Постанова № 44237610, 14.05.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1370/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Кішка О.Д.,

представника відповідача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 06.04.2015 № 1729-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2015 №5697/10/16-01-25-02-30.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання вимог податкового законодавства ПрАТ "Полтавське ХПП" своєчасно та у повному обсязі перераховано до бюджету орендну плату за землю за січень-лютий 2015 року на суму 244939,06 грн, однак з вини банківської установи зарахування зазначеної плати до бюджету не відбулося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.47-51).

Представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.02.2015 ПрАТ "Полтавське ХПП" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік, у якій самостійно нараховано до сплати суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік, у тому числі за січень-листопад у розмірі - 122469,53 грн щомісячно, грудень -122469,46 грн (а.с. 14-17).

ПрАТ "Полтавське ХПП" подано 25.02.2015 до Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 24.02.2015 № 1 на суму 122469,53 грн з визначеним призначенням платежу "орендна плата за землю за січень 2015 року" та 04.03.2015 подано платіжне доручення від 04.03.2015 № 11 на суму 170 000 грн з визначеним призначенням платежу "орендна плата за землю за лютий, березень 2015 року". Вказані платіжні доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями з відмітками банку від 25.02.2015 та від 04.03.2015 (а.с. 12-13).

Листами від 03.03.2015 №421 та від 01.04.2015 № 712 "Полтавське ХПП" повідомило контролюючий орган про перерахування орендної плати за землю згідно платіжних доручень від 24.02.2015 № 1 на суму 122469,53 грн та від 04.03.2015 № 11 на суму 170 000 грн (а.с. 10-11).

06.04.2015 ДПІ у м. Полтаві винесена податкова вимога № 1729-25 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати за землю на суму 244938,96 грн (а.с. 8).

06.04.2015 ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення № 5697/10/16-01-25-02-30 про опис майна позивача, що перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), у податкову заставу (а.с. 9).

Позивач не погодився з податковою вимогою від 06.04.2015 № 1729-25 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 06.04.2015 №5697/10/16-01-25-02-30, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Із матеріалів справи судом встановлено, що платіжні доручення від 24.02.2015 № 1 та від 04.03.2015 № 11 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з орендної плати за землю за січень-лютий 2015 року ПрАТ "Полтавське ХПП" подано до банківської установи на повну суму зобов'язань в межах граничних строків сплати та прийняті до виконання банківською установою в день їх подання.

Так, згідно статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Позивачем надано суду довідку Полтавського РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" стосовно залишку коштів ПрАТ "Полтавське ХПП" на поточному рахунку, відкритому у Полтавському РУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит (а.с.44).

Із зазначеної довідки суд встановив, що станом на 25.02.2015, тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 24.02.2015 № 1 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з орендної плати за землю на суму 122469,53 грн, залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаних зобов'язань (150 000 грн). Також, станом на 04.03.2015, тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 04.03.2015 № 11 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з орендної плати за землю на суму 170 000 грн, залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаних зобов'язань (320 000 грн). Разом з тим, перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбувалось, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжними дорученнями від 24.02.2015 № 1 та від 04.03.2015 № 11.

Таким чином, подання до установи банку платіжних доручень на перерахування грошових зобов'язань здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань у вказаній сумі припинився.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Неперерахування коштів до бюджету відбулось не з вини позивача, а з вини банку, тому відповідальність за це має нести банк, оскільки позивач здійснив передбачені законодавством дії по сплаті сум орендної плати за землю до бюджету.

У письмових поясненнях третя особа посилається на те, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" знаходиться під впливом об'єктивно обумовлених негативних макроекономічних факторів, які призвели до повернення без виконання платіжних доручень від 24.02.2015 № 1 та від 04.03.2015 № 11 (а.с.53-54).

Разом з тим, доказів щодо повернення без виконання платіжних доручень від 24.02.2015 № 1 та від 04.03.2015 № 11 та повідомлення про таке повернення позивача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суду не надано.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що лист про повернення без виконання платіжних доручень від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ПрАТ "Полтавське ХПП" не надходив.

Враховуючи, що неперерахування до бюджету орендної плати за землю не є наслідком винних дій платника податку, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна ПрАТ "Полтавське ХПП" у податкову заставу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 12.03.2015 К/800/65943/13, від 15.12.2014 К/800/45490/14.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ "Полтавське ХПП" обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №1729-25 від 06 квітня 2015 року та рішення №5697/10/16-01-25-02-30 від 06 квітня 2015 року про опис майна у податкову заставу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний код 05581898) судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава