Постанова № 44237642, 15.05.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/802/15

15 травня 2015 року 11 год. 30хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі доСФГ "ХЛІБОДАР" про стягнення заборгованості,ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі звернулось до суду з позовом до СФГ "ХЛІБОДАР" про стягнення заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за січень-лютий 2015 року в сумі 2632,52 грн.

Позивач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає про відсутність, на його думку, підстав для стягнення з СФГ "ХЛІБОДАР" заборгованості в силу того, що останнє є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а також з огляду те, що згідно Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії, призначені відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2005 року відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (абз. 1).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абз. 1-3 пп. 1).

Закон України №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року. До цього, діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є об'єктом оподаткування для усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетних, громадських та інші установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР визначено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 100 % від об'єкта оподаткування.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підпунктом 6.7 пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачеві розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до підпунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з січня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2 у сумі 1316,26 грн./міс. (а.с. 6-8).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народили і виховали до 14-річного віку по п'ятеро дітей та працювали у Селянському (фермерському) господарстві "Хлібодар", у зв'язку з чим їм призначено пенсію на пільгових умовах (а.с. 20-26).

В силу вимог пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, пенсіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка відшкодовується за рахунок коштів роботодавця.

Суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що СФГ "ХЛІБОДАР", як платник фіксованого сільськогосподарського податку, не є платником фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в силу вимог абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, яким фіксований сільськогосподарський податок виключено з переліку загальнодержавних податків та зборів.

Отже, платники, які в 2014 році перебували на обліку як платники фіксованого сільськогосподарського податку, з 01.01.2015 року зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми понесених з цієї дати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених їх працівникам.

Крім того, в абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, на який посилається відповідач, закріплено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Вказана норма визначає випадки коли виплата пільгових пенсій, починаючи з 01.01.2005 року, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, але, водночас, абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV встановлює порядок покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій шляхом їх відшкодування підприємствами та організаціями до Пенсійного фонду України.

Тому, наведені норми не стосуються спірних правовідносин, оскільки не змінюють чинного порядку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

За даними обліку позивача, станом на 26.02.2015 року відповідачем не внесено до Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-лютий 2015 року в загальній сумі 2632,52 грн. (а.с. 4-5, 9).

Станом на час розгляду адміністративної справи доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

В силу вимог підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №41/26486, управління Пенсійного фонду в районах здійснюють контроль за повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів та стягують у передбаченому законодавством порядку їх своєчасно не нараховані та/або не сплачені суми.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі на користь сторін не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ХЛІБОДАР" на користь Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за січень-лютий 2015 року в сумі 2632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.