження у справі № 905/3808/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-Інвест" про стягнення 5790,45 грн. інфляційних, 16199,66 грн. 3% річних, 76700,42 грн. пені.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.08.2014р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Відповідно до ст. 3 даного Закону, справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

25.02.2015 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області заяву № 14/2-466-1 від 18.02.2015 р. з доданими до неї матеріалами призначено для розгляду судді Науменку А.О.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено позовні вимоги до ТОВ "Пульсар-Інвест" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 174-ТЕ-6 від 28.12.2012 р. в сумі 98690,53 грн., яка складається з: 16199,66 грн. 3% річних, 5790,45 грн. інфляційних втрат, 76700,42 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 р. заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" № 14/2-466-1 від 18.02.2015 р. задоволено, позовну заяву у справі № 905/3808/14 прийнято до розгляду, привласнено номер провадження 34/47/15. Справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 25.03.2015 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача, неподанням ним витребуваних доказів, розгляд справи № 905/3808/14 відкладено на 20.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 20.04.2015 р. строк розгляду справи продовжено по 12.05.2015 р., розгляд справи відкладено на 12.05.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 174-ТЕ-6 від 28.12.2012 р. позивач передав у власність відповідача протягом: січня - квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 2242230,17 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу. Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором. За неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 174-ТЕ-6 позивач нарахував відповідачу 16199,66 грн. 3% річних, 5790,45 грн. інфляційних втрат, 76700,42 грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 ГПК України, ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 231 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20199839 від 03.03.2015 р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-Інвест" є: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Декабристів, 27.

Ухвалу господарського суду Запорізької області суду від 20.04.2015 р. було направлено на вказану адресу, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України. Позивачем також надано докази направлення позовної заяви за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-Інвест" є: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Декабристів, 27.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2012 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТОВ "Пульсар-Інвест" (покупець) був укладений договір № 174-ТЕ-6 купівлі-продажу природного газу (далі - договір № 174-ТЕ-6).

Відповідно до розділу 1 договору № 174-ТЕ-6 продавець зобов'язався передати у власність покупцеві імпортований природний газ в 2013 році виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. п. 5.1., 5.2. договору № 174-ТЕ-6 встановлено ціну (граничний рівень ціни) на газ та порядок її визначення.

Згідно п. 11.1 договору № 174-ТЕ-6, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 2242230,17 грн. за актами приймання - передачі природного газу: від 31.07.13 р. на суму 490 240,40 грн. (за січень 2013 р.), від 28.02.13 р. на суму 379 053,98 грн. (за лютий 2013р.), від 31.03.14 р. на суму 377 854,75 грн. (за березень 2013 р.), від 30.04.13 р. на суму 67 972,36 грн. (за квітень 2013 р.), від 31.10.13 р. на суму 192 549,27 грн. (за жовтень 2013р.), від 30.11.13 р. на суму 273 700,05 грн. (за листопад 2013 р.) та від 31.12.13 р. на суму 460 859,36 грн. (за грудень 2013 р.).

Пунктом 6.1. договору № 174-ТЕ-6 встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором № 174-ТЕ-6.

Сплата поставленого природного газу відбувалась згідно реєстру прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ТОВ "Пульсар-Інвест" та банківських виписок, доданих до матеріалів справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення: 16199,66 грн. 3% річних за період: з 14.02.13 р. по 20.01.14 р., 5790,45 грн. інфляційних втрат за період: листопад 2013 року - лютий 2014 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується 3 % річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 908/2195/13 від 21.11.2013 р.

Таким чином, судом встановлено, що правильною сумою до стягнення 3 % річних є 16008,65 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення 3 % річних слід відмовити.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 5780,25 грн., виходячи з наступного.

Суд виходив з того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також, судом були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, згідно якого, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (за спірним Договором остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач при розрахунку інфляційних втрат виходив з суми заборгованості по кожному спірному акту окремо, починаючи нараховувати інфляційні втрати по Акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2013 р.

Слід зазначити, що позивач помилково нараховує інфляційні втрати на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат за попередній період. При перевірці розрахунку інфляційних втрат по Акту приймання-передачі за жовтень 2013 р. судом встановлено, що до стягнення інфляційних втрат по Акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2013 р. підлягає сума 1124,20 грн. Аналогічно по акту за грудень 2013 року, правильна сума - 3275, 42 грн.

Згідно п. 1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, позивачем фактично двічі нараховано інфляційні втрати по вищевказаним спірним Актам приймання-передачі природного газу, що порушує норми Конституції України.

На підставі вищевикладеного, правильною сумою до стягнення інфляційних втрат є сума в розмірі 5780,25 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 76700,42 грн. пені за період: з 14.02.13 р. по 20.02.14 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору № 174-ТЕ-6 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується пеня, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, судом перевірено заявлений позивачем розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою до стягнення пені є сума в розмірі 76268,11 грн., яка підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-Інвест" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Декабристів, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 31297266) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 32965924) 76268 (сімдесят шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 11 коп. пені, 5780 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 25 коп. втрат від інфляції, 16008 (шістнадцять тисяч вісім) грн. 65 коп. 3% річних, 1961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн. 14 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя А.О. Науменко