Постанова № 44238490, 18.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/5933/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення № 143426552209 від

20.10.2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (далі по тексту – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексу – відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення – рішення від 20 жовтня 2014 року № 143426552209.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем помилково за наслідками перевірки договірних відносин з контрагентами позивача виніс податкове повідомлення - рішення про визначення грошових зобов'язань по податку на додану вартість, чим неправомірно переклав відповідальність за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів на сторону договору, на яку такі обов'язки, а отже, і відповідальність зазначеними договорами покладені не були.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами виконання договірних відносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 02 жовтня 2014 року № 2069/26-55-22-09, наказу від 02 жовтня 2014 року № 2849, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (код ЄДРПОУ 36387249) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Хілс плюс» (код ЄДРПОУ 38239402) за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року.

За результатами перевірки складно Акт від 03 жовтня 2014 року № 916/26-55-22-09/36387249 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за березень у сумі 364724,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 03 жовтня 2014 року № 916/26-55-22-09/36387249 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення:

- №143426552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 547086,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 364724,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 182362,00 грн.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що зумовили прийняття рішень про збільшення сум грошових зобов'язань по податку додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган посилаючись на відсутність реального виконання договору суборенди від 05 листопада 2013 року № ХП-ФМЕ/13, укладеного між позивачем та ТОВ «Хілс плюс», не підтвердження фактів виконання зазначеного договору, дійшов висновку про безпідставне віднесення сум до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації, отриманої від інших регіональних податкових органів у формі актів про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача, в якому зазначено про не підтвердження реальності правовідносин по взаємовідносинах з платниками податків та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при виконанні договорів за період, що перевірявся.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» зареєстроване 03 березня 2009 року у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації.

Основним видом господарської діяльності позивач є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 51.39.0) та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (КВЕД 52.11.0).

Відповідно до договору суборенди від 05 листопада 2013 року № ХП-ФМЕ/13, укладеного між ТОВ «Хілс плюс» (орендар) та ТОВ «Фудмережа» (суборендар), відповідно до якого орендар передає, а суборендар бере в тимчасове користування площі у нежитловому приміщенні, описані у пункті 1.2 Договору для розміщення суборендарем магазину продовольчих та непродовольчих товарів, площею 7906,00 кв.м. та здійснення іншої статутної діяльності.

Об’єкт суборенди скаладається з нежитлових приміщень загальною площею 17939,10 кв.м. суборендар має право користування загальними площами, а саме: входом з вулиці. Об’єкт суборенди знаходиться за наступною адресою: м. Севастополь, вулиця Вакуленчука, 29 (пункт 1.2 Договору).

Орендар користується об’єктом суборенди на підставі договору оренди б/н від 19 липня 2006 року, що укладений між ПАТ «Мусон» (орендодавець) та ТОВ «Квіза-Трейд» (орендар), з подальшою заміною з 07 червня 2012 року сторони Орендаря в договорі б/н від 19 липня 2006 року на ТОВ «Хілс плюс» (пункт 1.3 Договору).

На підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Фудмережа» надало копію договору суборенди від 05 листопада 2013 року № № ХП-ФМЕ/13, додаткові угоди до договору суборенди від 05 листопада 2013 року № № ХП-ФМЕ/13, додаток № 1 до договору суборенди від 05 листопада 2013 року № № ХП-ФМЕ/13, договору б/н від 19 липня 2006 року, договору про заміну сторони (орендаря) до договору б/н від 19 липня 2006 року, акти приймому передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31 березня 2014 року № 911479276 та № 911469362, податкові накладні від 31 березня 2014 року №№ 1,2, податкову декларацію за березень 2014 року з додатками.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідно до ліцензій від 08 травня 2013 року № 011094 та № 010892, виданими РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Севастополі, ТОВ «Фудмережа» здійснює роздрібну тогрівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами з 01 травня 2013 року по 30 квітня 2014 року за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29.

Також, відповідно до довідок про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів від 01 квітня 2013 року № 194 та від 18 березня 2014 року № 168, за місцем здійснення торгівельної діяльності за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, зареєстровано 20 реєстраторів розрахункових операцій.

На підтвердження виконання умов договору суборенди від 05 листопада 2013 року № ХП-ФМЕ/13, позивачем також надано звіт від 08 квітня 2014 року про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій за березень 2014 року, з яких вбачається, що суму за звітний місяць від здійснення торгівельної діяльності за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 склала 10610765, 04 грн.

Крім того, судом встановлено, що даний звіт поданий позивачем до контролюючого органу засобами електронного зв’язку 08 квітня 2014 року, що підтверджується квитанціями №№ 1,2, наявними в матеріалах справи.

У свою чергу, позивачем на спростування висновків контролюючого органу надано суду заяву від 18 квітня 2014 року №22/04 від контрагента позивача –ТОВ «Хілс плюс» відносно порушення ТОВ «Мусон» порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у березні 20014 року, а саме, відмова останнього у наданні податкової накладної на користь ТОВ «Хілс плюс». Вказана заява подана разом із копіями первинних документів - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" . Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Хілс плюс» на ім'я позивача за результатами виконання відповідних договорів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Хілс плюс» вказано на акт «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Хілс плюс» (код ЄДРПОУ 38239402) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Мусон» (код ЄДРПОУ 14314707) за березень 2014 року та подальшої реалізації ТОВ «Фудмережа» (код ЄДРПОУ 36397249)» від 05 вересня 2014 року № 2717/26-55-22-07/38239402.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

За відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності ТОВ «Хілс плюс», покладення в основу висновків акту перевірки від 05 вересня 2014 року № 2717/26-55-22-07/38239402 без наведення доказів суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

В силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та/або несплату податкових зобов'язань платниками податку - контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання документів щодо цих правочинів не уповноваженими на те особами.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд прийшов до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 жовтня 2014 року № 143426552209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (ЄДРПОУ 36387249) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімсот сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник