Рішення № 44222176, 18.05.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1340/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"18" травня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого-судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує наступним.

14.12.2006 р. за кредитним договором №K2H0RX04870107 ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у сумі 1965 грн. 70 коп. на строк з 14.12.2006 р. по 14.12.2007 р. включно. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам - «розстрочка» складає укладений між ним і банком Договір. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості мало здійснюватись в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 212,73 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, та інших витрат згідно умов. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,01 % на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим банк просить стягнути з боржника на його користь суму заборгованості по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період, відповідний збільшеному терміну позовної давності, встановленого п. 5.5 Умов, - з 09.12.2009 р. по 09.12.2014 р. у розмірі 13 273,41 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених підстав, просив суд їх задовольнити, у випадку неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання у справі повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважається наленим чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України, суд, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно наданих позивачем доказів, 14.12.2006 р. сторони уклали кредитний договір №K2H0RX04870107 на підставі якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 1965 грн. 70 коп. на придбання товарів у розстрочку (споживчий кредит) відсотковою ставкою за користування грошовими коштами у розмірі 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, на термін 12 місяців, до 14.12.2007 р. (а.с. 5-10).

Договір кредиту за програмою Приватбанку - «товари у розстрочку» складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(Стандарт), тобто, у розумінні ст. 634 ЦК України є договором приєднання.

Відповідно до п. п. 3.2.2., 2.2.3., 3.2.4. Умов позичальник зобов»язався погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом та винагороду баку у порядку, строки та розмірі згідно заяви, тарифів і Умов.

Пунктом 4.1. Умов передбачено, що за користування кредитом у період з дати укладення даного договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах та заяві.

Пунктом 4.2. Умов передбачено, що при порушенні позичальником зобов»язань по погашенню кредиту, передбачених заявою та пп. 3.2.2, 3.3.3. даних умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру, зазначеного у тарифах та заяві.

Розраховані відповідно до цього пункту умов відсотки сплачуються позичальником окремо, понад зазначені в заяві суми щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Пунктом 4.5. Умов передбачено, що для погашення заборгованості, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом позичальник надає банку кошти на рахунок для зарахування. Банк здійснює погашення заборгованості за кредитом у порядку, визначеному в п. 4.3. умов.

Пунктом 5.1. Умов визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов»язань, передбачених заявою та п. п. 3.2.2. даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язується сплатити банку пеню в розмірі 0, 1% від суми простроченого платежу.

Пунктом 5.3. Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірні 500+5% від суми заборгованості.

Відповідач взяті на себе зобов»язання належним чином не виконував, не погашав кредит і не сплачував проценти за користування грошовими коштами і винагороду банку.

Таким чином, сума заборгованості по нарахованим на прострочену заборгованість відсоткам за період відповідний збільшеному терміну позовної давності, встановленого п. 5.5 Умов, з 09.12.2009 р. по 09.12.2014 р., дійсно складає 13 273,41 грн.

Однак, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевим строком повернення кредиту згідно з кредитним договором №K2H0RX04870107 є 14 грудня 2007 року, з позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 12 січня 2015 року.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

При цьому, абзацом 2 ч. 1 ст. 259 ЦК України визначено, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було підписано Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), пунктом 5.5. яких передбачено збільшення позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором до 5 років.

Отже, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14 грудня 2006 року, - в заяві позичальника також відсутні посилання на погодження сторонами збільшення позовної давності за вимогами банку про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди та неустойки, а також на отримання ним вказаних Умов.

Такий висновок обґрунтовуються і наявною правовою позицією, якої дійшов Верховний Суд України при розгляді справи 6-16цс 15 від 11.03.2015р.

Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) не містять даних щодо дати їх затвердження та строку їх дії, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 31 постанови від 30.03. 2012 р. N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", роз»яснив, що, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Натомість, 18.03.2015 р. Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-25цс15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, сформував наступний правовий висновок про застосування норм частини 2 ст. 258 ЦК до вимог про стягнення пені за відсутності про це заяви сторони, - без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може ні за яких обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана тільки з наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не вправі застосувати позовну давність.

Відтак, хоча 12.01.2015 року позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.12.2006 р. в загальній сумі 13 273 грн. 21 коп., термін дії якого закінчився 14.12.2007 р., тобто, зі спливом встановленої договором позовної давності, проте, без відповідної заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст. ст. 11, 15, 16, 256 - 258 , 261, 267, 525, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №K2H0RX04870107 від 14.12.2006 р. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №K2H0RX04870107 від 14.12.2006 р. в сумі 13 273 грн. 41 коп., судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп., а всього стягнути 13 517 грн. 01 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а учасниками судового розгляду, які не були присутні в судовому засіданні при оголошенні рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя