Постанова № 44238549, 18.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5881/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преса Трейд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2015 року № 29226552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5881/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» перебуває на обліку в ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

На підставі наказу від 19 лютого 2015 року № 449, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Преса-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Конкорд Лоджистик» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 04 березня 2015 року № 182/26-55-22-09/35371243.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 100000,00 грн. за жовтень 2014 року.

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 23 березня 2015 року № 29226552209, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 100000,00 грн., за штрафними санкціями – 50000,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Конкорд Лоджистик».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 04 березня 2015 року № 182/26-55-22-09/35371243.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистик», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Конкорд Лоджистик» (рекламіст) укладено договір від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати послуги щодо якісного та своєчасного виготовлення для замовника рекламних аудіо роликів (надалі - аудіоматеріали), а також послуги щодо розміщення рекламних матеріалів замовника (або його клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Ретро FM», радіостанції «Europa Plus» у відповідності з умовами даного договору та додатками до нього. Період, загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів, графік виходу реклами зазначаються в додатках до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

Пунктом 3 договору визначено обов’язок рекламіста узгодити з позивачем медіа-план розміщення рекламних матеріалів, організувати проведення рекламної кампанії шляхом розміщення аудіо ролика в рекламних блоках визначених договором радіостанцій, почати проведення рекламної кампанії лише після узгодження всіх питань з замовником, надати для підписання звіти щодо наданих рекламних послуг у вигляді актів наданих послуг.

Вартість послуг, що надаються рекламістом у відповідності до умов цього договору, визначається додатками до нього.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Конкорд Лоджистик» укладено договір від 02 жовтня 2014 року № 16/10 про надання рекламних послуг, умови якого ідентичні умовам договору від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг, крім радіостанцій, на яких мають розміщуватись рекламні матеріали («Джем ФМ», «Голос столиці», «Наше радіо»).

На підтвердження виконання робіт в рамках укладених договорів позивачем долучено до матеріалів справи медіа-плани, акти надання послуг від 31 жовтня 2014 року № 15, 16.

В свою чергу, ТОВ «Конкорд Лоджистик» виписало позивачу податкові накладні від 31 жовтня 2014 року № 15, 16, які стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 18 листопада 2014 року № 3325, 3348.

Відповідач, обгрутнтовуючи законність донарахування позивач ПДВ за жовтень 2014 року, виходив з того, що від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Конкорд-Лоджистик» по взаємовідносинам з постачальниками у зв’язку з незнаходженням останнього за податковою адресою. Крім того, відповідачем згідно інформаційних баз даних встановлено, що на ТОВ «Конкорд-Лоджистик» працює одна особа, інформація щодо наявності основних засобів, у т.ч. транспортних, складських приміщень відсутня, не встановлено взаємовідносини з безпосередніми розміщувачами реклами радіостанції «Наше радіо», «Джем ФМ», «Голос столиці», «Ретро ФМ», «Europa Plus» тощо.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість в розмірі 54000,00 грн. згідно податкової накладної від 31 жовтня 2014 року № 15 та в розмірі 4600,00 грн. на підставі податкової накладної від 31 жовтня 2014 року № 16, виписаних ТОВ «Конкорд Лоджистик» у зв’язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем зазначено, що ним здійснюється господарська діяльність в сфері продажу періодичних видань, газет, журналів, канцелярського приладдя, іншої супутньої продукції, в т.ч. продовольчі товари підакцизної групи. З метою підвищення інформативності споживачів, стимулювання їх інтересу та підвищення рівня споживання товарів позивачем були придбані послуги з розміщення рекламної кампанії на радіо за жовтень 2014 у ТОВ «Конкорд Лоджистик», які в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме економічної доцільності придбання у ТОВ «Конкорд Лоджистик» рекламних послуг з виготовлення рекламних аудіо роликів та розміщення рекламних матеріалів в рекламних блоках радіостанцій.

Разом з тим, позивачем не надано як до перевірки, так і під час судового розгляду справи документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Згідно укладених між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистик» договорів, останнє зобов’язалось надати позивачу послуги щодо якісного та своєчасного виготовлення рекламних аудіо роликів, а також послуги щодо розміщення рекламних матеріалів в рекламних блоках радіостанцій, визначених договорами у відповідності з умовами даного договору та додатками до нього, при цьому визначивши період, загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів, графік виходу реклами.

Крім того, договорами визначено обов’язок рекламіста узгодити з позивачем медіа-план розміщення рекламних матеріалів, організувати проведення рекламної кампанії шляхом розміщення аудіо ролика в рекламних блоках визначених договором радіостанцій, почати проведення рекламної кампанії лише після узгодження всіх питань з замовником, надати для підписання звіти щодо наданих рекламних послуг у вигляді актів наданих послуг.

Вартість послуг, що надаються рекламістом у відповідності до умов цього договору, визначається додатками до нього.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання умов договорів. При цьому судом не приймаються до уваги надані позивачем медіа-плани у зв’язку з відсутністю в них жодних посилань на договір, на виконання якого вони надані, не надано додатків, згідно яких визначалась вартість наданих послуг.

Суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи обумовлених договорами додатків, які, відповідно до умов договорів, є їх невід’ємною частиною.

Стосовно виконання послуг з виготовлення ТОВ «Конкорд Лоджтистик» рекламних аудіо роликів в рамках договору від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження їх надання позивачу.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять ані кінцевого результату наданих послуг ані звітів про кількість та обсяг виконаних робіт.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак, в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ «Конкорд Лоджистик» послуг, оскільки навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ «Конкорд Лоджистик» неможливо встановити мету та подальше їх використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Також, судом надавався час позивачу для приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного товару, проте у встановлений строк докази не надані позивачем.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що відхиляються посилання контролюючого органу на висновки актів перевірок ТОВ «Конкорд Лоджистик» та його контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність доказів реальності операцій й використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого орган про порушення ТОВ «Преса-Трейд» п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3000,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 300,00 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2700,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» (код ЄДРПОУ 35371243) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2700,00 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник