Постанова № 44236764, 18.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 р. Справа №805/1423/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 11 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Н.О.,

за участю

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Іванова І.Ю. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 3 185,91 грн., -

встановив:

17 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (далі - відповідач або Відділення Фонду), в якому позивач просив стягнути з відповідача витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 3 185,91 грн.

Посилаючись на правові норми, які містяться в законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач стверджував, що територіальні органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинні відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України вказані витрати. Оскільки Відділення Фонду відмовило у відшкодуванні цих витрат позивач просив стягнути цю заборгованість в судовому порядку (а.с.3-5).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову (а.с.98-100). Правова позиція відповідача заснована на тому, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - некомерційна самоврядна організація, яка не є органом державної влади, як наслідок, він не відповідає за зобов'язаннями держави, включаючи виплати пенсії особам, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України; використання коштів Фонду має здійснюватися виключно за цільовим призначенням; особи, яким виплачена пенсія по інвалідності або у зв'язку із втратою годувальника, не є застрахованими особами відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що унеможливлює відшкодування виплачених цим особам пенсій, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та звітом про надіслання електронної судової повістки (а.с.60-62).

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, 15 травня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.63).

На підставі ч.4 ст.122 КАС України справа розглянута за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року УПФУ виплачувало пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати, до Відділення Фонду.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати, понесені УПФУ в період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, на загальну суму 3 185,91 грн., в тому числі:

1. витрати на виплату пенсії особам, які отримали трудове каліцтво в державах СНД за часів СРСР і переїхали на постійне проживання в Україну, в сумі 1 384,41 грн., а саме: ОСОБА_2 - 307,44 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_3 - 351,57 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_4 - 275,40 грн., в тому числі 151,77 грн. - основний розмір пенсії, 123,63 грн. - цільова грошова допомога; ОСОБА_5 - 450,00 грн. - основний розмір пенсії;

2. витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в сумі 747,84 грн., а саме: ОСОБА_6 - 447,84 грн., в тому числі 444,33 грн. - основний розмір пенсії, 3,51 грн. - витрати на доставку пенсії; ОСОБА_7 - 300,00 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_8 - 450,00 грн. - основний розмір пенсії; ОСОБА_9 - 191,04 грн., в тому числі 190,29 грн. - основний розмір пенсії, 0,75 грн. - витрати на доставку пенсії;

3. витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 412,62 грн., а саме: ОСОБА_10 - 412,62 грн., в тому числі 409,38 грн. - основний розмір пенсії, 3,24 грн. - витрати на доставку пенсії.

Вказані обставини встановлені на підставі розрахунку ціни позову за видами стягнення (а.с.8), розрахунку суми заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій по неприйнятих особах, здійснених за жовтень-грудень 2014 року (а.с.9), таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за спірний період (а.с.10-12), списків осіб, що отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і по яким неприйнятті суми до заліку Відділенням Фонду за спірний період (а.с.13-22), актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень-грудень 2014 року (а.с.64-66).

ОСОБА_2 постраждала внаслідок нещасного випадку, який стався 13 грудня 1977 року на Хлібній базі 46, ст. Єгоршино, Свердловської області, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 5 (а.с.24); їй призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що встановлено на підставі заяви про призначення пенсії від 17 квітня 1978 року, подання про призначення пенсії від 19 квітня 1978 року № 3, розпорядження про перерахунок пенсії з 01 грудня 2012 року від 24 грудня 2012 року, розпорядження № 101925 від 02 квітня 2015 року (а.с.23, 67, 69). Причинний зв'язок між інвалідністю ОСОБА_2 та отриманою нею травмою підтверджений висновком МСЕК (а.с.68).

ОСОБА_11 постраждала внаслідок нещасного випадку, який стався 12 червня 1980 року в Осетровському річковому порту, м. Усть-Кут, Іркутської області, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 10/4 (а.с.26); їй призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що встановлено на підставі заяви про призначення пенсії від 14 березня 1981 року, подання про призначення пенсії від 14 березня 1981 року № 17, заяви про призначення пенсії у зв'язку з переїздом від 24 липня 1986 року та розпорядження від 02 квітня 2015 року № 105235, (а.с.25, 70-71). Причинний зв'язок між інвалідністю ОСОБА_11 та отриманою нею травмою підтверджений висновком МСЕК (а.с.72-72а).

ОСОБА_4 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 11 вересня 1987 року в Ростовському призалізничному поштамті, м. Ростов, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 6 (а.с.28); йому призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що вбачається зі змісту заяви про призначення пенсії по інвалідності від 21 березня 1988 року, протоколу-подання про призначення пенсії від 11 квітня 1988 року № 3/117, розпорядження від 02 квітня 2015 року № 170452 (а.с.27, 73). Причинний зв'язок між інвалідністю ОСОБА_4 та отриманою ним травмою підтверджений висновком МСЕК (а.с.74).

ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 5 червня 1989 року на Чаунській ГФЕ ПТО «Севвостгеологія», м. Певек, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.30); йому призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що свідчать заява про призначення пенсії по інвалідності від 09 січня 1990 року, протокол-подання про призначення пенсії від 23 січня 1990 року № 18 та розпорядження від 02 квітня 2015 року № 106141 (а.с.29, 75). Причинний зв'язок між інвалідністю ОСОБА_5 та отриманою ним травмою підтверджений висновком МСЕК (а.с.76).

ОСОБА_12 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 19 березня 1964 року на шахті № 2 «Родинська» шахтоуправління «Родинське», Красноармійський район, Донецької області, що встановлено на підставі акта про нещасний випадок на виробництві (а.с.32) та свідоцтва про смерть (а.с.77). ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, про що свідчать заява про переведення з одного виду пенсії на інший від 29 жовтня 2009 року, протокол-подання № 6/24 від 19 січня 1990 року, заява про призначення/перерахунок пенсії від 10 січня 1990 року, розпорядження від 30 листопада 1990 року та розпорядження від 02 квітня 2015 року № 102958 (а.с.30, 78-80). Факт перебування ОСОБА_6 у шлюбі з ОСОБА_12 підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.82). На день смерті годувальника ОСОБА_6 виповнилося 29 років, непрацездатною у встановленому законодавством порядку вона не визнавалась.

ОСОБА_13 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 27 листопада 1994 року на шахті імені А.Г. Стаханова Донецької області, що встановлено на підставі акта про нещасний випадок на виробництві № 735 (а.с.34) та свідоцтва про смерть (а.с.83). ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, що встановлено на підставі заяви про переведення з одного виду пенсії на інший від 01 вересня 2010 року, протоколу від 18 вересня 2008 року № 111 та розпорядження від 02 квітня 2015 року № 172997 (а.с.33, 84, 89). Факт перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_13 підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.85). На день смерті годувальника ОСОБА_7 виповнилося 29 років, непрацездатною у встановленому законодавством порядку вона не визнавалась та згідно із записами у трудовій книжці вона працювала (а.с.86). ОСОБА_7 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням 24 липня 2008 року, тобто після смерті годувальника, що вбачається зі змісту розпорядження від 02 квітня 2015 року № 172997 (а.с.33) та виписки із акту огляду у МСЕК (а.с.87-88).

ОСОБА_14 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 29 серпня 1952 року на шахті № 12-13 тресту «Макіїввугілля», про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві (а.с.38) та свідоцтво про смерть (а.с.90). ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_14, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с.91). ОСОБА_9 призначена пенсія по втраті годувальника, що встановлено на підставі заяви від 21 червня 1999 року, перерахунку соціальної пенсії від 22 червня 1999 року та розпорядження від 02 квітня 2015 року № 166955 (а.с.37, 92-93). На день смерті годувальника ОСОБА_9 виповнилося 3 роки. Крім того, 09 липня 1965 року ОСОБА_9 встановлена друга група інвалідності, його визнано інвалідом дитинства, про що свідчить розпорядження від 02 квітня 2015 року № 166955 (а.с.37) та виписки із акту огляду у МСЕК (а.с.94-95).

ОСОБА_15 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 березня 2010 року на дільниці № 5 Вугільної компанії «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», смт. Удача, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 34 (а.с. 40) та свідоцтвом про смерть (а.с.96).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 03 серпня 2010 року по справі № 2-4016/10 встановлений факт перебування ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утриманні її вітчима ОСОБА_15, на УПФУ покладений обов'язок призначити ОСОБА_8 пенсію на ОСОБА_16 у зв'язку з втратою годувальника, зазначене рішення набрало законної сили (а.с.41-42). Факт призначення ОСОБА_8 пенсії по втраті годувальника підтверджується розпорядженням від 25 жовтня 2010 року № 148146 (а.с.39).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-2316/10 встановлений факт того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_15 до дня його смерті проживали однією сім'єю та вели спільне господарство (а.с.43).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року у справі № 2-1414/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 22-991-2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до Відділення Фонду про призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника. Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що на день смерті чоловіка ОСОБА_8 знаходилась в трудових відносинах з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Донецькій області та перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

ОСОБА_10 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 5 квітня 1985 року в КП «Нове життя», с. Мигалки, Бородянського району, Київської області, що встановлено на підставі акта про нещасний випадок на виробництві № 1 (а.с.36), йому призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що свідчить розпорядження від 02 квітня 2015 року № 133815 (а.с.35). 14 серпня 1985 року ОСОБА_10 встановлена тертя група інвалідності з причини трудового каліцтва, про що свідчить довідка із акту огляду у МСЕК (а.с.97).

Зазначені фактичні обставини стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_10 встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі № 805/1264/14 (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень - 37634028, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень - 38455272) (а.с.122-127). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2014 року К/800/26331/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом УПФУ до Відділення Фонду про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Відділення Фонду на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 39314222). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року К/800/27171/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом УПФУ до Відділення Фонду про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою УПФУ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 39213243).

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує до спірних правовідносин нижченаведені правові норми.

Стосовно вимог УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії особам, які отримали трудове каліцтво в державах СНД за часів СРСР і переїхали на постійне проживання в Україну, суд відзначає таке.

Ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788 призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105), дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105 визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

П. «а» ч.1 ст.27 Закону № 1788 встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України (постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-333а11, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11, від 12 листопада 2013 року по справі № 21-388а13, від 12 листопада 2013 року по справі № 21-394а13), суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_18 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території держав колишнього СРСР, тому страхувальником, який має відшкодувати витрати УПФУ на виплату зазначеним особам пенсії по інвалідності є Відділення Фонду.

Отже, вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 в сумі 307,44 грн., ОСОБА_3 в сумі 351,27 грн., ОСОБА_4 в сумі 151,77 грн. та ОСОБА_5 в сумі 450,00 грн. за спірний період є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, на ряду з основним розміром пенсії по інвалідності УПФУ заявлені вимоги про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату ОСОБА_4 цільової грошової допомоги в сумі 123,63 грн.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 Закону № 1105.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, щомісячна цільова допомога не включається.

П.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 04 березня 2003 року № 5-4/4, передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Щомісячна цільова допомога виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій».

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд врахує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105 не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що цільова допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату щомісячної цільової допомоги.

Отже, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату ОСОБА_4 за спірний період цільової грошової допомоги в сумі 123,63 грн. не підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд відзначає наступне.

Ст.1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ є Фонд.

Ст.21 Закону № 1105 визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно ст.28 Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105, дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Положеннями з ч.4 ст.26 Основ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило міститься в абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105, яким визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105.

Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанова від 12 червня 2012 року по справі № 21-165а12), суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, особам, зазначеними в ст.33 Закону № 1105, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Судом встановлено, що на день смерті годувальника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не досягли 55-річного віку. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були непрацездатними та перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, суду не надані, отже в розумінні ч.1 ст.33 Закону № 1105 ці особи не належать до категорії осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат від Відділення Фонду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за спірний період ОСОБА_6 в сумі 447,84 грн., в тому числі 444,33 грн. - основний розмір пенсії та 3,51 грн. - витрати на доставку пенсії, а також ОСОБА_7 в сумі 300,00 грн. - основний розмір пенсії, задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, ОСОБА_9 на день смерті годувальника виповнилося 3 роки, крім того він є інвалідом дитинства, причиною смерті його годувальника (батька) був нещасний випадок на виробництві, тобто страховий випадок, страхувальником за яким є Фонд.

Наведене зумовлює висновок, що в розумінні ст.33 Закону № 1105 вказана особа є непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, а тому має право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) за рахунок коштів Фонду.

При цьому суд відзначає, що ОСОБА_9 є інвалідом дитинства, а тому незалежно від дати встановлення інвалідності (на час смерті годувальника чи після цього) вказана особа має право на отримання пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника за спірний період ОСОБА_9 в сумі 191,04 грн., в тому числі 190,29 грн. - основний розмір пенсії, 0,75 грн. - витрати на доставку пенсії, є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відсутність правових підстав для покладання на Відділення Фонду обов'язку по відшкодуваванню витрат УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_8 встановлені такими, що набрали законної сили рішеннями в цивільних та адміністративних справах, отже, з огляду на положення ч.1 ст.72, ч.2 ст.255 КАС України, ці обставини не підлягають доведенню та не можуть оспорюватися сторонами.

Дійсно ОСОБА_8 отримує пенсію по втраті годувальника на доньку ОСОБА_16 за рішенням суду, проте остання не є донькою годувальника ОСОБА_15.

Таким чином, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по втраті годувальника за спірний період ОСОБА_8 в сумі 450,00 грн. - основний розмір пенсії, не підлягають задоволенню.

Щодо вимог УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві суд відзначає таке.

ОСОБА_10 постраждав під час нещасного випадку на виробництві, внаслідок чого став інвалідом, отже вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_10 за спірний період в сумі 412,62 грн., в тому числі 409,38 грн. - основний розмір пенсії та 3,24 грн. - витрати на доставку пенсії, є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 3 185,91 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (ідентифікаційний код 25968458) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (ідентифікаційний код 37869345) витрати на виплату в період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 в сумі 307,44 грн., ОСОБА_3 в сумі 351,57 грн., ОСОБА_4 в сумі 151,77 грн., ОСОБА_5 в сумі 450,00 грн.; пенсії по втраті годувальника ОСОБА_9 в сумі 191,04 грн.; пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_10 в сумі 412,62 грн., а разом - 1 864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) гривні 44 копійки.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 18 травня 2015 року.

5. Повний текст постанови складений 19 травня 2015 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.