Постанова № 44238345, 14.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2015 року № 826/4687/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" до третя особаВідділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1провизнання протиправними арештів та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправними арештів та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно прийняли постанови про арешт на все майно від 12.01.2012 № 30586353, від 26.03.2014 № 42456968, від 23.05.2014 № 43417060, від 28.01.2015 № 46217472 (В ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва), від 12.09.2012 № 34226173, від 09.12.2013 № 41005947 (Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві), від 04.06.2013 № 35728996 (Підрозділ примусового виконання рішень В ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області), без наявності підстав для їх прийняття, визначених законодавством, оскільки нерухоме майно: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 05.09.2006, а тому, на думку позивача, він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

У судовому засіданні 07.05.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 3 у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог суду не надали.

У судовому засіданні 07.05.2015 представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечив, 07.05.2015 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, стверджуючи, що накладення арешту на майно, що на праві власності належить ОСОБА_1, а не товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", є виконавчою дією в рамках певних виконавчих проваджень, в той час як позивач не являється стороною виконавчого провадження, а тому не має відношення до накладеного арешту на майно.

У судовому засіданні представник третьої особи проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 07.05.2015 предстанвиком третьої особи було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що позивач пропустив встановлений законодавством 10-тиденний строк на оскарження рішень та дій органів виконавчої служби.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та стверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" лише після звернення нотаріуса, а саме: 13.03.2015 дізналося про постанови від 12.01.2012 № 30586353, від 26.03.2014 № 42456968, від 23.05.2014 № 43417060, від 28.01.2015 № 46217472 (В ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва), від 12.09.2012 № 34226173, від 09.12.2013 № 41005947 (Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві), від 04.06.2013 № 35728996 (Підрозділ примусового виконання рішень В ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області) та накладені арешти на все майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів щодо суб'єкта.

Суд зазначає, що ні представником третьої особи, ні представником відповідача 2 не надано суду жодних доказів, які б спростовували посилання позивача на ту обставину, що останній звернувся до суду одразу після того, як йому стало відомо про порушення його прав.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах наданого строку, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача 2, третьої особи ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №2101/0906/88-002 від 05 вересня 2006 року, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 240000,00 доларів США на строк з 05 вересня 2006 року по 05 вересня 2011 року.

У зв'язку з чим, між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 05 вересня 2006 року, відповідно до якого на забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 958 кв.м.

В подальшому, публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» були відступлені права вимоги заборгованості по кредитних договорах товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", що підтверджується договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року.

13 березня 2015 року товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" стало відомо, що постановами про арешт на все майно від 12.01.2012 № 30586353, від 26.03.2014 № 42456968, від 23.05.2014 № 43417060, від 28.01.2015 № 46217472 (В ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва), від 12.09.2012 № 34226173, від 09.12.2013 № 41005947 (Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в м. Києві), від 04.06.2013 №35728996 (Підрозділ примусового виконання рішень В ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області) були накладені арешти на все майно, в тому числі на нерухоме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 05 вересня 2006 року.

Не погоджуючись з накладеним арештом на нерухоме майно, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними арештів та зобов'язання вчинити дії.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення» охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно з частинами першою та другою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Частиною четвертою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до частини шостої статті 54 зазначеного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання та залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною другою статті 25 зазначеного Закону встановлено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 у справі № 2а-2679/12/2670.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачами було правомірно накладено арешти на майно боржника (ОСОБА_1), а саме: на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1.

Позивачем доказів та пояснень на підтвердження факту звернення до відповідачів щодо зняття арешту з майна, що перебуває в нього у іпотеці, а саме: житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями (365,2 кв.м.) на земельній ділянці (9,58 сот.) АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачами було правомірно накладено арешти на майно боржника постановами від 12.01.2012 №30586353, від 26.03.2014 №42456968, від 23.05.2014 №43417060, від 28.01.2015 № 46217472 (ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва), від 12.09.2012 №34226173, від 09.12.2013 №41005947 (ВДВС Головного управління юстиції в м. Києві), від 04.06.2013 №35728996 (Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Херсонській області), а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту звернення до відповідача щодо зняття арешту з майна, яке перебувало у позивача в іпотеці та на яке було накладено арешт, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов