Постанова № 44237833, 14.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р. справа №820/1710/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Гумінської Л.М.,

представника позивача - Літвінцевої О.О.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000422201 від 10.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі акту №58/20-30-22-01/34332879 від 15.01.2015 року "Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Тайфун-2000" (код ЄДРПОУ 34332879) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 38066068) за період квітень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2014 року", висновки якого є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагента за ланцюгом правовідносин, а тому оскаржуване рішення, на думку позивача, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та обставини і норми права, зазначені в акті, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України №672871 Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000" зареєстровано як юридична особа 05.04.2006 року за кодом ЄДРПОУ 34332879 (а.с.82), позивач перебуває на податковому обліку з 05.04.2006 року за №16190 (відповідно до довідки №24221 від 07.04.2006 року - а.с.83).

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000" податковим органом направлено запит №19014/10/20-30-22-05 від 24.11.2014 року із вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" за квітень 2014 року, серед іншого, вказати, на підставі яких угод проведено придбання, чим підтверджується придбання товарів, робіт послуг, за рахунок кого проведено транспортування (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження товару, довіреності, тощо) - а.с.9.

Позивачем надано відповідь №71 від 11.12.2014 року на запит №19014/10/20-30-22-05 від 24.11.2014 року пояснення та документальне підтвердження, а саме: копії податкових, видаткових накладних, банківських виписок та рахунків на оплату (на 30 аркушах) - а.с.10-11.

На підставі Наказу начальника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №2704 від 25.12.2014 року "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ ТБ "Тайфун-2000" (код ЄДРПОУ 34332879)" (а.с.12) фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №58/20-30-22-01/34332879 від 15.01.2015 року "Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Тайфун-2000" (код ЄДРПОУ 34332879) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 38066068) за період квітень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2014 року" (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.15-21).

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів оскарження наказу про призначення перевірки та дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки.

Позивачем надано до податкового органу заперечення (вих.№29 від 30.01.2015 року) на акт Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №58/20-30-22-01/34332879 від 15.01.2015 року (а.с.22-23), відповідачем на адресу позивача надіслано лист №1816/10/20-30-22-01-23 від 05.02.2015 року "Про розгляд заперечення ТОВ ТБ "Тайфун-2000" (код ЄДРПОУ 34332879) до акту №58/20-30-22-01/34332879 від 15.01.2015 року (а.с.24).

На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000422201 від 10.02.2015 року (а.с.7).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Жержавною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" за квітень 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ", суд зазначає наступне. Між ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 38066068) та ТОВ ТБ "ТАЙФУН-2000" укладений договір поставки №0804/02 від 08.04.2014 року, предметом о є поставка олії соняшникової нерафінованої (а.с.25).

Пунктом 3.1 вищезазначеного договору передбачено, що продавець забезпечує поставку товару автотранспортом з пункту навантаження відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС на адресу відвантаження вантажоодержувача ТОВ НП "Укрхарчзбутсировина", покупець зобов'язаний надати інструкцію щодо заповнення товарно-транспортних накладних до початку поставки товару. Відповідно до п.3.6 договору №0804/02 від 08.04.2014 року товар може поставлятися тільки з додаванням всієї необхідної товарносупровідної документації:

- товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН), заповнена ваідповідно письмової інструкції покупця; - посвідчення якості Товару, видане заводом-виробником продукції; - копія експлуатаційного дозволу для потужностей об'єкту по виробництву, переробці та реалізації продовольчої продукції із зазначенням географії експорту Товару; - копія сертифікату харчової безпеки НАССР за наявності; - санітарний сертифікат, виданий районною санітарно-епідеміологічною станцією, на

серію товару за запитом Покупця).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано на запит податкового органу №19014/10/20-30-22-05 від 24.11.2014 року та долучено до матеріалів справи у ході судового розгляду копії податкових накладних №50 від 09.04.2014 року, №71 від 10.04.2014 року, №92 від 12.04.2014 року, №95 від 13.04.2014 року, №118 від 16.04.2014 року, №119 від 16.04.2014 року, №146 від 18.04.2014 року (а.с.28-34); копії видаткових накладних №445 від 09.04.2014 року, №462 від 10.04.2014 року, №495 від 12.04.2014 року, №496 від 13.04.2014 року, №526 від 16.04.2014 року, №527 від 16.04.2014 року, №575 від 18.04.2014 року (а.с.41-47); на підтвердження оплати отриманого за договором товару позивачем надано копії платіжних доручень №589 від 29.04.2014 року, №507 від 16.04.2014 року, №575 від 25.04.2014 року, №576 від 25.04.2014 року, №577 від 28.04.2014 року (а.с.98-102).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних правовідносин на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, суд перевіряє його відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем на запит податкового органу до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, договір з ТОВ МП "Термінал Укрхарчозбутсировина", жодного із зазначених у п. 3.6 Договору документів, а тому внаслідок відсутності документів, які б містили інформацію щодо заводу - виробника та посвідчення якості продукції із зазначенням якісних та кількісних характеристик олії соняшникової податковий орган не мав можливості встановити, чи саме та олія, яка придбана у ТОВ «Світ - Олія», була реалізована контрагенту-покупцю.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо ненадання до перевірки договору з ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина", оскільки, за твердженням позивача, він не був безпосередньо витребуваний у запиті №19014/10/20-30-22-05 від 24.11.2014 року, а також ненадання товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, документів складського зберігання, документів, що підтверджують якісні характеристики товару, з огляду на наступне.

Зокрема, податковим органом у п.3 запиту №19014/10/20-30-22-05 від 24.11.2014 року витребувано у позивача пояснення та документальне підтвердження щодо того, за рахунок кого проведено транспортування товару (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати походження товару, довіреності, тощо).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №0804/02 від 08.04.2014 року вантажоодержувачем товару є ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина", тобто, безпосередньо у договорі поставки зазначено вантажоодержувача товару; зазначеним договором поставки не врегульовано правовідносини між позивачем та ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина", що зумовлює об'єктивну потребу при дослідженні податковим органом реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" дослідити також і умови транспортування, отримання та зберігання товару. Окрім того, наявність договору з ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина" на момент надання відповіді на запит позивачем не заперечувалась.

Проте позивачем у відповіді №71 від 11.12.2014 року на запит податкового органу не наведено будь-яких посилань на договір з ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина" та на наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують транспортування, отримання, зберігання та якість товару.

Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.4 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Суд зазначає, що позивачем надано до податкового органу заперечення (вих.№29 від 30.01.2015 року) на акт Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №58/20-30-22-01/34332879 від 15.01.2015 року, проте зазначені документи до заперечень на акт перевірки долучені не були, а тому у податкового органу була відсутня можливість врахувати такі документ на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У письмових поясненнях вх.№01-23/13342 від 13.03.2015 року на адресу суду позивач посилається на ту обставину, що товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару та якісні посвідчення були отримані позивачем від ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина" вже після проведення перевірки (тобто після 05.01.2015 року), проте позивачем не вказано, які обставини унеможливлювали надання таких документів відповідачу одночасно із запереченнями на акт перевірки, які надано до податкового органу 30.01.2015 року.

Позивачем також не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували як отримання таких документів від ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина" після отримання запиту, надання відповіді на запит, отримання наказу про призначення проведення перевірки, акту перевірки чи надання заперечень на акт перевірки, так і доказів звернення позивача до ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина" із вимогою про надання таких документів у період з моменту отримання запиту до закінчення перевірки.

Окрім того, позивачем не надано суду пояснень щодо того, чому на запит податкового органу до перевірки не було надано акт звірки поставки і відвантаження олії рослинної від 30.04.2014 року між ТОВ ТБ "Тайфун-2000" та ТОВ МП "Термінал "Укрхарчозбутсировина", експлуатаційний дозвіл від 02.10.2013 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.07.2012 року, рахунків на оплату за договором №0804/02 від 08.04.2014 року, ВМД №1301/504010000/2014/001117 від 14.05.2014 року, копії яких надані позивачем до суду.

З урахуванням вищевикладеного, у межах спірних правовідносин між сторонами суд не надає оцінку тим доказам реальності господарських операцій, які надані позивачем до суду та не були надані до перевірки, оскільки у відповідача не було можливості врахувати такі документи при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність вимог ч.3 ст. 2 КАС України, суд з урахуванням приписів ст.44 ПК України зауважує, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у податкового органу були відсутні документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ", надання доказів реальності таких господарських операцій до суду не може слугувати підставою скасування рішення податкового органу.

Щодо формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від з ТОВ "СВІТ ОЛІЯ" податкових накладних за квітень 2014 року, суд зазначає, що при наявності такого первинного документу, як податкова накладна, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок "Тайфун-2000" (код ЄДРПОУ 34332879, адреса місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 339) на користь Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) суму судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.