Постанова № 44238507, 18.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5425/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексу - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2015 року № 0007411501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5425/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2015 року.

В судовому засіданні 15 квітня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» (код ЄДРПОУ 35275581) у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 січня 2015 року № 9/26-54-15-01-11.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 9998,00 грн. за листопада 2014 року.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 березня 2015 року № 0007411501 Товариству з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану варстість на загальну суму 12497,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 9998,00 грн., за штрафними санкціями - 2499,50 грн.

Позивач не погоджується із такими висновками Акта перевірки та вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки до складу податкового кредиту за листопад 2014 року віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., яка помилково не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, проте з урахуванням подвійного внесення до рєстру податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 8 на таку ж суму, не призвело до змін розрахунків із бюджетом або на визначення від'ємного значення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України вказує, що підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є здійснення відповідних господарських операцій та наявність податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість, оформлених у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних; у свою чергу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Водночас, у випадку виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, законодавець передбачив можливість для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» отримано товар (масив електронних одиниць Inter Telecom) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» на загальну суму 539910,00 грн., що підтверджується копією рахунку-фактури № СФ-0000026 від 28 листопада 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінайті» виписано на користь позивача податкові накладні від 30 листопада 2014 року № 5 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 6 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 8 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 11 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 12 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 13 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 14 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 15 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн.,

Як встановлено судом, при реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем помилково двічі включено до реєстру податкову накладну № 8 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн. та не включено податкову накладну № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн.

У свою чергу, судом встановлено, що податкова накладна від № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн. оформлена у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією №2.

З реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які подавались позивачем до декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, вбачається повний перелік податкових накладних, що у свою чергу підтверджує загальну суму здійснених позивачем операцій.

Відтак, враховуючи, що податкові накладні від 30 листопада 2014 року № 7 та № 8, виписані контрагентом позивача на однакові суми, а саме 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., суд приходить до висновку, що відповідна помилка при заповненні податкової звітності не вплинула на розрахунки із бюджетом або на визначення розміру від'ємного значення.

Зворотного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень суду не доведено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року суму 9998,00 грн. на підставі податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 7, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінайті».

Також, суд звертає увагу, що помилкове зазначення позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних номеру податкової накладної №8 не позбавляє Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» прав на податковий кредит та не є підставою для висновку про заниження суми грошового зобов'язання, оскільки підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є саме податкова накладна.

Відповідно до пунктів 201.14, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимогрозділу II цього Кодексу.

За таких підстав, висновки Акта перевірки про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 9998,00 грн. є помилковими, відповідно, визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 березня 2015 року № 0007411501 - протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 березня 2015 року № 0007411501.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, ЄДРПОУ 352755581) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник