Постанова № 44237248, 12.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року м. Львів № 813/1300/15

17 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Синило Т.О.;

відповідача: представник Шпак В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокме» (далі - ТОВ «Сокме») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0006281501 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у розмірі 2710813,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №708/13-29-15-00/32051454 від 18.11.2014 року про завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-вересень 2014 року в сумі 2710813,00 грн. внаслідок невідображення результатів попередніх перевірок, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Вважає, що податковим законодавством не передбачено обов'язку платника податків відображати в податкових деклараціях неузгоджені суми грошових зобов'язань, які на дату розгляду даної справи, визнано судом протиправними та скасовано, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0006281501 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у розмірі 2710813,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву від 20.04.2015 року, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №708/13-29-15-00/32051454 від 18.11.2014 року, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Сокме» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за червень-вересень 2014 року. Проведеною перевіркою встановлено, що попередньою перевіркою (акт №391/13-29-15-00/32051454 від 22.07.2014 року) було зменшено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, податкової декларації за травень 2014 року (р.24 податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року), проте позивачем не проведено відповідні корегування в частині відображення результатів попередніх проведених перевірок.

У підсумку відповідач зазначив, що позивачем завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 2710813,00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0006281501 від 11.12.2014 року, і на думку відповідача, підстав для його скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Сокме» зареєстроване 14.06.2002 року Сокальською райдержадміністрацією. ТОВ «Сокме» здійснює господарську діяльність з виробництва кухонних меблів, виробництво інших меблів, діяльності посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, діяльності посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, оптової торгівлі меблями, килимами та освітлювальним приладдям, інші.

З 05.11.2014 року по 11.11.2014 року Сокальською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сокме» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за червень-вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №708/13-29-15-00/32051454 від 18.11.2014 року (далі - акт перевірки від 18.11.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, відповідач вказав, що попередньою перевіркою ТОВ «Сокме» (акт №391/13-29-15-00/32051454 від 22.07.2014 року) було зменшено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, податкової декларації за травень 2014 року (р.24 податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року), проте позивачем не проведено відповідні корегування в частині відображення результатів такої перевірки в рядку 21.3 при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість з червень-вересень 2014 року.

Крім цього, висновки податкового органу обґрунтовуються також тим, що при заповненні податкової декларації позивач повинен був врахувати висновки акту планової виїзної документальної перевірки від 24.10.2013 року №639/22-00/32051454, на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003861510, №0003871510, №0003851510 від 11.11.2013 року та №0000341510 від 27.02.2014 року.

У висновках акта перевірки від 18.11.2014 року Сокальська ОДПІ, зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, а саме, завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 2710813,00 грн.

На підставі акта перевірки від 18.11.2014 року Сокальська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0006281501 від 11.12.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у розмірі 2710813,00 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, після чого платник звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.4. ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3. ст. 200 цього ж Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї ж статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього ж Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зміст наведеної статті вказує, що правові наслідки та санкції до платника податків через недотримання порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість зазначеною правовою нормою не передбачені.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно п. 54.5. ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що при заповненні податкової декларації з ПДВ за червень-вересень 2014 року у рядку 21.3 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби) позивач повинен був врахувати висновки актів планової виїзної документальної перевірки №391/13-29-15-00/32051454 від 22.07.2014 року, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року № 0002321501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1579514, 94 грн., які в порядку п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 ПК України оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Як слідує із змісту рішення ГУ ДФС у Львівській області від 31.10.2014 року №33/10/13-01-10-08-05/1626, податковим органом залишено без змін податкове повідомлення-рішення Сокальської ОДПІ від 14.08.2014 року № 0002321501, а скаргу позивача - без задоволення. Крім того, ГУ ДФС у Львівській області на підставі акту від 22.07.2014 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1131298,00 грн., внаслідок чого Сокальською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 року № 0003881501.

Позивач направив до ДФС України скаргу від 14.11.2014 року № 328 (доповнення до скарги від 19.11.2014 року №336) в порядку ст. 56.6.ст. 56 ПК України, в якій просив визнати протиправним та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з рішення ДФС України від 13.01.2015 року № 288/6/99-99-10-01-25, податковим органом залишено скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Сокальської ОДПІ від 14.08.2014 року №0002321501 та від 13.11.2014 року №0003881501 - без змін.

Позивач скористався правом судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/446/15 від 15 квітня 2015 року, якою було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Сокальської ОДПІ від 14.08.2014 року №0002321501 та від 13.11.2014 року №0003881501.

Отже, вищеперераховані податкові повідомлення рішення не набули статусу узгоджених відповідно до вимог ст.56 ПК України.

Також судом не враховуються покликання відповідача на п.58.1 ст.58 ПК України та доводи, що позивач повинен був врахувати висновки акту планової виїзної документальної перевірки №639/22-00/32051454 від 24.10.2013 року, на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003861510, №0003871510, №0003851510 від 11.11.2013 року та №0000341510 від 27.02.2014 року, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року, за результатами розгляду адміністративної справи № 813/3322/14 (9121/14/876) за позовом ТОВ «Сокме» до Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

№0003851510 від 11.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 33280,00 грн. в тому числі за основним платежем 30060,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3220,00 грн.;

№0003861510 від 11.11.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 148031,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 74015,50 грн.;

№0003871510 від 11.11.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1131298,00 грн.;

№0000341510 від 27.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 910068,00 грн. в тому числі за основним платежем 6066712,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 3033356,00 грн.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили в порядку ст. 254 КАС України та відповідно до вимог ст. 255 КАС України є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 24.10.2013 року, які відповідач зобов'язує ТОВ «Сокме» врахувати при заповненні податкової декларації за вересень 2014 року, спростовані постановою Львівського окружного адміністративного суд від 11.09.2014 року у справі №813/3322/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року.

При цьому, згідно із п. 201.2. ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма податкової декларації затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №648 «Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість». Рядок 21.3 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби (п. 6. зазначеного Порядку).

Окремого рядка для відображення неузгоджених результатів перевірок чи неузгоджених грошових зобов'язань в декларації з ПДВ не передбачено.

Враховуючи, що грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0003861510, №0003871510, №0003851510 від 11.11.2013 року, №0000341510 від 27.02.2014 року та від 14.08.2014 року №0002321501, від 13.11.2014 року №0003881501 не було узгоджено, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у позивача щодо коригування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на підставі висновків актів перевірки від 24.10.2013 року та 22.07.2014 року.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією викладеною в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2013 року у справі К/800/14341/13 та від 05 червня 2013 року у справі К/9991/61063/12.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів, на яких ґрунтується висновок про порушення позивачем п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492.

Тому прийняте на основі висновків акта перевірки від 18.11.2014 року податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 року №0006281501 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у розмірі 2710813,00 грн., не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 та п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0006281501 від 11.12.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» (вул. Лесі Українки, 32, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040, код ЄДРПОУ 32051454) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2015 року.

Суддя Клименко О.М.