Рішення № 44230467, 13.05.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

13.05.2015

Справа № 337/1245/15-ц

Провадження № 2/337/747/2015р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого - судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Алуф Є.В.

представника відповідача Петріванової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хортицького районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" про зобов'язання вчинити дії у якому зазначив, що між ним та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 27.11.2014 року укладено депозитну угоду №3 13731/43580/3-14. Строк дії договору сплив 27.02.2015 року. На його рахунку НОМЕР_2, відкритому у банку, знаходяться грошові кошти у розмірі 4533,19 долара США, які перераховані на нього у зв'язку із закінченням строку дії договору. У зв'язку із закінченням строку дії депозитного договору, він 27.02.2015 року та 02.03.2015 року звертався до працівників банку із вимогою про виплату належних коштів у валюті зобов'язання, але було відмовлено, нібито, через відсутність коштів в іноземній валюті в касі банку. Відповідачем також проігноровано вимогу про видачу, належних коштів від 02.03.2015 року та претензію щодо обставин, які зумовили такі дії банку. Позивач просить суд зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повернути суму вкладу у розмірі 4533,19 долара США з рахунку НОМЕР_2 шляхом видачі суми у валюті зобов'язання через касу ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит".

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Також у судовому засіданні пояснив, що між ним та відповідаче6м був укладений депозитний договір строк дії якого закінчився. Позивач повідомлю вав відповідача, що не має наміру пролонгувати договір. 27.02.2015 року від звертався до банку для видачі грошових коштів, але йому було відмовлено з мотивів відсутності доларів у касі банку. 02.03.20156 року він звернувся з претензією до банку та вимогою повернення коштів, але кошти не були повернуті.

У судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не згодна та пояснила, що при закінчені строку дії договору подається заява про видачу коштів відповідно до "Основних умов". Позивач з заявою не звертався і кошти були перераховані на відкритий йому поточний рахунок та здійснення операцій проводиться не на підставі договору а як з поточного рахунку. Банк не має можливості видати всю суму одним платежем.

Також в обґрунтування своїх заперечень представник позивача посилалася на постанови правління НБУ № 758 від 01.12.2014 року, №160 від 03.03.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" шляхом підписання договору - заяви № 313731/43580/3-14 був укладений договір про банківський строковий вклад(депозит) "Класік" в іноземній валюті.

Відповідно до умов договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_3 в сумі 4429 доларів США на строк з 27.11.2014 року по 27.02.2015 року з виплатою 11,5% річних.

Сторони підписали договір, та тим самим виявили свою згоду з усіма розділами та пунктами договору та зобов'язувалися їх виконувати.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт прийняття ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4429 доларів США підтверджується копією меморіального валютного ордеру №10948417 від 27.11.2014 року.

Відповідно до п.3 договору, виплата процентів, нарахованих на вклад, здійснюється банком у день закінчення строку, визначеного в п.1 цього договору, у порядку та на умовах, викладених у п.п. 4.2, 4.3.1 Основних умов, одночасно з поверненням суми вкладу.

Відповідно до п. 6 договору, після закінчення строку, визначеного в п. 1 цього договору, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Відповідно до п. 5.2 Основних умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", у випадку закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення Строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, Вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення Вкладу, отримати кошти з Строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію Договору припинити, зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку Строкового вкладу, визначеного Договором-заявою.

02.03.2015 року, після закінчення строку дії банківського вкладу, ОСОБА_2 звертався до ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" з претензією та вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4533,19 доларів США.

20.03.2015 року ОСОБА_2 повторно звертався до ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4533,19 доларів США.

08.04.2015 року ОСОБА_2 повторно звертався до ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 4533,19 доларів США.

Після закінчення строку депозитного договору сума вкладу та відсотки в розмірі 4533,19 доларів США були перераховані банком на поточний рахунок позивача НОМЕР_2, відповідно до виписки по рахунку, який був відкритий для повернення коштів за депозитним договором №3 13731/43580/3-14 від 27.11.2014 року.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України банк не має права встановлювати не передбачені договором або законом обмеження права клієнта розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, відповідно до вимог ст. 1074 ЦК України, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таке ж застереження щодо обмеження прав клієнта або вкладника встановлено і ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Отже, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивача, які перебувають на рахунках відповідача, на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною.

Позов пред`явлено про повернення грошових коштів в іноземній валюті, що відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим 25.12.2013 року при розгляді цивільної справи № 6-140цс13, відповідно до якого: за змістом ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахувати на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж Банку, в якому вкладник може зняти кошти чи проводити розрахунки з допомогою. Платіжної банківської карти). У випадку перерахування коштів на поточний рахунок вкладника в цьому ж Банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Таким чином, оскільки банк не виконав свого обов'язку з видачі вкладу на вимогу вкладника, вказану суму коштів слід стягнути з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на постанови правління НБУ № 758 від 01.12.2014 року, №160 від 03.03.2015 року щодо обмеження видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті, виходячи з наступного.

Будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим.

Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборону та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено у Законі України "Про банки та банківську діяльність".

Так, згідно ч. 1 ст. 66 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Разом з тим, як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що Постанови Правління НБУ "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" № 758 від 01.12.2014 року та №160 від 03.03.2015 року, на які посилається представник відповідача, є такими, що обмежують право особи на вільне розпорядження належними їй на праві власності грошовими коштами, а тому не може бути підставою для правомірності дій Банку щодо відмови повернення.

Слід зазначити також, що укладаючи договір банківського вкладу, банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (NejdetSahin і PerihanSahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)".

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини": "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права".

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Та обставина, що вкладені грошові кошти позивачу станом до теперішнього часу не виплачені, представником відповідача в судовому засіданні не оспорювалось, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Судові витрати у справі складаються з судового збору, від його сплати позивач звільнений відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" , тому, в силу ст. 88 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави. Виходячи з задоволеної суми позову 4533,19 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату винесення рішення (20,64 грн. за 1 долар США) складає 93565,04 грн., судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно складає 935,65 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. 526, 533, 625, 1058, 1066, 1074 ЦК України, ст. 59, 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність", суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (01040, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, код з ЄДР 09807856) повернути ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_1 69124, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму вкладу у розмірі 4533 (чотири тисячі п'ятсот тридцять три) долара США 19 центів з рахунку НОМЕР_2 шляхом видачі суми у валюті зобов'язання через касу ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" (01040, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, код з ЄДР 09807856) на користь держави судовий збір в розмірі 935(дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 65 коп.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: