Ухвала суду № 44239085, 12.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» СлавкіноїМарини Анатоліївни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року представник позивачів - ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом про стягнення з відповідача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_4 грошових коштів за договором №831054/2014 у розмірі 207735,34грн., на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором №831145/2014 у розмірі 228242,47грн., а також, на користь ОСОБА_5 грошових коштів за договором №659165/2013 у розмірі 191622,47грн.

Ухвалою судді від 17.10.2014р. позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів було роз'єднано. Виділено в окреме провадження позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів. Ухвалою судді від 17.10.2014р. відкрито провадження у цивільній справі №761/28072/14-ц (провадження №2/761/7774/2014) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів.

Унікальний номер справи: 761/28072/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6407/2015Головуючий у суді першої інстанції: Гриньковська Н.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 01.08.2013 між ним та відповідачем було укладено Договір банківського вкладу «Швейцарський «Постійний» №627279/2013 (в національній валюті), відповідно до п.1.3. якого сума початкового вкладу складає 205000,00грн., із виплатою процентів за ставкою 18% річних для першого строку дії вкладу. Зазначає, що відповідно до п. 1.8. договору протягом строку дії вкладу вкладник має право звернутися до банку з пропозицією збільшити суму вкладу. Так, 01.11.2013р. він збільшив суму вкладу на 9199,00 грн., а 21.01.2014р. він збільшив суму вкладу на 10100,00 грн. Таким чином, загальна сума вкладу позивача за договором №627279/2013, з урахуванням поповнень складала 224299,00 грн., за умовами п. 1.7. якого, датою вимоги вкладу є 01.11.2013 р., тобто строк дії вкладу 3 місяці. При цьому, датою вимоги пролонгованого вкладу є дата, що співпадає з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору.

Крім того, позивач зазначає, що 30.07.2014 до договору №627279/2013 було укладено додатковий договір №1, згідно з п.1 якого сторони встановили, що у тексті договору, а також в усіх додаткових угодах до нього, вважати такими, що призупинили свою дію, всі умови щодо можливості автоматичної пролонгації вкладу. В зв'язку із цим, перша дата вимоги вкладу, вирахувана відповідно до умов договору, останнім днем розміщення вкладу, і при її настанні до відносин сторін застосовуються відповідні положення договору. В цей же день, позивач виразив бажання припинити дію договору №627279/2013 та повернути вклад, проте, відповідач відмовився повертати суму вкладу та нараховані відсотки, проте, відповідач відмовився повертати суму вкладу та відсотки. Також, як вказує позивач, 07.08.2014р., з метою пролонгації договору №627279/2013, між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «НВУ «Щомісячний» №831145/2014, відповідно до п.1.3. якого сума початкового вкладу складає 220000,00грн., зі сплатою процентів за ставкою 22,5% річних на перший місяць дії вкладу. З другого по тринадцятий місяць дії вкладу стандартна ставка за вкладом встановлюється згідно умов вкладу оголошених на інтернет-сайті банку. Згідно умов п.1.7. договору №831145/2014 датою вимоги вкладу є 07.09.2015р., а датою вимоги пролонгованого вкладу є дата, що співпадає з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору. Зазначає, що відповідно до п.1.6. договору №831145/2014 при достроковому закритті вкладу проценти за вкладом, нараховуються/перераховуються у повному обсязі згідно договору за кожен повний один місяць дії вкладу. За кожен неповний одно місячний строк дії вкладу - за процентною ставкою для випадків дострокового закриття у розмірі, що діє на день закриття вкладу за цим видом вкладу у відповідній валюті, за відповідним строком, відповідною сумою початкового вкладу та відповідною періодичністю виплати процентів. Як вказує позивач, ним своєчасно та в повному обсязі виконані зобов'язання по розміщенню грошових коштів на вкладному рахунку. В серпні 2014 року, з метою повернення суми вкладу, позивач звертався до відповідача із відповідними заявами, проте, відповідачем вклад не повернуто, проценти не сплачено, що зумовило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В подальшому позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2014, та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти за договором банківського вкладу №831145/2014 від 07.08.2014р. у розмірі 118661,31грн., в тому числі: заборгованість за вкладом - 116250,17грн., 3% річних - 650,96грн., інфляційні втрати - 1760,00грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів - задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ - 19017842) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) грошові кошти за договором банківського вкладу «НВУ «Щомісячний» №831145/2014 (в національній валюті України) від 07.08.2014 в розмірі 118 661,31 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 31 коп.), з яких: 116 250,17 грн. (сто шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 17 коп.) - сума вкладу, 650,96 грн. (шістсот п'ятдесят гривень 96коп.) - 3% річних, 1 760,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 00 коп.) - інфляційні втрати. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ - 19017842) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 186,61 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 61 коп.).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення грошових коштів - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна М.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року скасувати, та ухвалити в справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що при ухваленні вказаного рішення судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги обставину - всі дії Національного банку України та банків України викликані необхідністю стабілізації економічної ситуації в країні, підтримання стабільності банківської системи в цілому, а отже й захисту інтересів клієнтів банків.

Зазначає, що Банк виплатив позивачу всю суму коштів за договором банківського вкладу №831145/2014 (в національній валюті), що підтверджується випискою по поточному рахунку, тому позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Апелянт посилається, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», тому протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають прав заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги позивача будуть включені у чергу відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснень платежів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.08.2013 р. між ОСОБА_2 (далі - позивач/вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерним банк» (далі - відповідач/банк) було укладено договір банківського вкладу «Швейцарський «Постійний» №627279/2013 (в національній валюті) (далі-договір банківського вкладу №627279/2013), відповідно до п.1.3. якого сума початкового вкладу складає 205 000,00 грн., із виплатою процентів за ставкою 18% річних для першого строку дії вкладу (а.с.22).

Факт внесення вкладником коштів на вкладний рахунок підтверджується квитанцією від 01.08.2013 (а.с.23).

Відповідно до п. 1.8. договору банківського вкладу №627279/2013 протягом строку дії вкладу вкладник має траво звернутися до банку з пропозицією збільшити суму вкладу. Так, 01.11.2013 р. вкладник збільшив суму вкладу на 9 199,00г рн., що підтверджується квитанцією №33255 від 01.11.2013 р. (а.с.24), згодом, 21.01.2014 р., вкладник збільшив суму вкладу на 10 100,00грн., що підтверджується квитанцією №907242 від 21.01.2014 р. (а.с.24).

Таким чином, загальна сума вкладу позивача за договором банківського вкладу №627279/2013, з урахуванням поповнень, складає 224 299,00грн.

Відповідно до п. 1.7. договору банківського вкладу №627279/2013 датою вимоги вкладу є 01.11.2013 р., тобто строк дії вкладу 3 місяці. При цьому, датою вимоги пролонгованого вкладу є дата, що співпадає з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору.

Судом першої інстанції також встановлено, що 30.07.2014 р. до договору банківського вкладу №627279/2013 було укладено додатковий договір №1, згідно з п.1 якого сторони встановили, що у тексті договору, а також, в усіх додаткових угодах до нього, вважати такими, що призупинили свою дію, всі умови щодо можливості автоматичної пролонгації вкладу. В зв'язку із цим, перша дата вимоги вкладу, вирахувана відповідно до умов договору, останнім днем розміщення вкладу, і при її настанні до відносин сторін застосовуються відповідні положення договору.

Крім того, судом встановлено, що 07.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «НВУ «Щомісячний» №831145/2014 (в національній валюті України) (далі-договір банківського вкладу №831145/2014), відповідно до п.1.3. якого сума початкового вкладу складає 220000,00грн., зі сплатою процентів за ставкою 22,5% річних на перший місяць дії вкладу (а с.26).

Факт внесення вкладником коштів на вкладний рахунок підтверджується меморіальним ордером №289413 від 07.08.2014 (а.с.27).

Згідно умов п.1.7. договору банківського вкладу №831145/2014 датою вимогі вкладу є 07.09.2015р., а датою вимоги пролонгованого вкладу є дата, що співпадає з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору.

Відповідно до п.1.6. договору банківського вкладу №831145/2014 при достроковому закритті вкладу проценти за вкладом, нараховуються/перераховуються в повному обсязі згідно договору за кожен повний 1 (один) місяць дії вкладу. За кожен неповний 1 (одно) місячний строк дії вкладу - за процентною ставкою для випадків дострокового закриття у розмірі, що діє на день закриття вкладу за цим видом вкладу відповідній валюті, за відповідним строком, відповідною сумою початкового вкладу та відповідною періодичністю виплати процентів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт своєчасного виконання позивачем зобов'язань по розміщенню грошових коштів на вкладних рахунках за договорами банківського вкладу.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2014 р. та 21.08.2014 р. позивач звертався до відповідача із заявами в про повернення суми вкладу (а.с.28, 29), проте відповідачем, станом на дату розгляду справи, повернуто лише частину суми вкладу, а решта вкладу, в розмірі 116 250,17грн., відповідачем позивачу не повернута. Зазначене підтверджується випискою по особовому рахунку вкладника з 19.11.2014 по 21.11.2014 (а.с.67). Доказів зворотного суду не надано.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно з ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно встановив, що вкладник за договором банківського вкладу, в силу ст.1060 ЦК України, вправі вимагати від банку повернення здійсненого вкладу в будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати вклад у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.І ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за договором банківського вкладу «НВУ «Щомісячний» №831145/2014 (в національній валюті України) від 07.08.2014 в розмірі в сумі 116 250,17 грн., а також, згідно розрахунку позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу №831145/2014, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 650,96 грн. та інфляційні втрати в сумі 1760,00грн., а всього 118 661,31грн.

Також вірним є, відповідно до ст.88 ЦПК України, стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 1 186,61 грн.

При цьому колегія суддів відносно доводів апеляційної скарги, що Банк виплатив позивачу всю суму коштів за договором банківського вкладу №831145/2014 (в національній валюті), зазначає, що вони не знайшли підтвердження матеріалами справи, зокрема з виписки по поточному рахунку ОСОБА_2, наданої апелянтом, вбачається залишок суми до виплати вкладнику 116 250,17 грн.

Відносно доводів апеляційної скарги, що оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», вимоги позивача будуть включені у чергу відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснень платежів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, колегія суддів також не приймає їх з огляду на наступне.

Нормами п.2 ст.1066 ЦК України визначено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Крім того, згідно п.3 ст.1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Матеріалами справи знаходить підтвердження звернень позивача з заявою про повне повернення суми вкладу 14.08.2014 р. та 21.08.2014 р., та наявність постанови Правління Національного банку України №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», що датована 19.03.2015 р.

З огляду на вказане, сама по собі наявність рішення про ліквідацію банківської установи від 19.03.2015 р. не може слугувати підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки за період з дня звернення позивача з вимогою про видачу грошових коштів з депозитних рахунків до дня запровадження тимчасової адміністрації у відповідача було достатньо часу для здійснення повної видачі грошових коштів позивачу.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: