Постанова № 44236783, 18.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 р. Справа № 805/1353/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Постановлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів Донецької області

до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про

стягнення податкового боргу в сумі 4113,58 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2923,58 гривень та стягнення заборгованості з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 1190,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується сума боргу перед бюджетом з з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2923,58 гривень та заборгованість з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 1190,00 гривень, яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку з фізичних осіб. Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у зазначеному вище розмірі.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.05.2013 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, находиться на податковому обліку, є платником єдиного податку на підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідач є платником єдиного податку другої групи зі ставкою податку 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, що підтверджується Заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.06 2013 року.

Пунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що Контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 1 цього пункту до першої групи належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Таким чином, відповідач як платник податку першої групи повинен щомісячно, до 20 числа поточного місяця сплачувати єдиний податок у розмірі 20 відсотків мінімальної заробітної плати.

Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати становить у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 гривень.

Таким чином, розмір ставки єдиного податку для відповідача складає 243,60 гривень (20% від 1218 гривень).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області сформована податкова вимога від 30.01.2014 № 3-17, яка була надіслана відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення, та була повернена позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». З цього періоду відповідач постійно мав несплачену податкову заборгованість, у зв'язку з чим вказана податкова вимога не втратила юридичної сили.

За несвоєчасну сплату поточних податкових платежів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області застосовано штрафні санкції в загальній сумі 1244,9 гривень:

- податкове повідомлення-рішення №0005561700 від 23.06.2014 р.- 480,10 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0005551700 від 23.06.2014 р.- 229,4 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0004191700 від 16.06.2014 р.- 170 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006921700 від 22.07.3014 р.- 365,4 грн.

Також, відповідач має заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1190 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем суми грошового зобов'язання у встановлені строки сплачені не були, на підставі Акту перевірки № 444/1700/НОМЕР_1 від 08.04.2014 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 № 00041817000 про сплату сум штрафу в розмірі 170 гривень.

03.12.2014 на підставі Акту перевірки № 1310/1700/НОМЕР_1 від 11.11.2014 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014801700 про сплату сум штрафу в розмірі 1020 гривень.

Згідно приписів пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1. статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідач не має розрахункових рахунків в установах банків.

Прийняті Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області заходи на сьогоднішній час не призвели до добровільного погашення податкового боргу відповідачем.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене, на підставі підпункту 20.1.28 статті 20, статтею 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2923,58 гривень та стягнення заборгованості з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 1190,00 гривень - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2923,58 гривен (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 58 копійок за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок: № 31417699700054, код платежу: 18050400, отримувач: Маріуп. УК/Орджон.р-н./18050400, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО одержувача: 834016 та податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 1190 (тисяча сто дев'яносто) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: рахунок № 33116341700054, код бюджетної класифікації 11010500, отримувач Маріуп. УК/Орджон.р-н./ 11010500, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО одержувача: 834016.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті 18 лютого 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.