Рішення № 44220398, 13.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2878/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1196/15Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року по справі за позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського до ОСОБА_2 про відшкодування до бюджету витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 на захист інтересів держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського про стягнення з останнього шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в сумі 26 043 гривень 37 копійок.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 01999106, р/р 35420201031527 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019) 10 850, 19 грн. (десять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 19 коп.) у відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243, 60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.) на р/р 31210206700012; код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у Миргородському районі, код отримувача за ЄДРПОУ 37845125, банк отримувача ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, призначення платежу: «22030001 Судовий збір; 26436309 (п.1.1)».

З даним рішенням суду не погодився заступник прокурора області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Миргородського міжрайонного прокурора в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Судове засідання проводилося за участю представника апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не зявилися подавши заяви з проханням справу слухати у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що згідно вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки. Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання.

Як встановлено вироком суду, що 15 листопада 2013 року, близько 17 години 30 хвилин, на 65 км. автодороги Лубни-Миргород-Опішня, ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ Богдан 11040 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку міста Миргорода, в порушення вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДР не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet-Lacetti д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який перевозив в якості пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що рухався по своїй смузі руху в зустрічному напрямку. В результаті ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких 22.11.2013 року померла в реанімаційному відділенні Полтавської обласної лікарні, а ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до довідок ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського від 10.06.2014 р. ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в нейрохірургічному та реанімаційному відділенні з 19.11.2013 по 22.11.2013 р. всього 3 л/дні (а.с.5), а ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні з 26.11.2013 р. по 24.01.2014 р. всього 59 л/днів, в т.ч. у листопаді 2013 р. - 5 л/днів, у грудні 2013 р. - 31 л/днів, у січні 2014 р. - 23 л/днів (а.с.6).

Задовольняючи частково позовні вимоги Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, суд першої інстанції виходив з того, що довідки надані ПОКЛ ім. Скліфосовського від 18.08.2014 року та 20.08.2014 року не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони не містять інформації, яка передбачена Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, а тому прийшов до висновку, що витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 становлять 10 850, 19 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в цілому правильно вирішено вимог позивача про відшкодування завданих державі збитків, проте при визначенні їх розміру, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам закону.

За правилами ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

За змістом вказаної норми, на особу, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, покладається також обов'язок відшкодувати понесені закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Виходячи з обставин справи, оскільки відповідач визнаний винним у вчиненні злочину, останній повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину. Висновки суду в цій частині є правильними та обґрунтованими.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

Місцевим судом, виходячи з невідповідності розрахунків проведених бухгалтерією ПОКЛ ім. МВ Скліфосовського положенням даного нормативного акту, без належного з'ясування порядку їх проведення, визнав їх неналежними доказами та провів власні розрахунки, по яких було проведено стягнення.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, без наведення конкретизації порушень, які на його думку були допущенні у наданих позивачем розрахунках, без залучення для перевірки даного питання осіб, які мають спеціальні знання в даній сфері, безпідставно зроблено висновок, про неналежність вказаних доказів та проведено власний розрахунок. Це при тому, що відповідачем по справі зазначені докази не спростовано, власних розрахунків не надано.

За вказаних обставин розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача слід визначати відповідно до розрахунку поданого позивачем, який відповідає «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», оскільки до нього включено лише витрати на заробітну плату, нарахування на заробітну плату, інші послуги, витрати на харчування та медикаменти. Витрати на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання не включалися.

Так, згідно довідок наданих ПОКЛ ім. МВ Скліфосовського від 18.08.2014 р. за № 04-04/1986 та від 20.08.2014 р. за № 04-04/2013, вбачається, що вартість ліжко-дня в листопаді 2013 року складав в розмірі 370, 47 грн., у грудні 2013 року - 487, 81 грн., та у січні 2014 року - 353, 67 грн. (а.с.26-28). Таким чином, загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 становлять 26 043 гривень 37 копійок, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року - змінити, збільшивши розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину до 26043,37 грн. (двадцяти шести тисяч сорок трьох гривень 37 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин