Рішення № 44227986, 14.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Галичанського А.Д., Яремка В.В.

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки - житлово-будівельний кооператив №73, про визнання права власності на частину квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру в частині та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - житлово-будівельний кооператив №73 , про визнання права особистої приватної власності на квартиру та позбавлення права власності на квартиру, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки - житлово-будівельний кооператив №73, про визнання про визнання за ним права власності на ? ідеальну частку квартири, про скасування виданого на ім'я відповідачки ОСОБА_4,свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Посилався на те, що 19 травня 1988 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 укладено шлюб, який розірваний рішенням Шевченківського

№22ц-671/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Кирилюк Л.К.

Категорія 2/5 Доповідач Чупікова В.В.

районного суду м.Чернівців від 23 листопада 2010 року. Під час перебування у шлюбі він та відповідачка придбали квартиру шляхом пайової участі у будівництві через житлово-будівельний кооператив №73, в який вступила відповідачка. Більшість платежів (пайових внесків) здійснював особисто він. Після завершення будівництва житла і здачі його в експлуатацію вони вселились в трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 як сім'я у складі 4 осіб: відповідачка ОСОБА_4 як член ЖБК, він як чоловік, донька ОСОБА_5 та онука ОСОБА_6, в ній зареєстровані до даного часу. Відповідачка, користуючись тим, що вона одна зі складу сім'ї є членом ЖБК №73 та зважаючи на розірвання шлюбу в 2010 році, отримала свідоцтво про право приватної власності на спірну квартиру та зареєструвала свої права на це нерухоме майно. Вважає ці дії відповідачки незаконними, оскільки спірна кооперативна квартира не є її приватною власністю, а є їх спільною сумісною власністю як колишнього подружжя, а більшу частину пайових виплат здійснив він за власні кошти, оскільки фактичні шлюбні відноси були між ними припинені задовго до розірвання шлюбу.

У червні 2013 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог житлово-будівельний кооператив №73, про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та позбавлення права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру. Посилалась на те, що 19 травня 1988 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 листопада 2010 року. Даним рішенням встановлено, що вони більше 10 років не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, мають різні бюджети. Відповідач ОСОБА_1 не хотів працювати, матеріально сім'ю не забезпечував, були борги, тому вона була змушена в 1998 році виїхати на заробітки в Іспанію. Квартиру АДРЕСА_1 вона отримала, працюючи в Чернівецькій філії Київського інституту автоматики, де перебувала на квартирному обліку з 15 квітня 1985 року. Для працівників інституту був організований ЖБК №73, вона стала його членом. Розподіл квартир між членами кооперативу проводився перед здачею будинку в експлуатацію 28 серпня 2000 року, коли і був отриманий ордер на вселення в спірну квартиру. З особистого заробітку за кордоном в жовтні-листопаді 2010 року нею виплачена державна позика. Її особистий заробіток в період з 1998-2012 років підтверджується грошовими переказами через систему Western Union на ім'я ОСОБА_1 в сумі 17744 долари США і 4475 євро, що еквівалентно сумі 210000 грн. Відповідач ОСОБА_1 з 2010 року не проживає в спірній квартирі.

У березні 2014 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, в якій просив встановити, що в рахунок оплати вартості (паєнагромадження) кооперативної квартири АДРЕСА_1 внесені ним кошти в сумі 2588 грн. 91 коп., відповідачкою ОСОБА_4 в сумі 532 грн. 84 коп.; просив визнати за ним право власності на 83/100 ідеальної частки цієї квартири; скасувати видане на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на дану квартиру в частині її права власності на 83/100 ідеальних часток. Посилався на те, що станом на 2000 рік (рік введення будинку в експлуатацію) загальна вартість спірної квартири складала 3121,75 грн. і складалася з двох складових: 1065,68 грн. власні кошти, внесені на ім'я члена ЖБК і 2056,07 грн. державна позика, повністю виплачена у листопада 2010 року. 1065, 68 грн. вносилися в період з 07.04.1992 року по 26.06.1995 року, коли він, позивач, з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, підтримували шлюбні стосунки, вели спільне господарство і вносили вказані кошти із спільного сімейного бюджету, частка в паєнагромадженні кожного з них складала по 532,84 грн. Кошти в розмірі 2056,07 грн. сплачені ним, позивачем, з його особистого бюджету у період з 2001 по 25.11.2010 року, коли відповідно до рішення про розірвання шлюбу він з відповідачем подружні стосунки не підтримували, спільне господарство не вели та мали різні бюджети.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено, що пайові внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 сплачені ОСОБА_4 в сумі 532,84 грн., ОСОБА_1 в сумі 2588,91 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60грн.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені його позову, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання за нею права особистої власності на спірну квартиру та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнати за ним право власності на 83/100 ідеальної частки цієї квартири, про скасування виданого на ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на дану квартиру в частині її права власності на 83/100 ідеальних часток. Посилається на те, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що кожен із співвласників повинен був набути право власності на ідеальні частки відповідно до частки внесення пайових внесків за спірну квартиру. Оскільки судом було встановлено, що його пайовий внесок внесений в сумі 2588,91 грн., а відповідачкою 532,84 грн., то відповідно він сплатив 83 % вартості квартири, а ОСОБА_4 - лише 17 %. Всі пайові внески за спірну квартиру були виплачені під час перебування з відповідачкою у шлюбі, частково з сімейного бюджету та частково з його особистих коштів. Вважає, що право власності на спірну квартиру виникло у листопаді 2010 року, коли були повністю внесені всі пайові внески, а тому суд безпідставно визнав право власності за відповідачкою на всю квартиру.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_3, просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а саме встановлення, що пайові внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 сплачені ОСОБА_4 в сумі 532,84 грн., ОСОБА_1 в сумі 2588,91 грн. Просить постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 в цій частині, встановивши, що пайові внески за спірну квартиру сплачені ОСОБА_4 в сумі 3121,75 грн. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що з рішення про розірвання шлюбу та протоколу судового засідання вбачається, що між нею та ОСОБА_1 протягом їх спільного життя з 1988 року сім'ї у них не було, був різний бюджет, вони не вели разом спільного господарства, проживали в різних кімнатах і сім'я існувала формально. Судом не було взято до уваги довідку ЖБК №73 від 10.01.2012 року, згідно якої ОСОБА_1 перестав вносити кошти до ЖБК в 1992 році, в той час як вона продовжувала здійснювати пайові внески. Судом не взято до уваги покази свідків, які підтвердили відсутність сімейних стосунків між ним та те, що саме ОСОБА_4 сплачувала пайові внески протягом усього часу за власні кошти. Вказує на те, що з 1998 року виїхала до Іспанії на заробітки і постійно пересилала кошти ОСОБА_1 для сплати боргів і погашення позики.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_3, просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення суду в оспорюваній ним частині залишити без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою, шлюбні відносини між ними фактично припинилися 2000 році, а кошти внесені за спірну квартиру в переважній більшості були його особисті.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01.10.2014 року апеляційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_3, задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 83/1000 ідеальної частки квартири та скасування, виданого на ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спірну квартиру в частині її права власності на 83/100 ідеальних часток, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки - житлово-будівельний кооператив №73, про визнання за ним права власності на 83/100 ідеальної частки квартири та скасування виданого ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спірну квартиру в частині її права власності на 83/100 ідеальних часток задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 83/100 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, що належить ЖБК №73 по вул.Героїв Майдану (колишня Червоноармійська) в м.Чернівці.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.02.2013 року серії НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_4, скасоване в частині 83/100 ідеальних часток.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - житлово-будівельний кооператив №73, про визнання права особистої приватної власності на квартиру та позбавлення права власності на квартиру відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01.10.2014 року в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - житлово-будівельний кооператив №73 скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню в частині, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ідеальну частку в квартирі та про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, та задовольняючи його позовні вимоги про розподіл пайових внесків, суд першої інстанції виходив з того, що на час припинення подружніх стосунків між позивачем та відповідачем в 2000 році пайові внески за спірну квартиру не були сплачені повністю, на час припинення подружніх стосунків право власності на кооперативну квартиру у сторін не виникло, відсутні підстави для визнання її спільним майном подружжя. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим у справі обставинам, порушує норми матеріального права, що відповідно до п.п.3.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині та постановлення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст.22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Судом встановлено, що 19 травня 1988 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (т.1, а.с.23).

Для покращення житлових умов відповідачка ОСОБА_4, яка працювала в Чернівецькій філії Київського інституту автоматики, де перебувала на квартирному обліку з 15 квітня 1985 року, з 18 лютого 1992 року стала членом житлово-будівельного кооперативу №73, який був утворений для будівництва будинку АДРЕСА_1, згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів № 75/4 від 18 лютого 1992 року (копія в т.1, а.с.60-61).

Після завершення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію ОСОБА_4 як член ЖБК № 73 отримала ордер № 22 від 28 серпня 2000 року, виданий виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішень виконкому № 412/12 від 23 травня 1995 року та № 606/15 від 08 серпня 2000 року, на сім'ю із чотирьох осіб: вона, чоловік ОСОБА_1, донька ОСОБА_8 та онука ОСОБА_6, на право зайняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копіями рішення та ордеру (т.1, а.с.62-64, 17, 66). На підставі цього ордеру вони всі з 27 вересня 2000 року зареєстровані в цій квартирі до даного часу, однак, в квартирі до 01.10.2011 року проживав тільки позивач ОСОБА_1 (в т.1, а.с.44, 69, 147).

25 лютого 2013 року відповідачка ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76,60 кв.м, в тому числі житловою площею 45,40 кв.м, що підтверджується копією свідоцтва (т.1, а.с.71).

Довідками ЖБК № 73 на а.с.44,69 в т.1 та на а.с.39 в т.1 встановолено, що вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 2000 рік - рік введення будинку в експлуатацію складала 3121,75 грн.,з яких 1065,68 грн. власні кошти внесені на ім'я основного квартиронаймача - відповідача ОСОБА_4; 2056,07 грн. державна позика, яка була надана на її особовий рахунок.

Заочним рішенням від 23 листопада 2010 року шлюб розірвано. Вказаним рішенням встановлено, що сторони більше десяти років не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, проживають в різних кімнатах, мають різні бюджети (т.1, а.с.15).

Відповідно до п.п.а п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18 вересня 1987 р, № 9 зі змінами, при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, суду слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону України «Про власність», п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (ст.ст. 22, 24, 28, 29 КпШС України) враховуючи таке: пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Таким чином, в період проживання однією сім'єю та на час припинення спільного ведення господарства станом на 2000 рік сторонами сплачено зі спільного бюджету пайових внесків у розмірі 1065,68 грн. Пайові внески у розмірі 1065,68 грн. є спільним майном ОСОБА_1 і ОСОБА_4 і частка кожного з них становить 532,84 грн.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення, що в рахунок оплати вартості (паєнагромадження) кооперативної квартири АДРЕСА_1 внесені ним кошти в сумі 2588 грн. 91 коп., відповідачкою ОСОБА_4 в сумі 532 грн. 84 коп. не підлягають до задоволення

Пайові внески за квартиру АДРЕСА_1, яка була надану члену ЖБК №73 ОСОБА_4, в повному обсязі були сплачені в листопаді 2010 року, в т.ч. позивачем сплачено 1705,67 грн. в період з 14.10.2010 року по 25.11.2010 року тобто після припинення сумісного проживання позивача з відповідачем та спільного ведення з нею господарства (а.с.39 в т.2, а.с.15 в т.1).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р.№20 визначено, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, надану члену житлово - будівельного кооперативу, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право на відповідну частку квартири.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на частку в пайових внесках в розмірі 532,84 грн., що складає 17/100 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1 ( 532,84 : 3121,75 = 17/100).

А тому свідоцтво САЕ №620 405 про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 76,60 кв. м, в тому числі житловою площею 45,40 кв. м є недійсним в частині 17/100 ідеальної частки даної квартири.

Позовна вимога про скасування свідоцтва про право приватної власності на спірну квартиру по своїй суті зводиться до визнання цього свідоцтва недійсним в частині відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України.

За таких обставин рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року підлягає скасуванню в частині:

встановлення, що пайові внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 сплачені ОСОБА_4 сумі 532 грн. 84 коп., ОСОБА_1 2588 грн. 91 коп.; відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ідеальну частку в квартирі та про визнання недійсним, скасування, виданого на ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

З урахуванням ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 712 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню 121 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 липня 2014 року скасувати в частині:

встановлення, що пайові внески за кооперативну квартиру АДРЕСА_1 сплачені ОСОБА_4 сумі 532 грн. 84 коп., ОСОБА_1 сумі 2588 грн. 91 коп.;

відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ідеальну частку в квартирі та про визнання недійсним, скасування, виданого на ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17/100 ідеальної частки в квартирі АДРЕСА_1

Визнати недійсним, видане ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині 17/100 ідеальної частки даної квартири.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки - житлово-будівельний кооператив №73 про встановлення, що в рахунок оплати вартості (паєнагромадження) кооперативної квартири АДРЕСА_1 внесено ОСОБА_4 сумі 532 грн. 84 коп., ОСОБА_1 сумі 2588 грн. 91 коп. відмовити.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 712 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 121 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак, може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: