Постанова № 44238234, 06.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2015 року № 826/4032/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у

Херсонській області, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського

районного управління юстиції у м. Києві

третя особа ДП "Скадовський морський торговий порт"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа ДП "Скадовський морський торговий порт", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до акту приймання - передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 передавалась лише кредиторська заборгованість перед державою в сумі 3600,00 грн., у той час, як сума виконавчого збору у розмірі 360,00 грн. передана не була, з огляду на що виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору у сумі 360,00 грн. повинні здійснюватись відносно ДП "Скадовський морський торговий порт" за його місцезнаходженням.

У судовому засіданні 26.03.2015 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позовних вимога заперечив, електронною поштою та через канцелярію суду від нього надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та розглядати справу без його участі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обгрунтовує тим, що відповідно до статті 25 Господарського кодексу України у разі заміни боржника у зобов'язанні усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

У судове засідання 26.03.2015 представник відповідача 1 не прибув.

Представник відповідача 2 у судове засідання 26.03.2015 не прибув, через канцелярію суду 17.03.2015 супровідним листом б/н від 16.03.2015 подав копію матеріалів виконавчого провадження № 42770942 та просив розглядати справу без його участі.

У судове засідання 26.03.2015 представник третьої особи не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , суд, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2012 старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Скадовського районного управління юстиції в рамках виконавчого провадження №31250411 з примусового виконання наказу № 5024/38/2012 виданого 07.02.2012 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ДП "Скадовський морський торговельний порт" судового збору на користь державного бюджету 3600,00 грн. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яким стягнуто з ДП "Скадовський морський торговельний порт" виконавчий збір у розмірі 360,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.09.2013 у справі №5024/38/2012 здійснено заміну боржника - ДП "Скадовський морський торговельний порт" на його правонаступника - ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі наказів Міністерства інфраструктури України №163 від 19.03.2013 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та наказу Міністерства інфраструктури України №375 від 10.06.2013"Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163", яким Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" визнано правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.

24.03.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області винесено постанови ВП № 31250411 про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено сторону виконавчого провадження (боржника) з ДП "Скадовський морський торговельний порт" на його правонаступника - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" та про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Супровідним листом № 2366 від 24.03.2015 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві направлено наступні документи: оригінал наказу Господарського суду Херсонської області №5024/38/2012 від 07.02.2012; належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Херсонської області № 5024/38/2012 від 10.09.2013 про заміну відповідача; оригінал постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 24.03.2014; оригінал постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.11.2012.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" вважаючи протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Частиною сьомою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, державний виконавець в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий збір не стягнуто має відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015 у справі К/800/46714/14.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії матеріалів виконавчого провадження № 42770942, оригінал постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №31250411 від 26.11.2012 після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 31250411 від 24.03.2014 було направлено на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві супровідним листом № 2366 від 24.03.2014.

Сторонами факт того, що відповідачем 1 виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №31250411 від 26.11.2012 виданої відділом Державної виконавчої служби Скадовського районного управління юстиції не було відкрито не заперечується.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем 1 під час вчинення дій щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору №31250411 від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві діяв з порушенням наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем не вчинено дій, передбачених частиною сьомою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", щодо відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача 1 щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання відповідача 2 вчинити дії щодо повернення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області щодо передачі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2012 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов