Рішення № 44239509, 18.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.15р. Справа № 904/1726/15

За позовом Вищого професійного училища №17, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КАРКАС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3% річних та інфляційних

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Кіряхно Л.П., дов. №03-612 від 03.12.14р.

Павлова Г.В., дов. №03-60 від 29.01.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2015р. Вище професійне училище №17 звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КАРКАС" про стягнення заборгованості в розмірі 13 073,00грн.

08.04.2015р. позивач подав до суду уточнені позовні вимоги, в яких просив стягнути з відповідача:

- розмір збільшення заборгованості від суми 6 344,88грн. на інфляційне збільшення та 3% річних у розмірі 2 771,41грн.;

- розмір збільшення заборгованості від суми 11 006,28грн. на інфляційне збільшення та 3% річних у розмірі 2 612,41грн.;

- 4 012,00грн. в порядку регресу і розмір збільшення заборгованості від суми 4 012,00грн. на інфляційне збільшення та 3% річних у розмірі 4 772,61грн.

13.05.2015р. позивач подав до суду уточнені позовні вимоги, в яких просив стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати та 3% річних в результаті несплати суми 6 344,88грн., а саме 2 246,10грн. з урахуванням індексу інфляції та 539,75грн. 3% річних;

- інфляційні втрати та 3% річних в результаті несплати суми 11 006,28грн., а саме 2 366,35грн. з урахуванням індексу інфляції та 246,06грн. 3% річних;

- 4 012,00грн. основного боргу, 694,00грн. інфляційних втрат та 66,61грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не сплатив заборгованість, стягнуту за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14, у розмірі 6 344,88грн., а також не сплатив суму 11 006,28грн., стягнуту за даним рішенням в порядку регресу. У зв"язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на дані суми за період прострочення оплати. Крім того позивач зазначає, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.08.2014р. (провадження №22-ц/774/6138/14) з нього на користь Нестюріна Г.М. стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 512,00грн. та моральну шкоду в розмірі 500,00грн., які позивач перерахував у повному обсязі ГУДКСУ у Дніпропетровській області на користь Нестюріна Г.М. У зв"язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки в порядку регресу у розмірі 4 012,00грн., а також нараховані на них інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, 16.03.2015р. подав до суду відзив на позов, в якому просить суд припинити провадження у справі, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14 з відповідача вже стягнуто заборгованість за договором №11-12/9 від 07.11.2011р. у розмірі 16 556,28грн.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15.05.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. (набрало законної сили 08.07.2014р.) у справі №904/2408/14 за позовом Вищого професійного училища № 17 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" про стягнення 16 556 грн. 28 коп. встановлено, що 07.11.2011р. між Вищим професійним училищем №17 (далі - позивач, навчальний заклад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" (далі - відповідач, підприємство) був укладений договір №11-12/9 про надання робочих місць для проходження учнями Вищого професійного училища №17 м. Дніпропетровська виробничого навчання та виробничої практики, за умовами якого навчальний заклад направляє на підприємство для проходження виробничого навчання та виробничої практики учнів.

Відповідно до п.3.5. договору підприємство зобов'язалось забезпечити облік виконаних кожним учнем робіт та оплату їх праці відповідно до "Положення про організацію навчально - виробничого процесу у професійно - технічних навчальних закладах", затвердженого наказом МОН України № 419 від 30.05.2006р. За виконані учнями роботи під час виробничого навчання чи виробничої практики забезпечувати їм оплату праці згідно з встановленими нормами і тарифами, але не менше мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про держбюджет на поточний рік".

Нараховані кошти у розмірі 100% перераховуються на розрахунковий рахунок навчального закладу у встановленому порядку з метою виплати 50% заробітної плати учням за проходження виробничого навчання та виробничої практики та інших 50% для використання навчальним закладом з метою здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально - матеріальної бази училища, на соціальний захист учнів, проведення культурно - масової і фізкультурно - спортивної роботи (п.3.6 договору).

Даним рішенням також встановлено, що відповідач за квітень 2012р. повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 4 376,00грн. та за травень 2012р. також 4 376,00грн. Загальна заборгованість по заробітній платі за вказаний період становила 8 752,00грн. Відповідач частково сплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 408,12грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 6 344,88грн.

Крім того, рішенням суду від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14 встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.10.2013р. (провадження №22-ц/774/8057/13) у справі за позовом Нестюріна Григорія Миколайовича до Вищого професійного училища №17, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас", про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди з Вищого професійного училища №17 на користь Нестюріна Г.М. стягнуто борг по заробітній платі у розмірі 11 006,28грн. Позивачем у повному обсязі виконано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.10.2013р. та виплачено учню Нестюріну Г.М. заборгованість у розмірі 11 006,28 грн., у зв"язку з чим Вище професійне училище №17 у справі №904/2408/14 просило стягнути з відповідача (ТОВ "Майстер-Каркас") дану суму в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Каркас" на користь Вищого професійного училища № 17 заборгованість у розмірі 16 556, 28грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (а.с.24-32, 69).

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість, стягнуту рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на заборгованість у розмірі 6 344,88грн., а також на суму 11 006,28грн., стягнуту в порядку регресу, за період прострочення оплати.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 06.06.2012р. по 05.04.2015р. у розмірі 539,75грн. та інфляційні з червня 2012р. по квітень 2015р. у розмірі 2 246,10грн., нараховані на заборгованість у розмірі 6 344,88грн.

Оскільки у договорі №11-12/9 від 07.11.2011р. не встановлено строк оплати, а позивачем не надано доказів пред"явлення відповідачу вимоги, суд вважає, що прострочення оплати виникло з наступного дня після набрання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14 законної сили, тобто з 09.07.2014р.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних, які нараховані на 6 344,88грн., з 09.07.2014р. по 05.04.2015р., встановив, що вони складають 141,33грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних, нарахованих на 6 344,88грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується інфляційних, нарахованих на 6 344,88грн., то з серпня 2014р. (місяць, наступний за місяцем, в якому мав буди здійснений платіж) по березень 2015р. вони складають 2 163,32грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних, нарахованих на 6 344,88грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 246,06грн. та інфляційних у розмірі 2 366,35грн., які нараховані на суму 11 006,28грн., стягнуту в порядку регресу, не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14, суму 11 006,28грн. було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КАРКАС" на користь Вищого професійного училища №17 в порядку регресу на підставі ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 246,06грн. та інфляційних у розмірі 2 366,35грн., які нараховані на суму 11 006,28грн., відсутні.

До того ж рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.08.2014р. (провадження №22-ц/774/6138/14) у справі за позовом Нестюріна Григорія Миколайовича до Вищого професійного училища №17 про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду та моральної шкоди з Вищого професійного училища №17 на користь Нестюріна Г.М. стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 512,00грн. та моральну шкоду в розмірі 500,00грн., які позивач перерахував у повному обсязі ГУДКСУ у Дніпропетровській області на користь Нестюріна Г.М. (а.с.33-35, 42).

Позивач у даній справі просить стягнути з відповідача збитки в порядку регресу у розмірі 4 012,00грн., а також нараховані на них 694,00грн. інфляційних втрат та 66,61грн. 3% річних.

За ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позивачем не надано доказів пред"явлення відповідачу вимоги щодо сплати збитків у розмірі 4 012,00грн., суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4 012,00грн. збитків, 694,00грн. інфляційних втрат та 66,61грн. 3% річних слід відмовити.

Доводи відповідача про те, що провадження у справі підлягає припиненню, суд вважає безпідставними, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014р. у справі №904/2408/14 з відповідача стягнуто заборгованість за договором №11-12/9 від 07.11.2011р. у розмірі 16 556,28грн., а у даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на цю заборгованість за період прострочення оплати.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз. 4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КАРКАС" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, ЄДРПОУ 34059099) на користь Вищого професійного училища №17 (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49а, ЄДРПОУ 02541444) 3% річних у розмірі 141,33грн. (сто сорок одна грн. 33коп.), інфляційні у розмірі 2 163,32грн. (дві тисячі сто шістдесят три грн. 32коп.) та 413,99грн. (чотириста тринадцять грн. 99коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2015р.

Суддя В.І. Петрова