Рішення № 44234817, 19.05.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24937/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку посилаючись на те, що не в змозі реалізувати своє право на поділ земельної ділянки для обслуговування частини житлового будинку через те, що відповідачу на підставі рішення сільської ради видано державний акт на земельну ділянку на якій знаходиться житловий будинок для ведення особистого селянського господарства з порушенням цільового використання землі.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали та надали суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечили проти позову та надали суду пояснення, що відповідають змісту поданих заперечень та клопотань.

Представник відповідача Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району пояснила суду, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення сесії сільської ради правомірно передано у власність 0,25 га. землі для ведення особистого селянського господарства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши показання учасників процесу, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 11 листопада 2006 року по березень 2013 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року про поділ майна за ОСОБА_1 визнано право власності ? частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 а також, виділено приміщень вказаного будинку на суму 254062 грн., що складає 51,67% площі житлового будинку. За відповідачем ОСОБА_3 за цим рішенням суду визнано право власності на ? частину житлового будинку виділено приміщень вказаного будинку на суму 237598 грн., що складає 48,33% площі будинку. В задоволені позовних вимог щодо поділу земельної ділянки на якій знаходиться житловий будинок, відмовлено так, як зазначена земельна ділянка виділена відповідачу для ведення особистого селянського господарства тому поділу не підлягає.

З даних рішення Стуфчинецької сільської ради №11 від 14 грудня 2007 року судом вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 виділено земельну ділянку селянського господарства площею 0,25 га., та згідно рішення сесії цієї ж сільської ради №14 від 14 грудня 2007 року останньому передано у власність зазначену земельну ділянку згідно вимог ст. 116 Земельного кодексу України яка визначає, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 ЗК України (в редакції до 05.03.2009 року) передбачається, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Держаним актом НОМЕР_1 виданого 22 вересня 2008 року підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га., на території Стуфчинецької сільської ради.

Суд рахує, що відповідач в установленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку, з дотриманням всієї передбаченої законом процедури і саме в таких промірах та конфігурації.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силу ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає, що позивачем та його представником не доведено у судовому засіданні та не представлено доказів щодо неправомірності рішення Стуфчинецької сільської ради про передачу у власність та набуття права власності відповідачем ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, що належить відповідачу так, як останнім набуто право власності на земельну ділянку, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 214-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 19 травня 2015 року.

Суддя С. Стефанишин