Ухвала суду № 44235867, 22.04.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3319/15-ц

Провадження №2/428/1320/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Макаренко І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за пошкодження речі, прийнятої на зберігання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за пошкодження речі, прийнятої на зберігання.

До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 додано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири, що належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1, та заборони ОСОБА_2 її відчужувати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що нею до суду подано позовну заяву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за пошкодження речі, прийнятої на зберігання, а саме: автомобіля FORD FOCUS C346 SPORT PLUS, 2013 року випуску, білого кольору, д.н. НОМЕР_1, який є її приватною власністю. Ціна її позову складає 422745 грн. 63 коп. На теперішній час на відшкодування понесеної матеріальної шкоди вона не отримала від відповідача жодної гривні. Більш того, відповідач, знаючи про невиконання свого обовязку по зберіганню майна позивача, не тільки не намагався відшкодувати завдану шкоду, а навіть не вибачився, а тому вона вважає, що відповідач у добровільному порядку не бажає відшкодовувати ані матеріальну, ані моральну шкоду, у звязку з чим вона і звернулася до суду.

За наявною у позивача інформацією відповідач з жовтня 2002 року (з часу прийняття в експлуатацію автостоянки на 130 автомобілів по вул. Вілєсова в районі тролейбусного депо, мікрорайон 83, де сталася пожежа) навіть не оформив своє право власності на автостоянку, що на теперішній час має адресу: м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 119, що, на думку позивача, робить навмисно, напевно, щоб уникнути подібних неприємних для себе ситуацій, яка сталася з нею.

У звязку з цим позивачем було зясовано, що у власності відповідача, яка у відповідності до ст. 52 ЦК України відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, є 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, належне відповідачу на праві приватної власності. Оскільки сума предявленого позову є дуже значною, та враховуючи відсутність у відповідача майна, належного йому на праві приватної власності, окрім частини квартири, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову з даної цивільної справи може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки після отримання копії даної позовної заяви відповідач може навмисно провести відчуження свого майна на користь будь-кого зі своїх родичів, а в такому разі буде поставлено під сумнів положення ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили є обовязковими і підлягають виконанню на всій території України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає ці доводи обґрунтованими, що невжиття заходів забезпечення позову з даної цивільної справи може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, всупереч положенням ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили є обовязковими і підлягають виконанню на всій території України.

У звязку з викладеним, суд вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог позивача накласти арешт на 1/2 частину квартири, що належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1, та заборонити ОСОБА_2 її відчужувати.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за пошкодження речі, прийнятої на зберігання, задовольнити.

Накласти арешт на 1/2 частину квартири, що належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони ОСОБА_2 її відчужувати.

Копію ухвали направити до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. Г. Макаренко